Постанова № 32485502, 11.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа№ 910/6408/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковтун О.С. - довіреність № 3 від 01.01.2013 року,

від відповідача: Приходько Я.В. - довіреність № 68 від 09.01.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року

у справі № 910/6408/13 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста"

до Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно- страхова компанія"

про стягнення 37 019,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача збитків в порядку регресу в розмірі 37 019,65 грн., заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року (повний текст рішення підписано 17.05.2013 року) позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 427,91 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ТзДВ „СК „Наста" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПрАТ „УПСК" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року для розгляду справи № 910/6408/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 11.07.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „УПСК" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „УПСК" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ „УПСК" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2012 року між позивачем (страховик) та Харченко О.А. (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування наземних транспортних засобів № 212.0085199 (Договір страхування), за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА, (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є ДТП. Строк дії Договору страхування з 04.01.2012 року по 04.01.2013 року.

02.03.2012 року о 19 год. 55 хв. в м. Києві по пр. Московському відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керування власника Харченка О.А. та автомобіля „Мітсубісі", д.н. АІ 5067 ВТ, яким керував Донець С.Г., що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 8971801 ВДАІ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з Харченку О.А.

02.03.2012 року страхувальник звернувся до страховика з заявою, в якій повідомив останнього про зазначене ДТП та просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО - ТОВ „Юніком Авто".

Згідно рахунку-фактури ТОВ „Юніком Авто" № ЮА-0500 від 12.03.2012 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА становить 37 019,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля № 307 від 13.03.2012 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА у результаті його пошкодження при ДТП складє 37 265,60 грн.

Позивач, як страховик, перерахував на р/р ТОВ „Юніком Авто", відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі вищевказаних документів та страхового акту № 2012-03-02/001 від 20.03.2012 року, суму страхового відшкодування в розмірі 37 019,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 215 від 30.04.2012 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 37 019,00 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, до позивача, як особи яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право регресної вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 19.04.2012 року у справі № 3-2309/12, водія автомобіля „Мітсубісі", д/н АІ 5067 ВТ - Донець С.Г. визнано винним у вчиненні ДТП 02.03.2012 року внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „Мітсубісі", д/н АІ 5067 ВТ застрахована ПрАТ „УПСК" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/824395 (далі - Поліс), тип договору 1.

Згідно умов зазначеного Полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000,00 грн., франшиза 999,99 грн., строк дії полісу з 25.10.2011 року до 24.10.2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів того, що Донець С.Г. керував автомобілем „Мітсубісі", д/н АІ 5067 ВТ на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА збитки, у даному випадку є ПрАТ „УПСК" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах ліміту відповідальності, передбачених Полісом.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Харченко О.А. мав до ПрАТ „УПСК", як особи, відповідальної за завдані збитки, в межах ліміту відповідальності, передбаченого Полісом в розмірі 37 019,00 грн.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 427,91 грн., за вирахуванням 999,99 грн. франшизи згідно Полісу та 30 591,10 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 860 від 01.04.2013 року.

З огляду на викладене, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо сплати в повному обсязі позивачу суми матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП не надав, то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку регресу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в розмірі 5 427,91 грн. є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що заявлена позивачем до стягнення сума 37 019,65 грн. є невірною та завищеною, а доданий до позовної заяви Звіт про оцінку автомобіля № 307 від 13.03.2012 року складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.

Натомість, згідно доданої відповідачем до апеляційної скарги ремонтної калькуляції № 5156 від 20.03.2013 року, складеної аварійним комісаром Панасюком І.С. (кваліфікаційне свідоцтво № 44 від 25.05.2012 року), вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА становить 31 591,10 грн.

Таким чином, за твердженням відповідача, виходячи з вищевказаної ремонтної калькуляції заборгованість перед позивачем за вирахуванням франшизи згідно Полісу становить 30 591,10 грн., які було сплачено відповідачем на рахунок позивача згідно платіжного доручення № 860 від 01.04.2013 року.

Однак, вищенаведені твердження відповідача колегією суддів не беруться до уваги та відхиляються, з огляду на наступне.

У п. 9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" визначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Як вбачається із матеріалів справи представник відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції в судові засідання не являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Додану до апеляційної скарги ремонтну калькуляцію № 5156 від 20.03.2013 року відповідач до місцевого господарського суду не подавав, будь-яких клопотань, в тому числі, про призначення судової авто товарознавчої експертизи не заявляв.

За таких обставин, у відповідності до статті 101 ГПК України, ремонтна калькуляція № 5156 від 20.03.2013 року не приймається колегією суддів як додатковий доказ у даній справі, оскільки в апеляційній скарзі скаржник не обґрунтував та не навів жодних поважних причин неможливості подання такого доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як було зазначено раніше, зі Звіту про оцінку автомобіля № 307 від 13.03.2012 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА у результаті його пошкодження при ДТП складає 37 265,60 грн. (при коефіцієнті фізичного зносу (Ез) - 0,00).

Дану оцінку було проведено оцінювачем ТОВ „ЕкспертПлюс" Кандаляну Р.Г., який має вищу освіту, кваліфікаційне свідоцтво МФУ № 6650 від 20.12.2008 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ № 8787 від 17.06.2001 року, свідоцтво аварійного комісара № 1121 дійсне до 24.09.2013 року.

Під час проведення оцінки експерт Кандалян Р.Г. керувався, зокрема, Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, комп'ютерною систему для складання ремонтних калькуляцій „AUDATEX".

Як вбачається із Звіту огляд об'єкта оцінки (автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА) проводився особисто оцінювачем Кандаляном Р.Г. 12.03.2012 року та відповідно було складено протокол огляду т/з від 12.03.2012 року, на підставі якого було виконано ремонтну калькуляцію № 761 від 13.03.2012 року, яка є додатком до вказаного звіту.

За таких обставин, у колегії суду відсутні підстави вважати невірним чи неточним висновок стосовно вартості відновлювального ремонту автомобіля „Мерседес", д.н. АА 1000 ОА згідно Звіту про оцінку автомобіля № 307 від 13.03.2012 року.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/6408/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/6408/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/6408/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.