Постанова № 3248864, 04.11.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-8305/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2008 року, м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Волокіта О.Г., Хворостенко О.О.

Відповідача: Ларіна Т.М., Терехов Ю.В., Перьков С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕКАП” до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „МЕКАП”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 07.08.2008р. № 0000872330/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 4586714,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4133766,00 грн., усього - 8720480,00 грн., та податкового повідомлення - рішення від 07.08.2008р. № 0000882330/0 про донарахування ПДВ у розмірі 4040231,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2020115,50 грн., усього - 6060346,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 26.05.2008. р. по 11.07.2008р. відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „Мекап” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова було складено два акти перевірки: від 18.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002621, та від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002625. На підставі акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовленого на бланку 002625, відповідачем були винесені вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 07.08.2008р. № 0000872330/0 та від 07.08.2008р. № 0000882330/0. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно донараховано податок на прибуток у сумі 4586714,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 4133766,00 грн., виходячи з такого.

Висновок перевіряючих про завищення позивачем сум валових витрат на загальну суму 20201150,00 грн. обґрунтовується в акті перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 тим, що позивачем до складу валових витрат віднесені суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, що не підтверджені первинними документами, які б свідчили про використання цих матеріалів в господарській діяльності позивача, тоді як, на думку позивача, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться у відповідності з вимогами чинного законодавства, для перевірки ним були надані всі первинні документи, які відображають процес виробництва продукції, починаючи з придбання матеріалів для її виробництва і закінчуючи відвантаженням готової продукції покупцям. Так, позивачем були надані договори, прибуткові накладні, товарно-транспортні та залізничні накладні, податкові накладні, які підтверджують придбання позивачем в періоді, що перевірявся, металу для виробництва продукції. Згідно пояснень представника позивача придбана оцинкована сталь в рулонах нарізається виробничим персоналом шляхом розпуску на стрічки (штрипс) встановленої ширини, формується на обладнанні в задану конфігурацію та нарізається планками певної довжини, в результаті чого виникає готова продукція - елемент жорсткості. Інший вид продукції - профнастил виготовляється з оцинкованої сталі в рулонах, яка формується в певну форму на обладнанні та нарізається на окремі листи встановленої довжини. Готова продукція упаковується в пачки за однаковим типо-розміром та відвантажується замовнику (покупцю) згідно договорів на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей. Залежно від параметрів кожному виду сировини, штрипса та готової продукції присвоюється індивідуальний код, який в наступному вказується в документах бухгалтерського обліку, що на думку позивача, не є порушенням вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Позивач зазначив, що ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється в електронному вигляді із застосуванням комп'ютерної техніки. Витрачання матеріалу на виготовлення кожної партії продукції відображається в видаткових картках, дані яких заносяться до комп'ютерної програми складського обліку і є підставою для списання матеріалу. Одночасно інформація з видаткових карток дублюється в актах списання матеріалу на виробництво елемента жорсткості або профнастилу, в яких розшифровується, який типо - вид металу та в якій кількості витрачений на виробництво певного виду продукції за вказаний в акті період. На підставі вказаних актів робляться бухгалтерські проводки зі списання металу з балансу: Дебет 29 Кредит 20 та Дебет 26 Кредит 29, згідно яких змінюється одиниця виміру: з кілограму в погонний метр, оскільки готова продукція реалізується в погонних метрах. Позивач вважає, що усі вищезазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та підтверджують те, що придбаний у контрагентів метал використовується позивачем у господарській діяльності при виготовленні металовиробів, які в наступному відвантажуються замовникам (покупцям) в рамках окремих господарських договорів. Крім того, облік витрат на виробництво продукції здійснюється позивачем з допомогою комп'ютерної бухгалтерської програми „ІНФО-ПІДПРИЄМСТВО”, що також відповідає вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Інформація, яка міститься в первинних документах позивача, систематизована ним на рахунках бухгалтерського обліку.

Як вказали представники позивача, всі первинні документи, в тому числі й в комп'ютерній бухгалтерській програмі „ІНФО-ПІДПРИЄМСТВО”, були надані позивачем для перевірки, що підтверджується відповідними записами про використані при перевірці документи в акті перевірки від 21.07.2008р., а також зробленим перевіряючим записом на листі відповідача № 3692 від 09.06.2008р. про отримання 09.06.2008р. зазначених в листі документів для перевірки. За таких обставин позивач вважає, що ним правомірно були віднесені до складу валових витрат у перевіряємому періоді суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей для їх подальшого використання у власній господарській діяльності на загальну суму 20587819,90 грн., отже у відповідача відсутні законні підстави для встановлення факту порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і донарахування податку на прибуток у розмірі 4 571 714,00 грн. та застосування штрафних санкцій.

 В обґрунтування безпідставності встановлення відповідачем порушень, передбачених п.п.5.2.1., п.п.5.2.10 п. 5.2. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач зазначив, що згідно договору № 1р від 15.01.2007р., укладеного між позивачем і СПД - ФО ОСОБА_1., останнім були виконані роботи з розчищення та благоустрою під'їзних залізничних колій, що знаходяться на балансі позивача, на суму 60000,00 грн., про що сторони склали акт виконаних робіт за березень 2007р., а вартість цих робіт не була включена до складу валових витрат позивача у 1 кварталі 2007 року, а віднесена на рахунок 156 „Капітальні інвестиції (незавершене будівництво)”, на підтвердження чого позивач послався на дані Декларації з податку на прибуток підприємства за 2007р., в якій рядок 04.10 не заповнений, на додаток № К1/1 Декларації, в якому Таблиця 3 „Витрати на поліпшення основних фондів, які включаються до складу валових витрат” також не заповнена, а також на наданий суду перелік валових витрат позивача за 2007р. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про віднесення позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2007 року вартості виконаних СПД - ФО ОСОБА_1. робіт на суму 60000,00 грн. та донараховано в зв'язку з цим податок на прибуток у розмірі 15 000,00 грн. та застосовані штрафні санкції в цій частині.

Застосування штрафних санкцій в розмірі 4133766,00 грн. у зв'язку з донарахуванням позивачеві податку на прибуток у розмірі 4586714,00 грн. позивач вважає протизаконним, оскільки застосовані у вказаному розмірі штрафні санкції складають більше, ніж 90% від розміру донарахованого податку на прибуток, тоді як згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розмір штрафу, що застосовується у разі, коли контролюючий орган самостійно донарахував суму податкового зобов'язання платника податків, не може перевищувати 50 % такої суми (заниження суми податкового зобов'язання) за весь період недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Встановлення відповідачем факту порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач також вважає неправомірним, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в перевіряємому періоді позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, оплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням у контрагентів металу, який використовується в господарській діяльності підприємства позивача - обробка металу та виробництво металевих виробів. Правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) позивачем у зв'язку з придбанням металу підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для нарахування податкового кредиту. Видані постачальниками металу податкові накладні відповідають вимогам п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону, оформлені платниками податку на додану вартість і у встановленому порядку не визнані недійсними. За таких обставин позивач вважає, що у відповідача немає законних підстав для визнання неправомірним віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням матеріалів, які використовуються в господарській діяльності підприємства позивача, та для донарахування ПДВ в розмірі 4040231,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 2020115,50 грн.

Позивач також зазначив, що планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства була проведена відповідачем із значними порушеннями вимог чинного законодавства та прав позивача, а саме: перевірка проводилася протягом 33 робочих днів, тоді як згідно з ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а подовження термінів її проведення можливе на термін не більш як 10 робочих днів, в процесі перевірки позивачу було надано три направлення на перевірку: № 187 від 31.05.2008р., № 233 від 27.06.2008р., № 244 від 07.07.2008р., що містять різні дані щодо строків проведення перевірки, за результатами перевірки було складено два акти різного змісту: від 18.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002621, та від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002625, причому останній було складено і направлено на адресу позивача з порушенням строку його складання, а також термінів і порядку вручення. Щодо змісту акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач зазначив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить чіткого викладення порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, порушених платником податків, до нього не додані письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. В той же час, в акті відображені необґрунтовані дані та суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, а в висновках акта зазначено про порушення позивачем п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п.5.7.1. п.5.7. ст. 5, п. 5.9. ст. 5, п.п. 8.6.1. п.8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тоді як в описовій частині акта не викладено зміст цих порушень, не додано до акту додатків, на які є посилання в тексті акту. Щодо посилання в акті перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 на неможливість вилучення у позивача у зв'язку з його відмовою копій фінансово-господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків і зборів (обов'язкових платежів), та які вказані в Опису копій документів, що вилучені зі справ, про що відповідачем складено відповідний акт відмови, позивач вказав, що вимога про надання копій зазначених документів була заявлена головним державним податковим ревізором - інспектором відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2., який не є працівником ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, та не від імені органу, який проводив перевірку; Акт відмови ТОВ «МЕКАП» у добровільному порядку надати завірені копії бухгалтерських документів, які свідчать про заниження об'єктів оподаткування від 11.07.2008р. № 10/35-032, був складений на бланку ДПА в Харківській області, яка не проводила перевірку діяльності підприємства позивача і не має відповідних повноважень і законних підстав для витребування у позивача документів, отже ці документи не можуть свідчити про недотримання позивачем законних вимог перевіряючих про надання документів, та відповідно, про порушення ним норм податкового законодавства. За таких обставин позивач вважає, що викладені в акті перевірки дані не можуть служити доказами порушень, встановлених відповідачем та інкримінованих позивачу згідно податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача в судове засідання з'явилися та з наведенням вищевикладеного просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в судове засідання з'явилися та з позовом не погодилися у повному обсязі, надавши суду свої заперечення на позов та вказавши, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства України та на підставі тих документів, які були надані позивачем під час перевірки. При цьому, представники відповідача вказали, що документи, які б відображали процес виробництва продукції з отриманого металу, крім тих, що зазначені в Акті відмови ТОВ „Мекап” добровільно надати засвідчені копії бухгалтерських документів від 11.07.2008р. № 10/35-032”, для перевірки надані не були. Для перевірки були надані документи, які засвідчують отримання матеріалів, реалізацію готової продукції і акти на загальне списання металу по місяцях. Проте, на думку відповідача, акти списання металу на виробництво елементу жорсткості і профнастилу не можуть бути визнані первинними документами, на підставі яких проводиться бухгалтерський та податковий облік підприємства, оскільки вони не мають доказової бази, що вказані метали мають відношення до господарської діяльності ТОВ „Мекап” та не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів чинним законодавством. За таких обставин відповідачем у відповідності до п. 5.1., пп. 5.2.1., п.п. 5.2.10 п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями), за результатами перевірки не приймаються до складу валових витрат витрати за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. на загальну суму 20 261150, 00 грн.

Щодо донарахування ПДВ на загальну суму 4040231,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 2020115,50 грн., відповідач у запереченнях зазначив, що позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням матеріалів, які не були використані у господарській діяльності (використання яких не підтверджено первинними бухгалтерськими документами) підприємства.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Відповідно до повідомлення № 29 від 05.05.2008 р. № 2884/10/23-315, направленого ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова позивачу, виїзна планова документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства проводитиметься у період з 26.05.2008 р. по 19.06.2008 р. На підставі направлень № 187 від 31.05.2008р., № 233 від 27.06.2008р., № 244 від 07.07.2008р., виданих ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, і згідно з планом - графіком проведення документальних перевірок ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „МЕКАП” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої було складено два акти перевірки: від 18.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002621, та від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002625. На підставі акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовленого на бланку 002625, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.08.2008р. № 0000872330/0 та від 07.08.2008р. № 0000882330/0, згідно з якими відповідно:

- визначена сума податкового зобов'язання ТОВ „МЕКАП” з податку на прибуток - за основним платежем 4586714,00 грн. та за штрафними санкціями 4133766,00 грн., всього 8720480,00 грн.;

- визначена сума податкового зобов'язання ТОВ „МЕКАП” з ПДВ - за основним платежем 4040231,00 грн., за штрафними санкціями - 2020115,50 грн., всього 6060346,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, на підставі якого були винесені зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем встановлені порушення позивачем:

1) п.п.4.1.6. п.п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1., п.п.5.2.10 п. 5.2. ст. 5, п.п.5.7.1. п. 5.7. ст. 5, п.5.9. ст. 5, п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2007р. у сумі 1914293 грн. та заниження податку на прибуток за 2007 р. на загальну суму 4586714 грн.

2) п.п.7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4040231 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами, та відповідно до ст. 1 якого:

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 8 вказаного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів; підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Пунктом 2.4 цього ж Положення передбачено, що при застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду, а в п. 2.7 Положення зазначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України; документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в процесі здійснення господарської діяльності ведеться бухгалтерський облік здійснюваних ним господарських операцій. У періоді, що перевірявся відповідачем, позивач здійснював на власному виробництві, яке розташоване за юридичною адресою позивача: м. Харків, вул. Плиткова, 12, виробництво елементів жорсткості, профнастилу та нестандартного обладнання. Метал для виробництва металовиробів був придбаний позивачем у контрагентів на підставі наявних в матеріалах справи договорів, прибуткових накладних, т/т та залізничних накладних, податкових накладних. Позивачем надані суду планові калькуляції, якими встановлені норми витрат металу для виробництва металовиробів. Згідно пояснень позивача, що не спростовується й відповідачем, придбаний метал - оцинкована сталь в рулонах нарізається шляхом розпуску на стрічки (штрипс) встановленої ширини, формується на обладнанні в задану конфігурацію та нарізається планками певної довжини, внаслідок чого отримується готова продукція - „елемент жорсткості”. Продукція - „профнастил” виготовляється з оцинкованої сталі в рулонах, яка формується в певну форму на обладнанні та нарізається окремими листами встановленої довжини. Продукція упаковується в пачки за однаковим типо-розміром та відвантажується замовникові (покупцю) згідно договорів та на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, довіреностей.

З наданих позивачем розшифровок кодів металу, штрипсу та готової продукції (елемент жорсткості, профнастил) вбачається, що в залежності від параметрів (ширина, товщина, конфігурація) кожному виду сировини, штрипса та готової продукції присвоєно індивідуальний код, який в наступному вказується в документах бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Витрачання металу на виготовлення кожної партії продукції відображається позивачем в Видаткових картках ділянки виробництва елементів жорсткості і профнастилу за формою № 2, затвердженою Наказом директора ТОВ „Мекап” № 27 від 11.01.2001р., які містять наступну інформацію: номери видаткових накладних, за якими здійснюється відвантаження продукції, дату здійснення відвантаження, найменування покупців (замовників) продукції, характеристику (типо-розмір) готової продукції, кількість продукції, що відвантажується, в погонних метрах, товщину металу, норму витрат метала в кг на одиницю виміру продукції, ширину штрипсу в мм та загальну вагу штрипсу в кг, витраченого на виготовлення даного об'єму продукції. Зазначені видаткові картки є підставою для списання матеріалу на виробництво продукції. Інформація з видаткових карток дублюється в Актах списання матеріалу на виробництво елемента жорсткості та профнастилу, що складаються за кожний місяць, за формою № 1, затвердженою Наказом директора ТОВ „Мекап” № 26 від 11.01.2001р., та в яких розшифровується, який типо-розмір металу та в якій кількості витрачений на виробництво певного виду продукції за вказаний в акті період. Зазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами, та підтверджують рух матеріальних цінностей та їх використання у виробництві металовиробів. Інформація, яка міститься в первинних документах, систематизована позивачем на рахунках бухгалтерського обліку (картка рахунку № 20).

Як зазначив позивач, та підтверджено відповідачем на стор. 9 акта перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, витрати на виготовлення продукції, на підставі актів про списання матеріалів, обліковуються за допомогою комп'ютерної бухгалтерської програми „ІНФО-ПІДПРИЄМСТВО”, що дозволяє достовірно визначити вартість продукції на всіх стадіях виробництва.

Як вбачається з актів списання матеріалу на виробництво елемента жорсткості та профнастилу за січень - грудень 2007р., загальна вартість придбаного у контрагентів металу, використаного при виробництві продукції, складає 20587819,90 грн., тоді як перевіркою помилково встановлена сума 20201150,10 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст. 1 цього ж Закону України господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі встановленого, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат, понесених ним у зв'язку з придбанням металу для його подальшого використання у власній господарській діяльності на загальну суму 20587819,90 грн., та відповідно, про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Твердження відповідача про ненадання позивачем для перевірки первинних документів, які б відображали процес виробництва продукції з отриманого металу, крім зазначених в Акті відмови ТОВ „Мекап” добровільно надати засвідчені копії бухгалтерських документів від 11.07.2008р. № 10/35-032, спростовується зробленим в п. 2.10 Акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 записом про надані і перевірені суцільним порядком за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. документи, де серед інших зазначені: договори, акти виконаних робіт, наданих послуг, матеріальні звіти, накладні на придбання та відвантаження товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, відомості нарахування заробітної плати, інші бухгалтерські документи та довідки, відомості обліку валових доходів та валових витрат, звітність: декларації по податку на додану вартість, декларації по податку на прибуток, звіти, баланси. З наявного в матеріалах справи листа № 3692 від 09.06.2008р., складеного на бланку ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, вбачається, що вказані в листі документи, серед яких зазначені й первинні документи, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, витребувані у позивача для перевірки, були отримані 09.06.2008р., про що зроблено відповідний запис перевіряючим ОСОБА_3 на екземплярі цього листа позивача, що також свідчить про надання для перевірки всіх витребуваних відповідачем документів. Надані відповідачем доповідні записки без № та № 57 не приймаються судом до уваги, оскільки складені начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4., який не приймав участі в проведенні перевірки, не містять дати їх складання, а доповідна записка без номера складена останнім на своє ім'я. Акт відмови в наданні документів для перевірки № 152 від 09.06.2008р. також не може бути належним доказом ненадання позивачем документів для перевірки, оскільки був складений в односторонньому порядку, не містить підписів посадових осіб позивача, повністю не заповнений, в тому числі має незаповнені рядки щодо переліку ненаданих документів та причин ненадання документів у повному обсязі.

Щодо донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 15000,00 грн. у зв'язку з віднесення позивачем до складу валових витрат у першому кварталі 2007 року сум витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою робіт, виконаних ФО-П ОСОБА_1. з благоустрою та доукомплектування залізничних шляхів, які рахуються на балансі підприємства, у розмірі 60000,00 грн., судом встановлено наступне. ФО-П ОСОБА_1. в рамках укладеного з позивачем договору № 1р від 15.01.2007р. були виконані роботи по розчистці та благоустрою під'їзних залізничних колій, які знаходяться на балансі підприємства, про що сторони підписали акт виконаних робіт за березень 2007р. Згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів в межах, встановлених пп. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 цього Закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього закону. Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.03р. та узгодженого Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003р. № 06-10/239, у разі віднесення до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрат на поліпшення основних фондів ці дані вказуються у рядку 4.10. Декларації про прибуток підприємства та в додатку К1/1. Проте, як вбачається з наданої позивачем копії Декларації на прибуток підприємства за 2007 рік та Додатку К1/1 до Декларації, рядок 4.10. Декларації не заповнений, таблиця 3 додатка К1/1 до Декларації також не заповнена. Згідно наданому позивачем переліку валових доходів та валових витрат підприємства за 2007 рік витрати з благоустрою та доукомплектування залізничних шляхів не включені до складу валових витрат у 1 кварталі 2007 р. В той же час, з боку відповідача суду не надано доказів віднесення позивачем до складу валових витрат у першому кварталі 2007 року сум витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у розмірі 60000,00грн.

За таких обставин, суд вважає безпідставним встановлення порушення позивачем п.п. 5.2.1., п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст.. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і донарахування податку на прибуток у розмірі 15000,00 грн. та застосування штрафних санкцій в цій частині.

Щодо зазначених в висновках Акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 21.07.2008р. і податковому повідомленні-рішенні від 07.08.2008р. № 0000872330/0 порушень позивачем п.п.4.1.6. п.4.1. ст..4, п.п.5.7.1. п.5.7., п.5.9. ст. 5, п.п. 8.6.1. п.8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судом встановлено, що в описовій частині зазначеного Акту перевірки відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про порушення позивачем цих норм, а також правове обґрунтування їх застосування, що не відповідає вимогам п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових и позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, та робить безпідставним встановлення відповідачем зазначених порушень.

 З висновками акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 в частині встановлення порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” і прийнятим на його підставі оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 07.08.2008р. № 0000882330/0 про донарахування ПДВ у розмірі 4040231,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2020115,50 грн., усього 6060346,50 грн. суд не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно акту перевірки від 21.07.2008р. донарахування сум ПДВ у розмірі 4040231,00 грн. здійснювалося відповідачем, виходячи з суми витрат, виключених зі складу валових витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням матеріалу, що був використаний при виробництві продукції в перевіряємому періоді, на суму 20201150,10 грн., тоді як судом встановлено інший розмір витрат матеріалу на виробництво продукції - 20587819,90 грн. Отже, розмір ПДВ, сплаченого (нарахованого) позивачем у зв'язку з придбанням металу, використаного в виробництві металовиробів в перевіряємому періоді, складає 4117564, 00грн.

Судом встановлено, у періоді, що перевірявся, позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням металу, який використовується позивачем у власній господарській діяльності - у виробництві металовиробів (елемент жорсткості, профнастил, нестандартне обладнання) у розмірі 4117564, 00 грн.

Відповідно до положень п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Вимоги до оформлення податкової накладної закріплені в п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону. Наявними в матеріалах справи податковими накладними, отриманими від постачальників металу, які є платниками ПДВ, і оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства, позивачем підтверджена правомірність включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним у зв'язку з придбанням металу у перевіряємому періоді. З боку відповідача не надано суду належних і допустимих доказів, які б ці обставини спростовували.

Щодо проведення відповідачем планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „Мекап” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., і складання за її результатами актів перевірки, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в рамках повноважень та способом, передбаченим Конституцією України та законами України. Права органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових перевірок, умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення таких перевірок, закріплені в Законі України «Про державну податкову службу в Україні». Порядок оформлення результатів проведення органами державної податкової служби врегульовано Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327.

Відповідно до вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позивачу було направлено повідомлення № 29 від 05.05.2008 р. № 2884/10/23-315, складене ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, про проведення виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства у період з 26.05.2008 р. по 19.06.2008 р. На момент перевірки позивачеві було надано направлення на перевірку № 187 от 31.05.2008 р., в якому були зазначені інші строки проведення перевірки: з 31.05.2008 р. до 26.06.2008 р. Згідно Наказу № 327 від 26.06.2008 р., підписаному начальником ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, строк проведення планової перевірки було подовжено на 10 робочих днів - з 27.06.2008 р. по 11.07.2008 р., та надано позивачу нове направлення № 233 від 27.06.2008р. В наступному, позивачеві було надано ще одне направлення на перевірку № 244 від 07.07.2008 р., в якому термін перевірки підприємства позивача вказаний з 07.07.2008 р. до 11.07.2008 р. та зазначено новий склад перевіряючих, а також вручено наказ № 339 від 07.07.2008 р., підписаний ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Харкова ОСОБА_5 про зміну складу перевіряючих. Такі дії з боку відповідача не відповідають вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 11-1 якого передбачено оформлення одного направлення на перевірку, бланк якого містить рядки, що заповнюються у випадку подовження строків проведення перевірки. Можливість зміни строків проведення перевірки суб'єкта господарювання у односторонньому порядку органом державної податкової служби України вказаним Законом не передбачена. Перевірка діяльності позивача проводилася з 26.05.2008р. по 11.07.2008р., що включає 33 робочих дні, що є грубим порушенням ст. 11-1 зазначеного Закону, яка передбачає, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а подовження строків її проведення можливо не більш ніж на 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки відповідачем було складено два акти перевірки: від 18.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002621, та від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002625, що є порушенням положень п. 1.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових и позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, який передбачає складення при проведенні перевірки одного зведеного акту планової перевірки. Жоден зі складених відповідачем актів перевірки не містить інформативних додатків, які серед іншого мають містити: відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються, розрахунки донарахованих сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів, розрахунки пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства, валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, пояснення, зауваження або заперечення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо виявлених порушень та /або причини ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, надані в ході перевірки, інші матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства... Як вбачається з наявного в матеріалах справи опису вкладеного цінного листа від 22.07.2008р., позивачу поштою був направлений Акт перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 на 29 сторінках, що відповідає кількості сторінок Акта перевірки без додатків. В судове засідання на вимогу суду відповідачем також не було надано додатків до Акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що свідчить про невиконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 71 КАС України щодо обов'язку доказування саме ним правомірності своїх рішень та дій, оскільки відповідач заперечує проти адміністративного позову позивача.

Акт перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 було направлено поштою позивачеві тільки 22.07.2008р., тобто через 7 робочих днів після закінчення перевірки, тоді як згідно з п. 4.2. вищезазначеного Порядку акт перевірки складається і підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про відмову позивачем отримати власноруч екземпляр акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 21.07.2008р., оскільки відповідно до п. 4.7. вищезазначеного Порядку у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови, який підписується не менш як трьома службовими особами, тоді як з наданого відповідачем Акту від 22.07.2008р. № 205/23-232 вбачається, що фактично було здійснено виїзд на підприємство позивача для ознайомлення, підписання та вручення другого екземпляра акта перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 21.07.2008р тільки одним головним державним податковим ревізором - інспектором відділу планування проведення перевірок та взаємодії зі структурними підрозділами управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_6, а сам акт було складено вже наступного дня після здійснення виїзду і підписано службовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, які не були присутніми при врученні акту перевірки позивачу.

Щодо наданого відповідачем Акта відмови ТОВ «МЕКАП» добровільно надати завірені копії бухгалтерських документів, які свідчать про заниження об'єктів оподаткування від 11.07.2008р. № 10/35-032, суд вважає, що цей документ не може бути належним і допустимим доказом відмови позивача від надання витребуваних документів, а отже й правомірності донарахування відповідачем податків і застосування штрафних санкцій, оскільки зазначений Акт відмови було складено на бланку ДПА в Харківській області, тобто органу, який не проводив перевірку діяльності підприємства позивача і не мав відповідних повноважень і законних підстав для витребування у позивача документів, а доказів витребування відповідачем документів, які свідчать про заниження позивачем об'єктів оподаткування, суду не було надано.

За таких обставин, суд вважає, що проведення відповідачем планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також складання за результатами її проведення Акту перевірки від 21.07.2007 р. № 1272/23-25468299, було здійснено із значними порушеннями вимог чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України не була доведена правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 07.08.2008р. № 0000872330/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 4586714,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4133766,00 грн., усього 8720480,00 грн., та податкового повідомлення - рішення від 07.08.2008р. № 0000882330/0 про донарахування ПДВ у розмірі 4040231,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2020115,50 грн., усього 6060346,50 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕКАП” до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000872330/0 від 07.08.2008 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю „МЕКАП” податку на прибуток у розмірі 4586714,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4133766,00 грн., всього 8720480,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000882330/0 від 07.08.2008 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю „МЕКАП” податку на додану вартість в розмірі 4040231,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2020115,50 грн., всього 6060346,50 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 10.11.2008 року.

Суддя Я.В.П'янова