Рішення № 32489546, 17.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р.Справа № 922/2248/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Одеса до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - не з'явився.

Представник відповідача - Перевєрзєва К.М. (дов. № 926 від 17.06.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 20 100,48 грн., 3% річних в сумі 1463,76 грн., інфляційних нарахувань в сумі 884,42 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору про надання послуг з доставки фрези та виконання робіт по фрезеруванню а/б покриття фрезою "Wirtgen W 2000" № б/н від 21.09.2010 року, відповідно до умов якого позивач надав зазначені у договорі послуги та виконав свої зобов'язання перед замовником (відповідачем) у повному обсязі, що підтверджує актами приймання виконаних будівельних робіт №1, №2 за листопад 2010 р., р. на загальну суму 34 490,42 грн.

В той же час, як посилається позивач у позовній заяві, між сторонами існували інші договірні зобов'язання, відповідно до яких відповідач відпустив позивачу матеріали та ПММ на загальну суму 14 389,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №306 від 08.10.2010 року, №307 від 08.10.2010 року, №294 від 30.09.2010 року. Згодом, сторони керуючись вимогами ст.601 ЦК України зарахували зустрічні однорідні вимоги на суму 14 389,94 грн., в зв'язку з чим, на думку позивача, заборгованість відповідача за договором про надання послуг з доставки фрези та виконання робіт по фрезеруванню а/б покриття фрезою "Wirtjen W 2000" № б/н від 21.09.2010 року зменшилась і складає 20 100,48 грн., що підтверджує відповідним актом звірки від 30.09.2012 року. Позивач наголошує, що на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за надані послуги не сплачена, в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2013 року порушено провадження у справі №922/2248/13, розгляд справи призначено на 17.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 01.07.2013 року. Ухвалою господарського суду від 01.07.2013 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 17.07.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 17.07.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх. № 25443 від 15.07.2013р. надав клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ на відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2013 року визнає суму основної заборгованості за договором у розмірі 20100,48 грн., про що надав відповідні пояснення по справі.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

21 вересня 2010 року між ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України " в особі філії "Одеська ДЕД" та ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чугуївське ДЕП" був укладений договір №б/н про надання послуг з доставки фрези та виконання робіт по фрезеруванню а/б покриття фрезою "Wirtgen W 2000".

Згідно з умовами п.1.1. договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується надати послуги з доставки фрези "Wirtgen W 2000" та виконати роботи по фрезеруванню асфальтобетонного покриття відповідно до затвердженої кошторисної документації і в обумовлений договором строк.

Відповідно до п.2.1 договору сторонами визначено, що позивач здійснює виконання робіт з моменту підписання договору і завершити в строк до 30.12.2010 року.

Згідно п.3.1. договору сторонами визначено, що загальна вартість робіт за договором визначається договірною ціною і складає 34 490,42 грн, з урахуванням ПДВ, відповідно до затвердженої кошторисної документації.

Згідно п.8.2., 8.3. договору сторонами визначено, що відповідач здійснює щомісячні розрахунки за виконані роботи з позивачем до 15-го числа наступного місяця на підставі "Актів приймання виконаних підрядних робіт "( форма №КБ2) та "Довідок про вартість виконаних підрядних робіт" (Форма КБ №3 підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує позивач і разом з представником відповідача перевіряє акти з фактично виконаними обсягами робіт протягом трьох днів. Несвоєчасне підписання актів, а також необґрунтовані претензії щодо представлених обсягів робіт вирішується у встановленому законодавством порядку.

Згідно п.9.2. договору сторонами визначено, що приймання - передача виконаних робіт оформляється актом приймання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав зазначені у договорі послуги та виконав свої зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт №1, №2 за листопад 2010 року скріплені печатками та підписані представниками сторін на загальну суму 34 490,42грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (КБ№3) за листопад 2010 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували інші договірні відносини, відповідно яких відповідач відпустив позивачу матеріали та ПММ на загальну суму 14 389,94 грн., на підставі видаткових накладних №306 від 08.10.2010 року, №307 від 08.10.2010 року, №294 від 30.09.2010 року.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, сторони керуючись нормами ст. 601 ЦК України зарахували зустрічні однорідні вимоги на суму 14 389,94 грн., в зв'язку з чим, на думку позивача, заборгованість відповідача за договором про надання послуг з доставки фрези та виконання робіт по фрезеруванню а/б покриття фрезою "Wirtgen W 2000" № б/н від 21.09.2010 року зменшилась і складає 20 100,48 грн., що підтверджує відповідним актом звірки від 30.09.2012 року.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення його з позовом до суду, відповідач борг в розмірі 20 100,48 грн. за вищевказаним договором в повному обсязі не погасив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов*язання, якщо не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач в судовому засіданні заявлену до стягнення суму основної заборгованості за договором в розмірі 20 100,48 грн. визнавав в повному обсязі.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд зазначає, що станом на момент розгляду справи відповідач 20 100,48 грн. заборгованості за договором не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг на загальну суму 20 100,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 100,48 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1463,76 грн. та інфляційних в сумі 884,42 грн. нарахованих за період з 16.12.2010 року по 20.05. 2013 року.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за отримані послуги або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1463,76 грн. та інфляційних в сумі 884,42 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вул. Ахсарова, буд.2, код 31941174) на користь Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Грушевського, буд. 49, код 32018511) - 20 100,48 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1463,76 грн., інфляційних нарахувань в сумі 884,42 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.