Постанова № 32487497, 10.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2013 р. № 820/4678/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників У м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників У м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000214000 від 28.05.2013 року про зменшення суми від'ємного значення у розмірі 341 118,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: ДП завод "Електроважмаш" до Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" не були надані документи, що підтверджують наявність взаємовідносин за такими податковими накладними, завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 341 118,00 грн., у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані контрагентами - у іншому податковому періоді та не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, оскільки підприємством у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) разом із податковою декларацією за звітний період було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), із переліком продавців та їх податкових накладних, що заповнені з порушенням порядку реєстрації податкових накладних, про що мається відмітка в отриманні. Таким чином, ДП завод "Електроважмаш" було правомірно сформовано податковий кредит у березні 2013 року, в зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні правові підстави для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про розгляд даної справи без його участі суду надав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

08.05.2013 року співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ДП завод "Електроважмаш"у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року, за наслідками якої складено Акт № 264/40.0-14/00213121 від 08.05.2013

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 341 118,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000214000 від 28.05.2013 року, яким ДП завод "Електроважмаш" було зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 341 118,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення податку на додану вартість слугували встановлені за наслідками перевірки висновки контролюючого органу про неправомірне включенням підприємством до складу податкового кредиту податкових накладних, які надійшли в іншому податковому періоді та не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. А також не надання ДП завод "Електроважмаш" документів, що підтверджують наявність взаємовідносин за такими накладними.

Як було встановлено під час дослідження матеріалів справи, ДП завод "Електроважмаш" було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які були отримані податковим органом 22.04.2013 року, про що свідчить відмітка про отримання. Також позивач надав до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), у якій зазначив про відсутність реєстрації виписаних ТОВ «Промтехнології ЛТД» податкових накалданих " 9 від 05.03.2013, № 10 від 13.03.2013, № 11,12 від 20.03.2013, № 13 від 28.03.2013; ТОВ "Укрпромторг" податкової накладної № 37 від 19.03.2013, ТОВ "Інекс-Пульт" податкової накладної № 6 від 06.02.2013, ТОВ НВФ "Ультракон" податкової накладної № 20 від 14.12.2012, у Єдиному реєстрі податкових накладних та надав документи, що підтверджують наявність взаємовідносин за такими податковими накладними, про що свідчить відмітка про отримання.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 341 118,28 грн., контролюючий орган обґрунтовує тим, що до податкового кредиту позивачем включені не зареєстровані податкові накладні,до складу яких входять ті, по яким період за який подано заяву із скаргою не відповідає періоду виписці податкових накладних та не було надано документи, що підтверджують наявність взаємовідносин за такими податковими накладними.

Суд вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Суд зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2013 року.

Також суд зазначає, що оскільки ТОВ «Промтехнології ЛТД», ТОВ "Укрпромторг" , ТОВ "Інекс-Пульт" , ТОВ НВФ "Ультракон" в порушення вимог ПК України не зареєстрували видані ДП завод "Електроважмаш" податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за березень 2013 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8) з документами, які підтверджують наявність взаємовідносин за такими податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність включення ДП завод "Електроважмаш" до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість з врахуванням поданих заяв із скаргами на постачальників за березень 2013 року, податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, проте отриманих позивачем у звітному.

Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 314 118, 00 грн. є необґрунтованими, та у відповідача відсутні встановлені законом підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства заводу "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників У м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000214000 від 28.05.2013 року.

Стягнути з Державногобюджету України на користьДержавного підприємства заводу "Електроважмаш"судові витрати в розмірі 2294.00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.