Ухвала суду № 32488173, 16.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" липня 2013 р. Справа № 817/510/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін

від позивача: ОСОБА_3, представника за договором;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" квітня 2013 р. у справі за позовом Підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" від 24 грудня 2012 року № 00000931751, № 00000981751, форми "В1" від 24 грудня 2012 року № 00000971751 та форми "В4" від 24 грудня 2012 року № 00000961751. Позов мотивований тим, що відповідачем неправомірно не включено до складу витрат та податкового кредиту витрати на паливно-мастильні матеріали, ремонт транспортних засобів, митні платежі за сідловий тягач та амортизацію.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №00000931751, №00000981751, №00000971751 та №00000961751 від 24.12.2012 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в задоволенні. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що працівниками ДПІ у Рівненському районі проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., про що складено акт від 10 грудня 2012 року № 429/53/1751/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «а» п. 185.1 ст. 185, абз. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 п. 199.1 ст. 199, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України: встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4434,00 грн., встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 23436,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення на суму 56751,00 грн.; пп. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 пп. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13, абз. «б» п. 1 п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку № 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», п. 5.1, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 146.12 ст. 146, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України: донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 43068,11 грн.

24.12.2012 р. ДПІ в Рівненському районі прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 00000931751 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 47 559, 81 грн., в т.ч. 43 068, 11 грн. за основним платежем та 4 491, 70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00000981751 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 769, 00 грн., в т.ч. 4 434, 00 грн. за основним платежем та 335, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00000971751 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 23 436, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1, 00 грн.;

- № 00000961751 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56 751, 00 грн.

Висновки в акті перевірки та податкові повідомлення рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб прийнято внаслідок зменшення податковим органом суми витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, внаслідок не прийняття частини витрат на придбання дизельного палива, що було використане для переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками; не прийняття до витрат вартість митних зборів за сідловий тягач; витрат на придбання запасних частин та ремонт транспортних засобів. Вказані витрати та сума сплаченого податку на додану вартість не включена і до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналогічні положення містилися і в ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (що на час виникнення спірних правовідносин визначав порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Тобто, чинним законодавством не передбачена можливість реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем.

Проте, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не позбавляє останніх права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання транспортних засобів у разі дотримання ними умов, визначених п.198.3 ст.198 ПК України.

Згідно зі статтею 325 Цивільного Кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 320 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи. При цьому, правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи - підприємця.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виключення зі складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, витрат в сумі 16014, 15 грн., які були сплачені у вартості митних зборів за сідловий тягач марки Рено Магнум в сумі 10065, 79 грн. та за напівпричіп бортовий тентований в сумі 5948, 36 грн., та для виключення зі складу податкового кредиту за 4-й квартал 2010 р. 35231,21 грн. податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з митним оформленням вищевказаних транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року № 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Пунктом 32 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті визначено, що до статті калькуляції "Прямі матеріальні витрати" включається вартість усіх видів пально-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації, а також витрати пально-мастильних матеріалів на допоміжно-службовий, учбово-тренувальний та невиробничий нальоти годин.

Тобто, паливно - мастильні матеріали використані на пробіг автомобіля без вантажу в розрізі конкретного перевезення є прямими витратами на вказане перевезення.

Для ведення господарської діяльності позивачем в перевіряємому періоді придбавалось дизельне паливо, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку, описаними в акті перевірки від 10 грудня 2012 року № 429/53/1751/НОМЕР_1 і не заперечувалося представником відповідача в суді першої інстанції.

Витрати палива на пробіг автомобіля без вантажу при наданні послуг з вантажних перевезень повинні враховуватись при розрахунку витрат палива на автомобільне вантажне перевезення, тому віднесення позивачем податкового кредиту сум ПДВ по придбанню палива, яке використано у процесі підготовки та здійснення перевезення є правомірним і не суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем витрат на придбання дизельного палива до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням відповідної частини дизельного палива.

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів для використання в господарській діяльності, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, валовий дохід платників податку фізичних осіб підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань у разі ведення таким платником бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та за умови фактичного отримання валового доходу завдяки використанню таких основних фондів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач використовує основні фонді у господарській діяльності то правомірно нараховує амортизації на вартість основних засобів та відносить її до складу витрат.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існування договору оренди між позивачем та ПП «Рівне-Тір» не є підтвердженням отримання доходу у вигляді орендної плати, а лише є доказом досягнення сторонами цивільно-правових відносин згоди щодо істотних умов фінансово-господарських операцій, які вони мають намір здійснити. Первинних бухгалтерських документів підтверджуючих передачу підприємцем ОСОБА_5 в оренду ПП «Рівне-Тір» транспортних засобів у квітні та травні 2011 року апелянтом не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8, м.Рівне, 33023