Рішення № 32485561, 12.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2013 р.Справа № 921/670/13-г/13Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль

до Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/31/104 від 26.04.2013р. "Про припинення права користування частинами земельної ділянки ВАТ "Текстерно" за систематичну несплату плати за землю".

За участю представників сторін:

позивача: Дупіряк О.М., довіреність

відповідача: Горохівський А.М., довіреність

Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 12.07.2013р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об'єднання "Текстерно", звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/31/104 від 26.04.2013р. "Про припинення права користування частинами земельної ділянки ВАТ "Текстерно" за систематичну несплату плати за землю".

В судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.07.2013р. для надання можливості позивачу подати витребувані судом докази, а також заперечення щодо відзиву відповідача.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, зазначає, що оспорюване рішення міською радою прийняте з перевищенням її повноважень та з численними порушеннями порядку припинення права користування земельними ділянками, оскільки припинити право постійного користування у зв'язку із систематичною несплатою плати за землю можна виключно в судовому порядку.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому суду 05.07.2013р., зокрема, посилається на те, що оскаржуване рішення Тернопільською міською радою прийняте правомірно та в межах повноважень, а припинення права землекористування в судовому порядку, про яке йдеться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7, здійснюється лише у випадках вилучення та конфіскації земельної ділянки. Також, вважає безпідставними посилання позивача щодо необхідності складення протоколу про порушення земельного законодавства, оскільки стверджує, що такі дії є необхідними у випадку припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства щодо способів, безпечності та раціональності використання земельних ділянок, їх охорони в цілому. Крім того, зазначає, що у зв'язку із відсутністю визначення "систематичності несплати земельного податку" внаслідок втрати чинності Закону України "Про плату за землю", систематичністю можна вважати несплату земельного податку протягом двох та більше місяців. А оскільки позивач не сплачує земельний податок протягом років (підстав про відсутність систематичності немає), а земля як об'єкт права власності громади є джерелом надходжень до місцевого бюджету, наведене спонукає міську раду проводити більш ефективне управління наявними ресурсами та власністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи представників сторін, господарський суд встановив:

26 квітня 2013 року сесією Тернопільської міської ради прийнято рішення №6/31/104 "Про припинення права користування частинами земельної ділянки ВАТ "Текстерно" за систематичну несплату плати за землю", згідно вирішено:

- припинити ВАТ "Текстерно" (ід. код 00306650) право користування частинами земельної ділянки загальною площею 3,0000 га, переданої в постійне користування для розміщення виробничої бази за адресою вул. Текстильна, 18 за систематичну несплату плати за землю (п.1);

- віднести земельну ділянку, вказану в п.1, до земель не наданих у користування та не переданих у власність (п.2);

- зобов'язати ВАТ "Текстерно" (ід. код 00306650) в двомісячний термін внести зміни в державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 21.03.1996р. №128 (п.3).

Як зазначено у рішенні, останнє прийняте у зв'язку із систематичною несплатою плати за землю, розглянувши інформацію Тернопільської ОДПІ про суб'єктів господарської діяльності, які систематично не сплачують плату за користування землею, керуючись ст.ст.12, 96, 141 Земельного кодексу України, ст.283.3 Податкового кодексу України, та з врахуванням висновків постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням міської ради, оскаржив його в судовому порядку, вважаючи його протиправним та прийнятим з перевищенням наданих міській раді повноважень. При цьому в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що: припинення права постійного землекористування у зв'язку із систематичною несплатою земельного податку повинно здійснюватись виключно в судовому порядку; жодного протоколу в підтвердження порушення земельного законодавства, в порядку ст.144 Земельного кодексу України, державним інспектором по використанню та охороні земель ВАТ "Текстерно" направлено не було; несплата земельного податку може стати підставою для примусового припинення права постійного користування землею лише у випадку систематичності такої несплати, визначення якої містилося у ч.5 ст.17 Закону України "Про плату за землю", який втратив чинність. На даний час за нормами чинного законодавства неможливо встановити який період несплати земельного податку може свідчити про систематичність такої несплати і бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою; наявність чи відсутність у ВАТ "Текстерно" заборгованості по сплаті земельного податку не є встановленим фактом, оскільки в провадженні судових органів перебуває три справи, предметом дослідження яких являється встановлення саме цього факту.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 59 Закону передбачено форму актів, які приймаються радою, порядок прийняття нею актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту "д" ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як зазначено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що систематична несплата земельного податку може стати підставою примусового припинення права постійного користування лише в судовому порядку, що в даному випадку місця не мало (доказів протилежного суду не представлено), у зв'язку з чим суд констатує, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято з перевищенням наданих йому повноважень.

При цьому посилання представника відповідача у відзиві та усних поясненнях на наявність у міської ради повноважень на прийняття оскаржуваного рішення в силу п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.12 Земельного кодексу України, суд визнає безпідставними.

Більше того, суд зазначає, що зміст терміну "систематична несплата земельного податку або орендної плати", як підстави для припинення права землекористування, було визначено у ч.5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" (який у 2011 році втратив чинність): це несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами - протягом року, іншими платниками - протягом півроку.

У зв'язку з наведеним, в даному випадку суд не може взяти до уваги твердження відповідача про наявність систематичності несплати земельного податку позивачем, як підстави для припинення права користування частинами земельної ділянки, зокрема, і з огляду на наявність в провадженні судових органів справ, предметом дослідження яких являється встановлення цього факту.

Також, суд звертає увагу та критично оцінює той факт, що оскаржуваним рішенням Тернопільської міської ради, при наявності в користуванні ВАТ "Текстерно" земельної ділянки площею більше 50 га, припинено користування частинами земельної ділянки площею саме 3 га (а чому не 5га, 10 га, 15га?) без будь-яких обгрунтувань, конкретизації (які частини ділянок, де знаходяться, чому саме такі частини земельної ділянки), та без проведення вилучення таких земельних ділянок у встановленому порядку.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).

Таким чином, рішення про припинення права постійного користування земельної ділянки прийнято Тернопільською міською радою у спосіб, який не передбачений Конституцією та Законами України; у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення відбулось істотне порушення прав та інтересів позивача як належного користувача земельної ділянки, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/31/104 від 26.04.2013р. "Про припинення права користування частинами земельної ділянки ВАТ "Текстерно" за систематичну несплату плати за землю".

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "18" липня 2013 року.

Суддя С.Г. Стопник