Рішення № 32493643, 18.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2013 р. Справа № 902/991/13

Провадження № 7/902/28/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

до: Військової частини А0549, м.Вінниця

про стягнення 25 384,92 грн. заборгованості

позивача: ОСОБА_1 - свідоцтво серії НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 21.01.2004 року.

відповідача: Кривіцький М.О. - довіреність б/н від 11.07.2013 року, посвідчення УК № 189983 видане 11.06.2011 року.

ВСТАНОВИВ :

09.07.2013 року до господарського суду надійшов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область до Військової частини А0549, м.Вінниця про стягнення 25 384,92 грн. заборгованості згідно договорів № 591 від 17.12.2012 року, № 593 від 17.12.2012 року, № 602 від 19.12.2012 року, № 603 від 20.12.2012 року, № 604 від 20.12.2012 року, № 605 від 21.12.2012 року, № 606 від 21.12.2012 року, № 608 від 24.12.2012 року, № 609 від 24.12.2012 року про надання послуг.

Ухвалою від 09.07.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/991/13 та призначено до розгляду на 18.07.2013 року.

17.07.2013 року через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 17.12.2012 року по 24.12.202 року між Військовою частиною А0549 (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено ряд договорів про надання послуг, а саме: № 591 від 17.12.2012 року, № 593 від 17.12.2012 року, № 602 від 19.12.2012 року, № 603 від 20.12.2012 року, № 604 від 20.12.2012 року, № 605 від 21.12.2012 року, № 606 від 21.12.2012 року, № 608 від 24.12.2012 року, № 609 від 24.12.2012 року зміст і характер взятих за ними сторонами зобов'язань аналогічні між собою (а.с.10-10-11, 13-14, 16-17, 19-20, 22-23, 25-26, 28-29, 31-32, 34-35, т.1).

Відповідно до п. 1.1 вказаних Договорів Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи з заправки та реставрації картриджів, ремонту принтерів, модернізації системного блоку, а Замовник прийняти за актом виконаних робіт надані послуги та своєчасно здійснити їх оплату на умовах договорів.

Найменування, номенклатура та асортимент послуг зазначені у специфікаціях (Додатках № 1 до договорів).

Після виконання робіт сторони складають акт виконаних робіт (2.7 Договорів).

Відповідно п.3.3 договорів сторони погодили, що розрахунки за виконані послуги здійснюються протягом 5-ти календарних днів шляхом оплати належним чином прийнятих виконаних послуг після надання виконавцем замовнику рахунку-фактури та акту виконаних робіт за умови надходження бюджетних коштів на рахунок військової частини А0549 за даним кодом надходжень.

До вказаних Договорів сторонами підписано специфікації в яких визначено найменування послуги, їх кількість та вартість (а.с.12, 15, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, т.1).

На виконання умов договорів № 591 від 17.12.2012 року, № 593 від 17.12.2012 року, № 602 від 19.12.2012 року, № 603 від 20.12.2012 року, № 604 від 20.12.2012 року, № 605 від 21.12.2012 року, № 606 від 21.12.2012 року, № 608 від 24.12.2012 року, № 609 від 24.12.2012 року в період з 17.12.2012 року по 24.12.2012 року Виконавець надав Замовнику послуги на загальну суму 25 384,92 грн., а саме:

- згідно договору № 591 від 17.12.2012 року на суму 2 992,00 грн. (а.с.10-12, т.1);

- згідно договору № 593 від 17.12.2012 року на загальну суму 2 924, 00 грн. (а.с.13-15, т.1);

- згідно договору № 602 від 19.12.2012 року на загальну суму 2 924,00 грн. (а.с.16-18, т.1);

- згідно договору № 603 від 20.12.2012 року на загальну суму 2 924,00 грн. (а.с.19-21, т.1);

- згідно договору № 604 від 20.12.2012 року на загальну суму 2 016,00 грн. (а.с.22-24, т.1);

- згідно договору № 605 від 21.12.2012 року на загальну суму 2 950,92 грн. (а.с.25-27, т.1);

- згідно договору № 606 від 21.12.2012 року на загальну суму 2 900,00 грн. (а.с.28-30, т.1);

- згідно договору № 608 від 24.12.2012 року на загальну суму 2 830,00 грн. (а.с.31-33, т.1);

- згідно договору № 609 від 24.12.2012 року на загальну суму 2 924,00 грн. (а.с.34-36, т.1);

Надання послуг відповідно до умов договорів підтверджується обопільно підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт № 117 від 17.12.2012 року, № 128 від 19.12.2012 року; № 126 від 20.12.2012 року; № 129 від 20.12.2012 року; № 124 від 21.12.2012 року; № 122 від 21.12.2012 року; № 123 від 24.12.2012 року; № 127 від 24.12.2012 року (а.с.37-45, т.1).

Однак відповідач за надані послуги відповідно до умов договорів розрахунку не провів.

Наявність заборгованості в розмірі 25 384,92 грн. підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.04.2013 року (а.с.46, т.1).

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 25 384,92 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та кошторисних призначень на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

18.07.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А0549, вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця, 21007 (ідентифікаційний код - 08540799) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 25 384 грн. 92 коп. - боргу, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 19 липня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи