Постанова № 32487506, 19.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4999/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

16 липня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Винфорт» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Винфорт») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (надалі по тексту - відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 968,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання правомірності нарахування ТОВ «Винфорт» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів за лютий 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та в період з 01.10.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 року за № 112/27-0/30704028/5, на підставі якого та висновку від 25.06.2013 року № 9/112/27-0/30704028/5 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 20935,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5233,75 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 968,00 грн., як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, заперечень на адміністративний позов не подав.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 16.05.2013 року по 05.06.2013 року посадовими особами відповідача на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Винфорт» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 350 691 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за лютий 2013 року (вх. № 9014910549 від 20.03.2013 року), згідно із затвердженим планом перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 12.06.2013 року за № 112/27-0/30704028/5 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності нарахування ТОВ «Винфорт» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів за лютий 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та в період з 01.10.2012 року по 31.01.2013 року», відповідно до висновку якого встановлено, що в порушення п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в лютому 2013 року на суму 196 084,00 грн. та в порушення п.п. б) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. «і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2013 року на суму 20935 грн. (а.с. 7-21).

Не погодившись з висновками відповідача, викладеними в акті, ТОВ «Винфорт» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС заперечення на акт перевірки за вих. № 364-юр від 14.06.2013 року з доповненнями до заперечень за вих. № 379-юр від 19.06.2013 року (а.с. 22-27).

Розглянувши подані позивачем заперечення, відповідачем була надана відповідь від 26.06.2013 року № 10981/10/27-0 на заперечення від 14.06.2013 року № 364-юр до акту перевірки від 12.06.2013 року № 112/27-0/30704028/5 (а.с. 28-30), відповідно до якої заперечення позивача задоволено в частині завищення показника в рядку 2.1 Декларації з ПДВ обсягів «Операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою експортних операцій» за лютий 2013 року на суму 980 420 грн. та порушень п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 та п.п. б) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України стосовно заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на суму 196 084, 00 грн., в іншій частині залишено без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та висновку від 25.06.2013 року № 9/112/27-0/30704028/5 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 20935,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5233,75 грн. (а.с. 31).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції (штрафу) у розмірі 4 968,00 грн., ТОВ «Винфорт» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи його скасування в зазначеній частині.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч.3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про його протиправність в частині зменшення ТОВ «Винфорт» бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції (штрафу) у розмірі 4 968,00 грн. та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Винфорт» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий акт від 12.06.2013 року № 112/27-0/30704028/5, проте з висновками цього акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими позивачем, а тому згідно з положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення ТОВ «Винфорт» бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції (штрафу) у розмірі 4 968,00 грн. стали висновки відповідача про неправомірне формування позивачем у періоді, що перевірявся показника рядку 10.1 Декларації, а саме за рахунок не належним чином оформленої податкової накладної, в якій відсутній номер УКТ ЗЕД на загальну суму ПДВ 19 872,00 грн.

Так, зокрема, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України до перевірки позивачем було надано податкову накладну, на підстав якої у листопаді 2012 року було придбано дизель-генератор DРМ 3-20 16 кВт, 20 кВА у кожуху, яка оформлена із порушенням діючого законодавства, а саме відсутній номер УКТ ЗЕД, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 19 872,00 грн. у т.ч.: ПП «Юміс-Н» на загальну суму 119 232,00 грн., включаючи ПДВ у сумі 19 872,00 грн. згідно податкової накладної № 84 від 27.11.2012 року на загальну суму 119232,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 872,00 грн.

Суд з даними висновками відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у листопаді 2012 року позивачем у ПП «Юміс-Н» на підставі виданої останнім податкової накладної № 84 від 27.11.2012 року на загальну суму 119232,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19 872,00 грн. та видаткової накладної № 3758 від 12.12.2012 року було придбано дизель-генератор DРМ 3-20 16 кВт, 20 кВА у кожуху (а.с. 32-33), про що зазначено в акті перевірки та відносно чого у судовому засіданні не заперечували представники позивача.

Сума податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. за вищезазначеною податковою накладною, виписаною ПП «Юміс-Н» включена позивачем до складу податкового кредиту листопада 2012 року (звітна податкова декларація з ПДВ за листопад 2012 року).

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому п. 198.3. ст. 198 ПК України чітко визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З огляду на викладене, суд вважає, що твердження відповідача відносно того, що податкова накладна № 84 від 27.11.2012 року, виписана ПП «Юміс-Н» оформлена з порушенням діючого законодавства, оскільки в ній не зазначено номер УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) суперечить дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Судом встановлено, що дизель-генератор не є товаром, ввезеним на митну територію України, оскільки його було вироблено в Україні, змонтовано з вітчизняних та імпортних комплектуючих в Україні на території розташування ПП «Юміс-Н».

Так на підтвердження обставин відносно того, що дизель-генератор не є імпортним товаром, позивачем було подано до СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі наступні документи: лист ПП «Юміс-Н» про підтвердження походження товару та технічний паспорт на дизель-генератор DPM 3-20 16 кВт, 20 кВА в кожусі (а.с. 34-39).

Як вбачається з вищезазначених документів, дизель-генератор було вироблено в Україні, змонтовано з вітчизняних та імпортних комплектуючих в Україні на території ПП «Юміс-Н» в м. Одесі, у зв'язку з чим зазначення номеру УКТ ЗЕД в податковій накладній №84 від 27.11.2012 року не є обов'язковим, оскільки відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в податковій накладній в окремих рядках зазначаються обов'язкові реквізити, серед яких код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.п. 4) п. 1 ст. 4 Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформлюється вантажна митна декларація.

В своєму листі № 4621/7/15-3417-20 від 15.02.2012 року «Щодо зазначення коду УКТЗЕД у податковій накладній» Державна податкова служба України зазначає, що при постачанні імпортованих товарів платник податку повинен в графі 4 «Код товару згідно з УКТЗЕД» податкової накладної зазначати виключно код УКТЗЕД, вказаний у вантажній митній декларації, якою були оформлені такі товари при їх ввезенні на митну територію України.

З огляду на те, що товар «дизель-генератор DPM 3-20 16 кВт, 20 кВА в кожусі» не є імпортним товаром та не ввозився на територію України, вантажна митна декларація відносно нього не оформлювалася, тобто взагалі відсутня, суд приходить до висновку, що відсутність у вищезазначеній податкові накладній коду УКТЗЕД повністю відповідає вимогам діючого законодавства України, а отже податкова накладна №84 від 27.11.2012 року є такою, що складена без порушень норм діючого податкового законодавства.

Також суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 40 Митного кодексу України «...У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки...».

У зв'язку з тим, що збирання та монтаж дизель-генератора відбувалися з різних комплектуючих, в тому числі імпортних, і такі комплектуючі були піддані достатній обробці на митній території України, то оброблені/перероблені/змонтовані нові товари вважаються товарами українського походження, а отже при їх поставці код УКТ ЗЕД у податковій накладній не вказується.

Крім того у відповіді на заперечення позивача на акт перевірки, яка була надана відповідачем, міститься твердження про те, що ПП «Юміс-Н» не мало права здійснювати діяльність, пов'язану із виробництвом обладнання підвищеної безпеки (дизель-генератор), а отже і не мало права виписувати на користь TOB «Винфорт» податкову накладну 84 від 27.11.2012 року, відносно чого, суд зазначає, що такий висновок відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та є безпідставним з огляду на наступне.

З наданої ПП «Юміс-Н» технічної документації на дизель-генератор DPM 3-20 16 кВт, 20 кВА в кожусі, чітко вбачається той факт, що ПП «Юміс-Н» не виробляло обладнання (дизель-генератор), а здійснювало його збирання з різних комплектуючих, монтаж та налагодження. Вказана інформація зазначена як в листі, наданому ПП «Юміс-Н» на запит позивача, так і в технічному паспорті дизель-генератора (а.с. 34-39).

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-111 від 01.06.2000 року виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. Виробничий процес складається з трьох стадій: заготівельна, обробна та збиральна. Збиральна стадія - це завершальна частина виробничого процесу, під час якої проводиться вузлове і загальне складання виробу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що ПП «Юміс-Н» здійснювало лише збирання/монтаж з різних комплектуючих дизель-генератора, тобто, здійснювало лише завершальну стадію технологічного процесу виробництва, а не виробництво в цілому, а отже твердження відповідача відносно того, що ПП «Юміс-Н» здійснювало саме виробництво дизель-генератора є невірним та законодавчо необґрунтованим.

Також судом встановлено, що відповідно до статуту ПП «Юміс-Н» предметом діяльності підприємства в тому числі є проведення електромонтажних робіт відповідно до доповнення до державної ліцензії встановленого зразка (а.с. 40-45).

Відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія AB № 595023 від 12.10.2011 року ПП «Юміс-Н» надано право на здійснення будівельних та монтажних робіт електротехнічного обладнання (а.с. 46).

Відповідно до Дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки № 371.08.30-74.30.0 від 14.02.2008 року та додатку до нього ПП «Юміс-Н» дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки, в тому числі монтаж, налагодження і ремонт електроустановок і електрообладнання (а.с. 47).

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що право ПП «Юміс-Н» на здійснення збирання/монтажу та налагодження обладнання (дизель-генератора) підтверджується вищевказаними документами, які були надані позивачем до СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі, проте не були останнім належним чином досліджені та взяті до уваги.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що контрагентом позивача - ПП «Юміс-Н» було здійснено поставку на адресу TOB «Винфорт» дизель-генератора DPM 3-20 16 кВт, 20 кВА в кожусі та виписано податкову накладну № 84 від 27.11.2012 року без порушення норм чинного податкового законодавства щодо умов заповнення та оформлення податкових накладних.

При цьому суд звертає увагу на те, що в акті перевірки відповідач посилався на неправильне оформлення податкової накладної № 84 від 27.11.2012 року, у зв'язку з відсутністю в ній коду УКТЗЕД, разом з тим, у відповіді на заперечення позивача, відповідач взагалі вже не зазначає про дані обставини, як підстави визнання податкової накладної оформленою з порушеннями, а посилається вже на те, що ПП «Юміс-Н» нібито взагалі не мало права виписувати вказану податкову накладну з підстав відсутності у нього ліцензії на виробництво обладнання підвищеної небезпеки. Тобто такі розбіжності в твердженнях відповідача, на думку суду, свідчать про визнання відповідачем обставин щодо відсутності з боку контрагента позивача порушень порядку виписки та оформлення податкової накладної № 84 від 27.11.2012 року.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що TOB «Винфорт» цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 19 872,00 грн., підтверджену податковою накладною № 84 від 27.11.2012 року. Зазначена операція відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що ТОВ «Винфорт» сплатило ціну товару, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкову накладну від підприємства ПП «Юміс-Н», яке значилося в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість та на підставі отриманої належним чином оформленої податкової накладної, віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн., з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого Податковим кодексом України. Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України. Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну правомірність формування позивачем податкового кредиту. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700 в частині зменшення ТОВ «Винфорт» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4 968,00 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби форми «В1» від 01.07.2013 року № 0000022700 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Винфорт» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 19 872,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4 968,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19 липня 2013 року

Суддя С.О. Cтефанов