Постанова № 32491677, 16.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа №805/6899/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Івановій К.Б.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - особисто;

відповідача - Смєховича Д.В. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів № 276 та № 190 від 17.04.2013 року про звільнення та стягнення виплати за вимушений прогул з моменту звільнення на день фактичного встановлення на роботу,

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Згідно наказу Національної академії внутрішніх справ України № 369 від 24.07.1997 року позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 15.08.1997 року де і працював до 17 квітня 2013 року.

Згідно наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці № 276 від 17.04.2013 року «Про порушення службової дисципліни»: «За скоєння вчинків що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, тобто здійснення публічних дій, що ганьблять в очах громадськості працівника органів внутрішніх справ, підривають його авторитет та імідж міліції в цілому, як органу державної влади, порушення вимог п.2.3. п.2, п.3.2. п.3, п.4.1. п.4 розділу ІІІ, п.1.1. та 1.2. п.1. розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою КМУ від 28.12.1991 року № 382, його, оперуповноваженого відділу кримінального розшуку Управління МВС України на Донецькій залізниці звільните з органів внутрішніх справ відповідно до п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ та позбавити премії за квітень 2013 року у повному обсязі». Згідно вище зазначеного наказу був підготовлений наказ УМВС України на Донецькій залізниці № 190 (по особовому складу) від 17.04.2013 року згідно якого позивача звільнили з органів внутрішніх справ України.

Позивач вважає, що дані накази були видані незаконно та підлягають скасуванню, а тому просив суд скасувати накази Управління міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 276 та № 190 від 17.04.2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ та стягнути з відповідача виплати за вимушений прогул з моменту звільнення на день фактичного встановлення на роботу

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в ОВС України, обіймав останню посаду перед звільненням - оперуповноваженого відділу карного розшуку Управління МВС України на Донецькій залізниці (надалі - Управління) та мав спеціальне звання майора міліції.

Наказом Управління № 190о/с від 17.04.2013 позивача було звільнено зі служби в ОВС за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 №114. Підставою для видання цього наказу послужив наказ Управління № 276 від 17.04.2013 (а.с. 6,7).

В свою чергу підставою для видання наказу Управління № 276 від 17.04.2013 став висновок № 43 за матеріалами службового розслідування за фактом причетності оперуповноваженого ВКР УМВС України на Донецькій залізниці майора міліції ОСОБА_1 до пошкодження власного автомобіля ОСОБА_3 07.04.2013 у м. Костянтинівка Донецької області та самі матеріали службового розслідування (а.с. 35-61).

Так, вказаним службовим розслідуванням було встановлено, що 17.04.2013 посадовим особам Управління стало відомо, що 07.04.2013 до Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою звернувся мешканець м. Костянтинівки гр. ОСОБА_3, якому біля будинку його матері (АДРЕСА_1) було пошкоджено власний автомобіль ВАЗ 21083, д.н. НОМЕР_1 (вибито всі стекла, розбиті фари і стоп-сигнали, виламані двірники та дзеркала заднього виду).

Цю подію 08.04.2013 було зареєстровано до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань) Костянтинівського МВ за №12013050380001006, попередня кваліфікація - ст. 296 ч.1 КК України (а.с. 43). В ході проведення досудового розслідування працівниками вказаного міськвідділу встановлено причетність до скоєння даного злочину оперуповноваженого ВКР Управління майора міліції ОСОБА_1, у зв'язку із чим останній був викликаний до Костянтинівського МВ для допиту, але від надання будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовився.

15.04.2013 кримінальне провадження №12013050380001006 від 08.04.2013 за заявою гр. ОСОБА_3 відносно оперуповноваженого ВКР Управління ОСОБА_1 було направлено для проведення досудового слідства за підслідністю до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області (а.с. 44).

За результатами службового розслідування було встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3. п.2, п.3.2. п.3, п.4.1. п.4 розділу III, п.п.1.1. та 1.2. п.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу ОВС України, Присягу працівника ОВС України, проявив нещирість та скоїв вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, тобто здійснив публічні дії, що ганьблять в очах громадськості працівника органів внутрішніх справ.

У зв'язку із чим, позивача було звільнено зі служби в ОВС на підставі п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти чого заперечував представник відповідача.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Проблемою даного спору є питання щодо законності звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та іншими.

За Конституцією України державна служба, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ, є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.

Пунктом 66 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, встановлено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

- дотримуватися норм професійної та службової етики;

- берегти державну таємницю;

- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження

2) зауваження

3) догана

4) сувора догана

5) попередження про неповну посадову відповідність

6) звільнення з посади

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь

8) звільнення з органів внутрішніх справ

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до приписів ст.ст.20, 21 Дисциплінарного статуту ОВС України, особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Згідно ст.26 Дисциплінарного статуту ОВС України, дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини, а при визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.

Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України передбачає, що працівники органів внутрішніх справ зобов'язуються у своїй роботові неухильно керуватись законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного статуту. У службових і позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної.

Присяга працівника органів внутрішніх справ України передбачає, що працівник органів внутрішніх справ України присягає виконувати вимоги статутів і наказів.

Суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552.

Відповідно до ч. 2 зазначеної Інструкції №552, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викоренню випадків її порушення, а також вихованню в особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.

Отже, одним із завдань службового розслідування є саме забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів задля недопущення притягнення невинних до відповідальності.

Також, суд зазначає, що згідно пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 71 КАС України, суд може збирати докази з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 74 цього Кодексу, суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Отже, суд критично поставився до посилань представника відповідача на ті обставини, що службове розслідування за фактом причетності оперуповноваженого ВКР УМВС України на Донецькій залізниці майора міліції ОСОБА_1 було проведено у стислі терміни ( за один день - 17.04.2013 року), у зв'язку з чим ухвалою суду було викликано для допиту у судовому засіданні у якості свідка посадову особу, якою було складено висновок № 43 за матеріалами службового розслідування.

Допитаний в якості свідка начальник ІОС ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці підполковник міліції ОСОБА_4 зазначив наступне.

17.04.2013 посадовим особам Управління стало відомо, що 07.04.2013 до Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою звернувся мешканець м. Костянтинівки гр. ОСОБА_3, якому біля будинку його матері (АДРЕСА_1) було пошкоджено власний автомобіль ВАЗ 21083, д.н. НОМЕР_1 (вибито всі стекла, розбиті фари і стоп-сигнали, виламані двірники та дзеркала заднього виду).

Цю подію 08.04.2013 було зареєстровано до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань) Костянтинівського МВ за №12013050380001006, попередня кваліфікація - ст. 296 ч.1 КК України. В ході проведення досудового розслідування працівниками вказаного міськвідділу встановлено причетність до скоєння даного злочину оперуповноваженого ВКР Управління майора міліції ОСОБА_1, у зв'язку із чим останній був викликаний до Костянтинівського МВ для допиту, але від надання будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовився.

На місце події виїхали начальник ІОС ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці підполковник міліції ОСОБА_4 із своїм підлеглим - старшим інспектором сектору ІОС ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці лейтенантом міліції ОСОБА_5, які опитали очевидців та свідків скоєного злочину - пошкодження із хуліганських спонукань автомобіля ВАЗ 21083, який належить гр. ОСОБА_3, чим спричинено матеріальну шкоду останньому у розмірі 20 000,00 грн. Під час опитування вказаних осіб, причетність ОСОБА_1 до скоєння зазначеного злочину підтвердилась, тобто із сукупності пояснень останніх вбачається, що саме ОСОБА_1 пошкодив автомобіль гр. ОСОБА_3, чим завдав останньому матеріальної шкоди.

У відповідності до частини 10 статті 14 Дисциплінарного Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, підставою винесення оскаржуваних наказів про звільнення позивача з ОВС, відповідачем визначено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, а саме здійснення публічних дій, що ганьблять в очах громадськості представника органів внутрішніх справ, порушення вимог Кодексу Честі працівника органів внутрішніх справ, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Етичного Кодексу працівника органів внутрішніх справ України та ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України.

При цьому, суд зазначає, що поняття вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України законодавством України не визначено, у зв'язку з чим в кожному конкретному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень самостійно визначає, чи є конкретне діяння таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС. До того ж, суд вважає, що звільнення посадової особи з ОВС України за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України, не є видом дисциплінарного стягнення і є окремою підставою для звільнення. Така думка суду підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України у справах про поновлення на публічній службі, зокрема справа №К25354/10 та справа №2а-15767/09/2670.

Також суд зазначає, що відповідно до Кодексу честі працівника ОВС України, затвердженим наказом МВС України від 11.01.1996р. №18, громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в ОВС, добровільно бере на себе обов'язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки.

При виконання службових обов'язків та у повсякденному житті працівник міліції повинен, у тому числі і своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах ОВС.

Етичний кодекс працівника ОВС України передбачає, що працівники ОВС зобов'язуються у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної, а у разі недотримання взятих зобов'язань бути готовим нести відповідальність, передбачену законодавством України, іншими чинними нормативними актами, що регламентують діяльність ОВС.

Присяга працівника ОВС України передбачає, що працівник міліції присягає з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету ОВС.

З такими умовами проходження служби в ОВС України позивач був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у відповідних зобов'язаннях (а.с. 94).

За таких обставин, суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС та підтверджується матеріалами службового розслідування.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні доведений факт правомірності звільнення позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 23, 94, 160, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів № 276 та № 190 від 17.04.2013 року про звільнення та стягнення виплати за вимушений прогул з моменту звільнення на день фактичного встановлення на роботу - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16 липня 2013 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.