Рішення № 32489092, 15.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2013 Справа № 908/1042/13

За позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави: орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах в особі:

позивач: Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Осипенко, 96)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про визнання договору недійсним

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора - Понятенко К.А. (службове посвідчення № 013456);

Лисенко І.С. (службове посвідчення № 004011);

Від позивача - Джаним М.С. (дов. № 01-31/520 від 23.04.2013 р.) ;

Від відповідача - не з'явився (ОСОБА_1 (особисто); ОСОБА_4 (дов. № 545 від 22.05.2013 р.) у судовому засіданні 24.05.2013р.).

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним договору № 48 про закупівлю масла (з коров'ячого молока) 15.51.3 (масла вершкове/жирністю до 85%) за державні кошти, укладеного 04.02.2013р. між Управлінням освіти Мелітопольської міської ради та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 на суму 590150 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1042/13, справі присвоєно номер провадження 20/27/13, справу призначено до розгляду на 15.04.2013р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в судовому засіданні. Ухвалою суду від 24.05.2013р. в порядку ст.41 ГПК України призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.

Після надходження на адресу господарського суду висновку судової почеркознавчої експертизи, ухвалою суду від 01.07.2013р. провадження у справі №908/1042/13 поновлено з 15.07.2013р., розгляд справи призначено на 15.07.2013р.

15.07.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. 04.02.2013 р. між Управлінням освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 48 про закупівлю масла (з коров'ячого молока) 15.51.3 (масла вершкове/жирністю до 85%) за державні кошти. Міжрайонною прокуратурою встановлено, що вказаний договір ОСОБА_1 не укладала та не підписувала, участі у складанні документів щодо участі у проведенні конкурсних торгів, за результатами яких укладено спірний договір, не приймала. Вказані дії були вчинені іншою особою. Зазначене підтверджено і висновком судової почеркознавчої експертизи. Крім того, ОСОБА_1 при допиті пояснила, що їй невідомо де та яким чином здійснюється закупівля масла для постачання для Управління освіти Мелітопольської міської ради, а також походження документів, які містяться у складі тендерної пропозиції, у тому числі документів про якість масла, санітарного паспорту на автомобіль, санітарної книжки водія, у неї відсутні обладнання та устаткування, необхідні для виконання зобов'язань за спірним договором, а також автотранспорт для доставки продукції у дитячі заклади, який би відповідав санітарним вимогам. У зв'язку з виявленням вказаних порушень, 11.03.2013 р. міжрайонним прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України. У кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування. Зазначене свідчить, що оскільки договір не підписувався відповідачем, при його укладенні відсутнє волевиявлення учасника правочину, тому він є недійсним. Позов обґрунтовано ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.207 ГК України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про молоко та молочні продукти», «Про дитяче харчування».

Позивач надав письмове пояснення по справі та заяву, в якій зазначив, що Управління освіти не підтримує позовну заяву Мелітопольської міжрайонної прокуратури. Зазначив, що 22.01.2013 р. ФОП ОСОБА_1 особисто була присутня на розкритті пропозицій конкурсних торгів, про що свідчить її особистий підпис у протоколі розкриття пропозицій конкурсних торгів. Пропозиція конкурсних торгів ФОП ОСОБА_1 відповідала вимогам документації конкурсних торгів, у складі пропозиції були належно оформлені документи, в тому числі документи, які підтверджують походження, якість та безпеку продукції. У зв'язку з тим, що пропозиція учасника процедури ФОП ОСОБА_1 була найбільш економічно вигідною, комітетом з конкурсних торгів Управління освіти було акцептовано її пропозицію. За спірним договором була здійснена закупівля продукції в обсязі 2070 кг на загальну суму 66033,00 грн. Щодо факту укладення договору № 48 пояснює, що проект договору надавався постачальнику для ознайомлення та підписання через особу, яка здійснювала супроводження масла до дошкільних закладів міста (представника відповідача). Договір був повернутий до Управління освіти підписаний та скріплений печаткою ФОП ОСОБА_1, тому сумнівів щодо особистого підписання договору останньою не виникло.

У письмовому відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до довіреності від 15.10.2012 р. ФОП ОСОБА_1 уповноважила представника представляти її інтереси у відносинах із третіми особами. Представник займався питаннями підготовки деяких документів, сам договір укладала безпосередньо відповідач по справі. Заперечення проти позову вже спростовує відсутність волевиявлення особи на укладення договору та не досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач - ФОП ОСОБА_1 у судових засіданнях зазначила, що здійснювала поставку масла за спірним договором через свого представника. Грошові кошти, отримані нею за даним договором, знаходяться у її розпорядженні. Особисто була присутня на розкритті пропозицій конкурсних торгів. Разом з тим, спочатку пояснила, що не пам'ятає чи особисто підписала договір № 48 від 04.02.2013 р., а потім, на запитання суду, пояснила, що підпис у спірному договорі її. Зазначила, що печатка приватного підприємця знаходиться у її розпорядженні. Представник у письмовому запереченні проти клопотання прокурора про призначення судової почеркознавчої експертизи зазначив, що навіть якщо припустити, що підпис у договорі може не належати ОСОБА_1, все одно договір є дійсним згідно з ст.241 ЦК України, оскільки в подальшому цей договір відповідачем був схвалений його виконанням. Згідно з накладними було поставлено масло, позивачем на рахунки відповідача перераховано 66 036грн.

Після поновлення провадження у справі у судове засідання 15.07.2013р. відповідач не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача не надійшло.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для вирішення спору по суті у відсутність відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом оскарження є договір №48 про закупівлю масла (з коров'ячого молока) 15.51.3 (масла вершкове/жирністю до 85%) за державні кошти за результатами проведення процедури відкритих торгів від 04.02.2013р. Сторонами договору є: Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області (Покупець, позивач у справі) з одного боку та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (Постачальник, відповідач) з іншого. Предметом договору є здійснення Постачальником, згідно з замовленням Покупця, поставки у 2013 році вершкового масла жирністю 72,5% в кількості 18500,0 кг, за ціною 31,90 грн./кг. Ціна договору становить 590150,00 грн. без ПДВ (п.п.1.1,1.2,3.1,3.3).

Відповідно до п.п.2.1, 5.2, 5.6 продукція за цим договором приймається в дошкільних закладах м.Мелітополя. Якість товару повинна відповідати: умовам ДСТУ 4399:2005, державним санітарно-епідеміологічним вимогам України, масло повинно бути вершкове жирністю 72,5% без рослинних добавок, без ГМО. Товар повинен супроводжуватися сертифікатом якості (посвідчення) на кожну партію, копією документу про проведення санітарно-епідеміологічної експертизи. Постачання товару повинно здійснюватися Постачальником спеціальним автотранспортом, на який територіальною санітарно-епідеміологічною станцією видається санітарний паспорт. Водій автотранспорту, а також особи, що супроводжують продукти й у дорозі і виконують вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати особову медичну книжку з результатами проходження обов'язкових медичних оглядів та забезпечені санітарним одягом.

Згідно з п.п.4.1-4.3 розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару та накладної, після його фактичного отримання, шляхом переводу коштів на рахунок Постачальника.

Договір укладено і підписано у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу (п.10.2).

Відповідно до протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів (а.с.108) відбулося 22.01.2013р. У конкурсі брало участь всього чотири учасника. ФОП ОСОБА_1 при розкритті пропозицій була присутня особисто, підписала протокол. Згідно з протоколом відповідачем було запропоновано найнижчу ціну на предмет закупівлі - 31,90 грн./кг без ПДВ. Відповідно до звіту про результати проведених процедур відкритих торгів №6 від 19.02.2013р. (т.1 а.с.24-27) 24.01.2013р. акцептовано пропозицію конкурсних торгів ФОП ОСОБА_1, 04.02.2013р. з останньою укладено договір про закупівлю.

Як пояснив позивач (замовник торгів), проект договору, що надавався відповідачу, пропозицію якого, за результатами проведених торгів акцептовано як найбільш економічно вигідну, через його представника, був повернутий до Управління освіти підписаний та скріплений печаткою ФОП ОСОБА_1, тому сумнівів щодо особистого підписання договору останньою не виникло. Згідно з поясненнями сторін договір виконувався, що підтверджується відповідними накладними, рахунками-фактурами на оплату, звітами про рух коштів по рахунку відповідача (т.1 а.с.55-68).

Мелітопольський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним, який мотивовано, зокрема, тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 його не укладала та не підписувала, участі у складанні документів щодо участі у проведенні конкурсних торгів не брала, відповідача визнано переможцем конкурсних торгів на поставку вершкового масла за підробленими документами. Оскільки договір не підписувався відповідачем, при його укладенні відсутнє волевиявлення учасника правочину, він є недійсним. Крім того, прокурор вказує на неналежну якість постачаємого відповідачем товару за договором, порушення щодо організації та здійснення постачання товару, що порушує державну політику в сфері захисту прав дітей у забезпеченні високоякісним та безпечним харчуванням, охорони їх життя і здоров'я та стало підставою для прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави у сфері соціально-економічних умов. Позов обґрунтовано ст..121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», Законами України «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про молоко та молочні продукти», «Про дитяче харчування», ст..ст.203, 215 ЦК України, ст.207 ГК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як встановлено судом, оспорюваний правочин є специфічним, адже закупівля вершкового масла для дошкільних та позашкільних закладів та укладення договору здійснювалося за спеціальною процедурою за результатами відкритих торгів (скорочена процедура, т.1 а.с.26) на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель». При цьому результати торгів не оскаржено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом; договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Зі змісту ч.2 ст.207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У преамбулі спірного договору зазначено, що він укладається особисто фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, що виступає як Постачальник, яка діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців серія НОМЕР_2. У розділі договору ХІІІ, у графі, де розміщено підписи сторін, також вказано, що підпис з боку Постачальника вчинено зазначеною фізичною особою - підприємцем. Жодного посилання на представника постачальника (його прізвища, ініціалів, номера та дати довіреності) немає.

У зв'язку з обставинами справи, зокрема, неодноразовими змінами пояснень фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 щодо обставин підписання договору, для об'єктивного та всебічного розгляду спору, з метою вирішення питання щодо підписання договору № 48 від 04.02.2013 р. особисто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, суд за клопотанням прокурора в порядку ст. 41 ГПК України призначив судову почеркознавчу експертизу ухвалою від 24.05.2013р. На дослідження направлено оригінали примірників договору обох сторін.

Відповідно до висновку №68-13 судової почеркознавчої експертизи по господарській справі №908/1042/13, складеного 25.06.2013р., підписи, виконані від імені ОСОБА_1, які розміщені у графі «Фізична особа-підприємець» двох екземплярів договору на закупівлю масла (з коров'ячого молока) 15.51.3 (масла вершкове/жирністю до 85%) за державні кошти №48 від 04.02.2013р., виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (т.1 а.с.149-159).

Враховуючи висновок судової почеркознавчої експертизи, який суд не ставить під сумнів, встановленим є факт, що спірний договір не підписано його стороною (ФОП ОСОБА_1.), тому його не вчинено у письмовій формі, як вимагає Закон України «Про здійснення державних закупівель».

Згідно з п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарюючі суб'єкти як юридичні особи повинні вчиняти правочини в письмовій формі як між собою, так і з фізичними особами (в останньому випадку - за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; статті 206, 208 ЦК України). Відтак, свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формою правочину є винятком, а обов'язкова письмова форма - правилом.

Поряд із загальними вимогами до письмової форми правочину (стаття 207 ЦК України, частина перша статті 181 ГК України), законодавством встановлюються спеціальні вимоги до окремих видів договорів. У разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін. Недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема, статтями 547, 981, 1055, 1059, 1107 ЦК України. У зазначених випадках правочин є нікчемним.

Слід зазначити, що згідно з поясненнями відповідача відповідно до довіреності від 15.10.2012р. (т.1 а.с.49) ФОП ОСОБА_1 уповноважила іншу особу представляти її інтереси у відносинах з третіми особами, останній мав доступ до печатки фізичної особи - підприємця, оскільки є родичем (т.1 а.с.19). Відповідно до змісту вказаної довіреності ОСОБА_1 уповноважувала цю особу від її імені за власною ініціативою укладати договір на купівлю масла вершкового та його реалізацію. В тому числі збирати необхідні документи та підписувати їх.

За змістом ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Посилаючись на вищезазначені приписи ст. 241 ЦК України, відповідач вказує, що оскільки правочин у подальшому був схвалений ФОП ОСОБА_1., договір виконувався, відсутні підстави визнати його недійсним.

Проте, у разі якщо правочин вчиняється від імені іншої особи представником, про це повинно бути вказано безпосередньо у договорі, при його підписанні необхідним є зазначення прізвища саме тієї особи, яка його вчиняє. В той час як судом встановлено, що в договорі вказано, що договір укладається особисто ФОП ОСОБА_1, у графі підписів міститься її прізвище. До того ж, представник, що діє від імені довірителя на відповідній правовій підставі, при вчиненні відповідних дій зобов'язаний ставити свій власний підпис, а не вчиняти його із наслідуванням справжнього підпису довірителя. Крім того, згідно з довідкою (т.1 а.с.89), що надавалася до Управління освіти у складі тендерної пропозиції, ФОП ОСОБА_1 повідомляла, що пропозиція конкурсних торгів, договори та інші документи підписуються нею, як приватним підприємцем, самостійно.

За таких обставин, посилання відповідача на наступне схвалення правочину особою, яку представляють, є безпідставним. Документи, які свідчать про здійснення фактичних поставок ФОП ОСОБА_1 та прийняття Управлінням освіти Мелітопольської міської ради вершкового масла (накладні, рахунки - фактури, т.1 а.с.55-66) не містять посилання на договір про закупівлю №48 від 04.02.2012р. як на підставу поставки, їх слід розцінювати як окремі правочини.

Згідно з ст.31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено строки укладення договору про закупівлю замовника з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано.

Відповідно до ч.2 ст.42 зазначеного Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 абзацом першим частини третьої статті 39 та статтею 39-10 цього Закону, крім випадку порушення зазначених строків у зв'язку з оскарженням процедури закупівлі.

Таким чином, укладення договору про закупівлю між замовником та учасником, пропозицію конкурсних торгів було акцептовано, після спливу встановленого строку є неможливим.

За змістом ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п.2.1, 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205-210, 640 ЦК України, частина друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Згідно з ч.2 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Оскільки судом встановлено, що за результатами проведення процедури відкритих торгів не додержано вимог щодо письмової форми договору, а саме: не підписано однією із сторін, зважаючи на специфіку договору про закупівлю за державні кошти, цей договір не є вчиненим, а отже не може бути визнаний судом недійсним. За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги посилання прокурора на відсутність вільного волевиявлення, а також щодо суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства, засадам державної політики зокрема, порушень Законів України «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про молоко та молочні продукти», «Про дитяче харчування», підроблення документів пропозиції конкурсних торгів, оскільки зазначене не впливає на висновки суду в межах розгляду господарської справи за даним предметом і підставами позову. Як зазначалося, результати відкритих торгів не оскаржено. Обставини щодо неналежної якості продукту, постачання якого фактично здійснюється до дошкільних закладів, його невідповідність нормам ДСТУ, повинні підтверджуватись відповідними експертними висновками та досліджуватися в межах кримінального провадження або шляхом звернення до суду, при наявності підстав, із позовом за конкретним фактом поставки партії товару.

Згідно з пояснень прокурора та наданих ним матеріалів, які оглядались судом у судовому засіданні, на даний час в провадженні Мелітопольського МВ ГУМВС України у Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження №42013080280000022 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,4 ст.358, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.

На підставі викладеного, у задоволенні позову Мелітопольського міжрайонного прокурора відмовляється.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір суд вважає за необхідне покласти на відповідача незалежно від результатів вирішення спору, оскільки вважає, що спір виник внаслідок його неправильних дій. При цьому суд бере до уваги, що статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Однак, спірний договір є специфічним, адже закупівля вершкового масла повинна була здійснюватися за державні кошти, для дошкільних та позашкільних закладів, тому учасник торгів - переможець, яким є відповідач, повинен був добросовісно дотримуватися всієї спеціальної процедури.

Разом з тим, у суду відсутні підстави стягувати з позивача чи відповідача витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи. Згідно з клопотанням прокуратури ухвалою суду (т.1, а.с.122,123, 142) ці витрати до вирішення спору по суті покладені на Мелітопольську міжрайонну прокуратуру. Ухвалою суду від 01.07.2013р. було зобов'язано надати докази оплати вартості проведення судової експертизи. Однак, було представлено лише копію квитанції №16 від 14.06.2013р., згідно з якою платником визначено фізичну особу без зазначення жодних ідентифікуючих ознак.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м.Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р№31215206783007, код ЄДРПОУ 38025409) суму 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення складено у повному обсязі 19.07.2013р.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.91,93 ГПК України шляхом подання через місцевий господарський суд апеляційної скарги.