Постанова № 32491952, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року № 826/9054/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Жмеринський маслосир завод"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Жмеринський маслосир завод" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним наказ про проведення документальної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки отримано не було, з огляду на що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки. Також позивач зазначив про те, що відповідач не повідомивши його про проведення перевірки позбавив його можливості виконати обов'язок передбачений пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України щодо надання посадовим особам податкового органу у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

Водночас позивач зазначив про те, що акт № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 не містить будь - якого документального підтвердження стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами, які мали бути досліджені під час проведення перевірки, а викладені в зазначеному акті висновки були зроблені на підставі даних декларацій поданих позивачем за відповідний період.

27.06.2013 позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності особи, яка бере участь у справі, в якому він просив суд розглядати справи у письмовому провадженні за його відсутності.

У судове засідання 11.07.2013 представник позивача не прибув.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 08.07.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що було встановлено відсутність позивача за податковою адресою про що складено акт № 273/22-3/36331788 від 18.02.2012 та передано запит № 199/9/22.3 від 18.02.2013 до ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва державної податкової служби. Як на обгрунтування висновків акта № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 відповідач посилався на висновок спеціаліста науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на Південно - Західній залізниці № 9 від 14.03.2013 та встановлення факту того, що позивач декларував податковий кредит за рахунок контрагента ТОВ "ЮНІС", який не декларував податкових зобов'язань.

У судовому засіданні 11.07.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

08.02.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на ім'я Приватного підприємства "Жмеринський маслосир завод" було складено запит № 5644/10/22.8-10, у якому на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України з метою контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства було викладено прохання надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з придбання товарів за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012, а також надати інформацію та її документальне підтвердження щодо реалізації товару покупцям в розрізі контрагентів.

13.02.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт № 275/22.3/36331788 "Про неможливість вручення посадовим особам ПП "ЖМЕРИНСЬКИЙ МАСЛОСИР ЗАВОД", код за ЄДРПОУ 36331788 запиту про надання інформації за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року".

18.02.2013 начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було видано наказ № 533 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Жмеринський маслосир завод" код за ЄДРПОУ 37401164", яким на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Жмеринський маслосир завод", код за ЄДРПОУ 36331788, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012. Актом № 310/22.3/36331788 від 18.02.2013 "Про неможливість вручення посадовим особам ПП "ЖМЕРИНСЬКИЙ МАСЛОСИР ЗАВОД" наказу Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Жмеринський маслосир завод" код за ЄДРПОУ 37401167" засвідчено факт неможливості вручення посадовим особам ПП "Жмеринський маслосир завод" наказу про проведення перевірки в зв'язку з відсутністю за податковою адресою посадових осіб підприємства.

02.04.2013 на підставі наказу № 533 від 18.02.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства “Жмеринський маслосир завод” щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012 за результатами якої складено акт № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013.

Приватне підприємство “Жмеринський маслосир завод” вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Таким чином документальною позаплановою невиїзною перевіркою є перевірка, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, податкової інформації тощо, яка не передбачена у плані роботи органу державної податкової служби, та в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідачем в акті № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 не визначено яка саме документальна невиїзна перевірка проведена, однак суд, враховуючи посилання в зазначеному акті на пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як підставу для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідач визначив підпункт 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що виявлено факти про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, як і не було зазначено про причини неможливості надання таких доказів.

В Акті перевірки йде мова про письмовий запит №5644/10/22.8-10 від 08.02.2013 з одночасним посиланням на неможливість вручення такого запиту позивачу, у зв’язку з його відсутністю за податковою адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б.13.

Відповідачем було надано суду копію запиту №5644/10/22.8-10 від 08.02.2013 та на підтвердження факту вчинення дій спрямованих на його вручення надано копію акта № 275/22.3/36331788 від 13.02.2013 "Про неможливість вручення посадовим особам ПП "ЖМЕРИНСЬКИЙ МАСЛОСИР ЗАВОД", код за ЄДРПОУ 36331788 запиту про надання інформації за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року".

З аналізу змісту акта № 275/22.3/36331788 від 13.02.2013 вбачається, що встановити, який саме факт він засвідчує можливо лише з його назви, у той час, як текст акту не містить не тільки причин, які зумовили неможливість вручення запиту №5644/10/22.8-10 від 08.02.2013, а й даних щодо того, який саме факт акт засвідчує.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що текст акту № 275/22.3/36331788 від 13.02.2013 не містить жодних даних щодо факту, який він посвідчує та обставин, які зумовили його складення, суд дійшов висновку про те, що зазначений акт не може бути належним доказом на підтвердження факту вчинення відповідачем дій спрямованих на вручення позивачу запиту №5644/10/22.8-10 від 08.02.2013.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що інших доказів, крім акту № 275/22.3/36331788 від 13.02.2013, відповідачем на підтвердження факт вручення чи направлення позивачу запиту №5644/10/22.8-10 від 08.02.2013 суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень поштою на податкову адресу позивача не надсилався та під розписку посадовій особі позивача не надавався.

З аналізу змісту пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України вбачається, що податковий орган набуває права на проведення документальної невиїзної перевірки за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На підтвердження наявності у нього права на проведення перевірки позивача відповідачем було надано суд копію акта № 310/22.3/36331788 від 18.02.2013 "Про неможливість вручення посадовим особам ПП "ЖМЕРИНСЬКИЙ МАСЛОСИР ЗАВОД" наказу Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Жмеринський маслосир завод код за ЄДРПОУ 37401167", яким засвідчено факт неможливості вручення наказу у зв'язку з відсутністю посадових осіб позивача за податковою адресою.

Відповідчем не було надано суду документів на підтвердження відсутності посадових осіб позивача за податковою адресою станом на 18.02.2013, у той час, як акт № 310/22.3/36331788 від 18.02.2013 не містить даних щодо здійснення посадовими особами відповідача виходу за податковою адресою чи здійснення інших заходів за результатами яких було встановлено факт відсутності посадових осіб позивача за його податковою адресою.

Також суд звертає увагу на те, що акт № 310/22.3/36331788 складено 18.02.2013, у той час, як перевірку позивача було проведено 02.04.2013, тобто через півтора місяця після складання акту про неможливість вручення наказу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що акт № 310/22.3/36331788 від 18.02.2013 не може бути належним доказом на підтвердження вручення позивачу наказу № 533 від 18.02.2013.

Інших доказів, крім акту № 310/22.3/36331788 від 18.02.2013, відповідачем на підтвердження вручення чи надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення позивачу наказу № 533 від 18.02.2013 суду надано не було, як і не було надано відповідних доказів щодо вручення чи надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення позивачу письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена за відсутності підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та з порушенням порядку повідомлення про проведення такої перевірки, відповідно, дії відповідача у межах спірних правовідносин вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб що передбачені Податковим кодексом України, тобто є протиправними, а відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне також висловити свою незгоду з висновками, що викладені відповідачем в акті № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013.

Так, в акті перевірки зазначено наступне: фінансово-господарська діяльність ПП “Жмеринський маслосир завод” здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ПП “Жмеринський маслосир завод”, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП “Жмеринський маслосир завод” та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, та дійшов наступних висновків: перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ПП “Жмеринський маслосир завод” за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012; у ПП “Жмеринський маслосир завод” відсутні об’єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до вище зазначених контрагентів постачальників за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012; перевіркою встановлено порушення вимог статті 22, статті 138, пункту 184.5 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, статей 3, 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до завищення податкових зобов’язань та завищення податкового кредиту за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012.

Також, відповідач зазначив про відсутність у позивача підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин з контрагентами за перевірений період, складський приміщень, транспортних засобів, основних фондів чи будь-якого майна, необхідного для здійснення господарської діяльності підприємства.

У підпункті 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України закріплено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В той же час протиправні дії відповідача в частині не надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що встановлено судом, позбавили позивача права бути присутнім під час проведення перевірки та надання відповідних пояснень, ознайомлюватись та отримати акт перевірки та подати письмові заперечення, а також унеможливили виконання позивачем обов’язку щодо надання всіх документів, що належать або пов’язані з предметом перевірки.

Як підтверджує зміст акта перевірки та не спростовано відповідачем, при перевірці позивача відповідач використав лише дані інформаційних систем державної податкової служби, дані податкової звітності позивача, акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ “Юніс” та висновок спеціаліста науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на Південно - Західній залізниці № 9 від 14.03.2013.

Частина перша статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На переконання суду, використана відповідачем при перевірці інформація не може підтверджувати відсутність реального здійснення позивачем операцій за перевірений період, відсутність у позивача можливостей і засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності , а також підтверджувати встановлені актом перевірки порушення вимог статті 22, статті 138, пункту 184.5 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України та норм Законів України “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Здійснені відповідачем заходи суперечать самій суті документальної перевірки згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки відповідач не досліджував дані фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, та первинних документів позивача.

Безпідставними є також посилання в акті № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 на норми Цивільного кодексу України та нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Так, частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Однак, відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та підприємствами-контрагентами (постачальниками та покупцями), а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб’єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що висновки акта № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 про неправомірну діяльність позивача, не набуття ним цивільної право дієздатності, про фіктивні фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами про відсутність реального здійснення операцій за перевірений період та порушення вимог статті 22, статті 138, пункту 184.5 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, статей 3, 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, є помилковими, не підтверджуються нормативно та документально, й виходять за межі повноважень відповідача.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” інформацію про інформацію про результати документальної невиїзної перевірки позивача, які оформлені № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.15 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 18.04.2008, інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно з пунктом 2.21 зазначеих Методичних рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС “Аудит”. По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов’язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що інформацію про висновки акта перевірки № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 відповідач вніс до інформаційної бази даних “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, а висновки зазначеного акта перевірки у свою чергу стали підставою для змін щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за перевірений період, а саме: відповідач зменшив суми податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість до 0 грн.

Наведене, на думку суду, фактично свідчить, що відповідач на підставі необґрунтованих та непідтверджених висновків акта № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013, змінив дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 та з 01.09.2012 по 30.09.2012 року, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

З урахуванням того, що висновки акта № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість таких висновків суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний вилучити з інформаційної бази даних “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, інформацію, внесену на підставі Акта перевірки, та про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/74156/12 від 13.02.2013.

Суд не погоджується з позовними вимогами про заборону відповідачу використовувати факти, викладені в акті № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013, в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства при проведенні перевірок контрагентів за ланцюгами придбання (продажу) товарів, оскільки позивачем не доведено факту вчинення таких дій, а тому права позивача наразі не є порушеними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 та зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, інформацію, внесену на підставі зазначеного акта.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 34,41 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства “Жмеринський маслосир завод”, за результатами якої складено акт № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 “Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства “Жмеринський маслосир завод”, код за ЄДРПОУ 36331788, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року”.

3.Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, інформацію, внесену на підставі акта № 1222/22-3/36331788 від 02.04.2013 “Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства “Жмеринський маслосир завод”, код за ЄДРПОУ 36331788, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року”.

4.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства “Жмеринський маслосир завод” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять грн. 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов