Ухвала суду № 32487537, 11.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 2а-5578/11/2170

Категорія: 8.2.9 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Івітос» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Фірма «Івітос» до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011р. ПП «Фірма «Івітос» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011р. №0004501501 та №0004491501, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 1096,93 грн. та 170 грн. відповідно. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом безпідставно визначено йому податкові зобов'язання зі сплати земельного податку, оскільки в розумінні Податкового кодексу України ПП «Фірма «Івітос» не являється платником цього податку, так як не являється власником земельної ділянки, на якій розміщений його майновий комплекс - вівцеферма. У зв'язку з цим, у підприємства і відсутній обов'язок подавати до ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС декларації з плати за землю.

ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено факт несплати позивачем в 2011 році земельного податку за фактичне користування земельною ділянкою площею 6,65 га., на якій розташований майновий комплекс - вівцеферма, що належить йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2007р., що у відповідності до п.287.6 ст.287 ПК України є підставою для нарахування контролюючим органом земельного податку незалежно від документального оформлення права власності на землю за застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2012р. позов ПП «Фірма «Івітос» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ПП «Фірма «Івітос» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, у період з 17.05.2011р. по 20.05.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Скадовському районі Херсонської області проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника земельного податку ПП «Фірма «Івітос», за результатами якої складено акт перевірки №167/15-19239873 від 27.05.2011р.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (лист №408 від 10.03.2011р.) ПП «Фірма «Івітос» на підставі договорів купівлі-продажу від 26.11.2007р. належить на праві приватної власності комплекс вівцеферма, яка знаходиться по вул. Шкільній, 1а в с.Таврія Скадовського району Херсонської області, що у відповідності до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України є підставою для нарахування та сплати земельного податку на загальних підставах.

В порушенням п.49.2 ст.49 та п.286.2 ст.286 ПК України підприємство до 01 лютого 2011 року не подало до ДПІ у Скадовському районі Херсонської області податкової декларації з плати за землю за 2011 рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, та не обчислювало суму земельного податку за 2011 рік станом на 1 січня.

На підставі вказаного акту перевірки 14.06.2011р. ДПІ у Скадовському районі Херсонської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0004501501, яким за порушення п.120.1 ст.120 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 1096,93 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1095,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.);

№0004491501, яким за порушення п.287.6 ст.287 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 170 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Фірма «Івітос» про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що позивач являється платником земельного податку, а тому визначення йому податковим органом податкових зобов'язань з вказаного податку є обґрунтованим.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він не являється платником земельного податку, оскільки згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Реєстрація права на земельну ділянку визначає момент набуття права на цю ділянку і, відповідно, момент набуття статусу власника земельної ділянки або землекористувача. Підприємство є власником нерухомого майна, однак жодним чином не є власником чи користувачем земельної ділянки, оскільки права на неї не зареєстровані. За умови відсутності державної реєстрації прав на земельну ділянку ПП «Фірма «Івітос» не може вважатись ні власником земельної ділянки, ні землекористувачем, а, відтак - платником податку на землю.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта та вважає їх помилковими, оскільки пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України чітко визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Від випадків фактичного безпідставного використання земельної ділянки слід відрізняти використання земельної ділянки під набутою будівлею (спорудою) без оформлення права на земельну ділянку. У даній ситуації слід виходити із того, що право на земельну ділянку в силу положень ст.120 ЗКУ в більшості випадків виникає автоматично, незалежно від його оформлення за правилами ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Такий висновок підтверджується і п. 286.1 ст. 286 ПКУ, який передбачає нарахування земельного податку суб'єктам права спільної власності на будівлю пропорційно їх часткам, абстрагуючись, таким чином, від питання про оформлення права на земельну ділянку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки ПП «Фірма «Івітос» на підставі договорів купівлі-продажу від 26.11.2007р. належить на праві приватної власності комплекс вівцеферма, яка знаходиться по вул. Шкільній, 1а в с.Таврія Скадовського району Херсонської області, тому підприємство зобов'язане сплачувати всю суму земельного податку з відповідної ділянки, на якій знаходиться ця вівцеферма.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Івітос» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.