Постанова № 32491834, 16.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року справа № 813/4093/13-а

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Бориса А.С.

представника відповідача Рибалка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до Державної митної служби України Львівської митниці про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України Львівської митниці, в якому просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 13 176 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 після звільнення з митних органів зареєструвався у позивача та отримував допомогу по безробіттю, проте його поновлено на роботі з дати звільнення, а тому Львівська митниця, як роботодавець, має повернути позивачу зазначені виплати.

Відповідач подав до суду заперечення від 10.06.2013 р. №13/19.1238, в яких проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що ОСОБА_3 не повідомляв Львівську митницю про те, що він перебував на обліку у Львівському міському центрі зайнятості та отримав допомогу у зв'язку з безробіттям. Також вказав, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, згідно з п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стягується із особи, яка отримувала таке забезпечення, а не з роботодавця.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

ОСОБА_3 перебував на державній службі в митних органах на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець"№1 Львівської митниці та звільнений 30.07.2012 р. відповідно до п.6 ст.30 Закону України "Про державну службу".

14.03.2012 року ОСОБА_3 надано статус безробітного як такому, що зареєструвався у Львівському міському центрі зайнятості та призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю нараховувалась на підставі довідки про середню заробітну плату від 31.07.2012 р. № 6/13-488, виданої Львівською митницею.

За час перебування на обліку як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості ОСОБА_3 отримав матеріальне забезпечення, а саме допомогу по безробіттю за період з 24.08.2012 р. до 24.01.2013 р. у сумі 13176 грн. 16 коп.

Постановою Львівського окружногого адміністративного суду від 23.10.2012р. у справі №2а-7468/12/1370 на виконання якої прийнято наказ Державної митної служби №251-к від 28.01.2013 р. ОСОБА_3 поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець"№1 Львівської митниці з 31.07.2012 р. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 р. та набрала законної сили.

Враховуючите , що ОСОБА_3 поновлено на роботі в митних органах з дати звільнення, Львівським міським центром зайнятості направлено до Львівської митниці претензію №13/1132 від 20.02.2013 року про повернення у п'ятнадцятиденний термін претензійної суми на користь Львівського міського центру зайнятості.

Львівська митниця не погодилась з претензією та надала свої заперечення №13.1./14-3740 від 22.03.2013 року, в яких зазначає, що Львівською митницею фактично виконано рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за період з 30.07.2012 р. до 23.20.2012 р. у сумі 10223 грн. 36 коп. на користь ОСОБА_3 згідно з виконавчим листом по справі № 2а-7468/2012 року, виданим Львівським окружним адміністративним судом. Відповідач вказує, що на час розгляду справи, Львівській митниці не було відомо про звернення ОСОБА_3 за послугами до Львівського МЦЗ, де він набув статусу безробітного і йому виплачено допомогу по безробіттю у сумі 13 176 грн. 16 коп.

Суд при вирішенні спору по суті виходив з такого.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом Фонду та здійснюють, зокрема, виплату забезпечення та надають соціальні послуги.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року, центри зайнятості, як робочі органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з п. 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, зареєстрованого 12.03.2009 року в Міністерстві юстиції України за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Слід зазначити, що згідно із п. 9 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, проте Львівською митницею претензію та наказ у встановленому законом порядку та строки не оскаржено та до цього часу кошти службі зайнятості не повернуті.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

При цьому, втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із п.9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Права, обов'язки та відповідальність Фонду та роботодавця визначені ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року, якими передбачено, зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

З аналізу вказаних норм випливає, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає за умов незаконного звільнення особи, визнання її безробітною та отримання нею страхових виплат, а також її поновлення за рішенням суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено із органів митної служби, ним отримано статус безробітного та отримано допомогу по безробіттю. В подальшому, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р, визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 із органів митної служби.

Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні. З приводу розміру виплаченої допомоги між сторонами спору немає.

На підставі системного аналізу норм законодавства та дослідження наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівської митниці на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 13176 грн. 16 коп. (тринадцять тисяч сто сімдесят шість гривень шістнадцять копійок) на рахунок 37170001000584, банк: ГУДКСУ у Львівській області, одержувач: Львівський міський центр зайнятості, ЗКПО 25555035, МФО 825014, КЕКВ 1341.

3. Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 18.07.2013 р.

Суддя А.Г. Гулик