Рішення № 32485477, 16.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 911/2338/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога», с. Бурти

Кагарлицького району,

до відповідача публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», м. Кагарлик,

про повернення майна

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Старенький О.П., уповноважений, довіреність від 11.06.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога», с. Бурти Кагарлицького району, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.06.2013р. №14/06 до відповідача - публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», м. Кагарлик, в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути належний позивачу та переданий відповідачу за Договором зберігання від 07.12.2012р. №4/2 цукор в кількості 98 тон 900 кілограмів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов Договору від 17.05.2012р. №4 про переробку цукрових буряків на давальницьких умовах та згідно акту звірки взаєморозрахунків за здані цукрові буряки урожаю 2012р., позивач виростив за власні кошти та поставив, а відповідач прийняв 4 054 тон цукрових буряків у заліковій вазі, з яких відповідач виробив 288 тон 900 кг цукру. В подальшому, між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання від 07.12.2012р. №4/2, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання 188 тон 900 кг цукру білого кристалічного з цукрових буряків. Позивачем відповідачу було направлено письмову вимогу про повернення 98 тон 900 кг цукру. Однак відповідач ухиляється від повернення цукру, у зв'язку із чим позивач просить суд в примусовому порядку зобов'язати відповідача повернути 98 тон 900 кг цукру білого кристалічного.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2013р. порушено провадження у справі №911/2338/13 та призначено справу до розгляду.

В судових засіданнях 03.07.2013р. та 16.07.2013р. представник позивача подав витребувані судом документи та пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судові засідання 03.07.2013р. та 16.07.2013р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 17.06.2013р. та від 03.07.2013р. не виконав, витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення в судові засідання суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Як свідчить залучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідач був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога», с. Бурти Кагарлицького району (далі по тексту - ТОВ «Бурти-Перемога»), до відповідача - публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», м. Кагарлик (далі по тексту - ПАТ «Кагарлицький цукровий завод»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина перша ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

17.05.2012р. між ТОВ «Бурти-Перемога» та ВАТ «Кагарлицький цукровий завод», правонаступником якого є ПАТ «Кагарлицький цукровий завод», укладено Договір №4 про переробку цукрових буряків на давальницьких умовах, предметом якого є зобов'язання сторін щодо виробництва, поставки та переробки сировини для виробництва цукру квоти «А». Так, на виконання умов Договору від 17.05.2012р. №4 про переробку цукрових буряків на давальницьких умовах, відповідачем було вироблено для ТОВ «Бурти-Перемога» 288 тон 900 кг цукру, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та засвідчений печатками обох підприємств Актом звірки взаєморозрахунків за здані цукрові буряки урожаю 2012 року станом на 01.12.2012р. (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

В подальшому 07.12.2012р. ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» (зберігач) та ТОВ «Бурти-Перемога» (поклажодавець) уклали Договір зберігання №4/2 (далі - Договір), згідно якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання терміном до 31.12.2013р. цукор білий кристалічний (ІІІ та ІV категорії) з цукрових буряків в кількості 188 тон 900 кг. Відповідно до умов Договору:

- зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору (п. 2.1.1. Договору);

- за першою вимогою поклажодавця зберігач зобов'язаний повністю або частково повернути майно поклажодавцю (п. 2.1.4 Договору);

- при поверненні майна зі зберігання зберігач зобов'язаний своїми силами та за свій рахунок завантажити майно в транспорт, вказаний поклажодавцем (п.2.1.5 Договору);

- поклажодавець зобов'язаний письмово в строк не менше 5-ти календарних днів до дати повернення майна зі зберігання повідомити зберігача про намір повернути майно, припинити дію цього Договору та, після закінчення строку повідомлення про припинення дії Договору, забрати майно у зберігача (п. 2.2.2. Договору);

- поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (п. 2.4. Договору);

- за збереження майна, заявленого поклажодавцем, він зобов'язується сплачувати зберігачу винагороду з розрахунку 0,10 грн. (десять копійок) за зберігання 1 (однієї) тони майна на місяць (п. 3.1. Договору);

- у випадку порушення поклажодавцем термінів перерахування належних до сплати сум, зберігач має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна, що знаходиться на зберіганні (п. 3.3. Договору);

- зберігач несе відповідальність за збереження та цілісність майна з дати передачі на зберігання до дати повернення поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодацю рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодувати поклажодавцю вартість знищеного або ушкодженого майна (п. 4.3. Договору);

- Договір набуває чинності з моменту отримання зберігачем майна на зберігання. Термін дії Договору - до 31.12.2013р. (п. 6.1. Договору);

- закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 6.2. Договору).

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання. Частиною 1 ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно частини 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Частиною 1 ст. 943 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Відповідно до частини 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до умов Договору, ТОВ «Бурти-Перемога» передав, а ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» прийняв на відповідальне зберігання 188 тон 900 кг цукру білого кристалічного (III та IV категорії) з цукрових буряків, що не має недоліків які б впливали на його зберігання та збереження споживчих властивостей та характеристик, про що складено та підписано повноважними представниками сторін та засвідчений печатками обох підприємств відповідний Акт приймання - передачі від 07.12.2012р.

Станом на 30.05.2013р. залишок цукру, який знаходиться на зберіганні у відповідача, становить 98 тон 900 кг, про що свідчить акт звірки, підписаний повноважними представниками сторін та засвідчений печатками обох підприємств. Належним чином засвідчена копія акту наявна в матеріалах справи, а оригінал надано позивачем для огляду в судовому засіданні 03.07.2013р.

Частиною 1 ст. 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Відповідно до частин 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Пунктом 2.1.4 Договору сторонами визначено, що за першою вимогою поклажодавця зберігач зобов'язаний повністю або частково повернути майно поклажодавцю. Згідно п. 2.2.2. Договору поклажодавець зобов'язаний письмово в строк не менше 5-ти календарних днів до дати повернення майна зі зберігання повідомити зберігача про намір щодо повернення майна та припинення дії цього Договору, а після закінчення строку повідомлення про припинення дії Договору, забрати майно у зберігача.

Так, 30.05.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист від 30.05.2013р. №2), в якій просив повернути до 06.06.2013р. цукор в кількості 98 тон 900 кг та який знаходиться на зберіганні у відповідача відповідно до умов Договору. Зазначений лист від 30.05.2013р. №2, зареєстрований за вхідним №15, відповідач отримав 30.05.2013р., про що свідчить підпис повноважного представника ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» засвідчений печаткою підприємства (копія листа наявна в матеріалах справи). Суду не подано доказів того, що відповідач задовольнив вимогу позивача або надав обґрунтовану відповідь на вимогу позивача.

Відповідно до частини 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, в порушення вимог частини 1 ст. 953 ЦК України, відповідач (зберігач) спірне майно - цукор в кількості 98 тон 900 кг поклажодавцю ТОВ «Бурти-Перемога» не повернув.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення цукру в кількості 98 тон 900 кг не представив, відзив на позов не подав та доводи позивача не спростував.

Враховуючи те, що задоволення вимог зберігача щодо оплати за зберігання за рахунок майна поклажодавця є правом зберігача, а не встановленим порядком розрахунків за договором, а також враховуючи те, що позивачем сплачено кошти за зберігання, про що свідчить подана до матеріалів справи копія квитанції №N14SN47423, у відповідача відсутні правові підстави утримувати передане йому на зберігання майно позивача, або його частину.

Враховуючи те, що позивач належним чином сплатив відповідачу кошти за зберігання цукру, дотримав порядку пред'явлення вимоги до зберігача щодо повернення майна, передбаченого Договором, а саме належним чином направив письмову вимогу про повернення цукру, правові підстави для подальшого утримання спірного майна у відповідача відсутні, таким чином відповідач утримує спірне майно, яке є власністю позивача, безпідставно.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів пунктом 5 частини 2 ст. 16 ЦК України передбачено примусове виконання обов'язку в натурі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про повернення цукру в кількості 98 тон 900 кг є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ціна на цукор є регульованою. Відповідно до пункту 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 290 "Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 р. до 1 вересня 2013 року" встановлено мінімальну ціну на цукор білий кристалічний (квота «А») на рівні 4083,33 грн. за тону, відповідно ціна позову складає 98,9 тонЧ4083,33грн.=403841,34 грн. таким чином, згідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» подана ТОВ «Бурти-Перемога» позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 8076,83 грн. (2% ціни позову).

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи твердження позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про зобов'язання відповідача - публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога» цукор білий кристалічний в кількості 98 тон 900 кг. Відповідно до статті 49 ГПК України, суд покладає на відповідача судовий збір в сумі 8076,83 грн.

Як вбачається з доданої до позовної заяви платіжної квитанції від 14.06.2013р. № QS18598040 та довідки ГУ ДКС України в Київській області від 15.06.2013р. № 06-04/653-3762, позивач сплатив судовий збір в сумі 11353,72 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в сумі 3276.89 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, 599, ч. 2 ст. 614, ст. 629, ч.1 ст. 936, ч.1 ст. 942, ч.1 ст. 943, ч.1 ст. 946,ч.1 ст. 953,ч. ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 173, ст. 174, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 290 "Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 р. до 1 вересня 2013 року", ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога» до публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» задовольнити повністю.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (код ЄДРПОУ 19409200) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога» (код ЄДРПОУ 38085777) цукор білий кристалічний (III та IV категорії) з цукрових буряків в кількості 188 (сто вісімдесят вісім) тон 900 (дев'ятсот) кілограмів.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Воровського, буд. 16, код ЄДРПОУ 19409200)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бурти-Перемога» (09254, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Бурти, вул. Леніна, буд. 3, код ЄДРПОУ 38085777)

8076,83 грн. (вісім тисяч сімдесят шість гривень вісімдесят три копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 19.07.2013р.