Рішення № 32485397, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9828/13 11.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9828/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Добрострой груп»

про стягнення 77131,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кострець Є.В., довіреність б/н від 15.02.2012р.;

від відповідача: Науменко О. Г., довіреність б/н від 03.06.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Добрострой груп» (надалі - відповідач) про стягнення 77131,67 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 37-Д від 10.03.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 51224,01 грн., за прострочення сплати якої нараховані штраф у сумі 25612,00 грн. та 3% річних у сумі - 295,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9828/13 та призначено її розгляд на 13.06.2013р.

Присутній у судовому засіданні від 13.06.2013р. представник позивача підтримав заялені позовні вимоги в повному обсязі та надав документи, витребувані судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 12.06.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від останнього надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою від 13.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 11.07.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутніми в судовому засіданні 11.07.2013р. представниками позивача подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 4224,01 грн., оскільки після порушення провадження у справі відповідачем була сплачена зазначена сума заборгованості, та повністю підтримано позовні вимоги в іншій частині, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що поставка товару здійснювалась поза межами укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 37-Д від 10.03.2011р., оскільки у видаткових накладних, залучених до матеріалів справи, відсутні посилання на вказаний договір.

При цьому, відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.05.2013р. та в ухвалі від 13.06.2013р., не виконав та витребувані документи, зокрема відзив на позов, суду не надав.

Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, оскільки представником відповідача не зазначено про поважність причин, з яких витребувані докази суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2011р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 37-Д, відповідно до умов якого продавець на протязі терміну дії договору зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.2. договору, момент переходу права власності на товар до покупця, і відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. договору передбачено, що вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору. Покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України. Покупець зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 14 календарних днів з момену підписання відповідної видаткової накладної.

У відповідності з умовами пунктів 6.1., 6.2. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати договір повинна сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Під час розгляду справи сторони не надали суду докази розірвання Договору купівлі-продажу № 37-Д від 10.03.2011р., а отже він є чинним.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № 3401003 від 05.12.2012р., № 3470610 від 12.12.2012р., № 3540803 від 19.12.2012р., № 3560073 від 21.12.2012р., № 3590177 від 24.12.2012р., № 3610513 від 26.12.2012р., № 3610563 від 26.12.2012р., № 3610660 від 26.12.2012р., № 0020087 від 02.01.2013р., № 0100121 від 10.01.2013р., № 0100344 від 10.01.2013р., № 0220151 від 22.01.2013р., № 058001 від 27.02.2013р., № 0580617 від 27.02.2013р. передав відповідачу товар на загальну суму 68538,65 грн. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав взяті на себе за договором зобов'язання, розрахувавшись з позивачем на суму 21538,65 грн.

Отже, на день розгляду справи вартість товару в сумі 47000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 47000,00 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення позивача про те, що передача товару за представленими видатковими накладними здійснювалась поза межами укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 37-Д, оскільки у зазначених накладних міститься відмітка про те, що вони є невід'ємною частиною відповідного договору, укладеного між сторонами. Доказів укладання будь-якого ішого договору між сторонами, ніж доданого до матеріалів справи, відповідач суду не надав.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Отже, за відсутність у платіжних дорученнях у рядку «призначення платежу» посилань на номер та дату договору, а також на номер та дату видаткової накладної відповідальність несе відповідач, який на власний розсуд здійснював заповнення відповідних платіжних документів.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в сумі 47000,00 грн. В частині стягнення боргу в сумі 4224,01 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач зазначену суму боргу сплатив після порушення провадження у справі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 25612,00 грн., який нарахований на суму заборгованості окремо за кожною накладною, враховуючи строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.5. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 4.3. договору більше ніж на 25 календарних днів, покупець окрім іншого сплачує продавцеві штраф у розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 25612,00 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 295,64 грн., згідно розрахунку суду, оскільки під час нарахування 3% річних на суму заборгованості за видатковими накладними № 3401003 від 05.12.2012р., № 3470610 від 12.12.2012р., позивачем здійснено розрахунок без урахування того, що 2012 рік мав 366 днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Добрострой груп» (02095, м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 357; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101; код ЄДРПОУ 35167537) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» (07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152, код ЄДРПОУ 32248136) 47000,00 грн. - боргу, 25612,00 грн. - штрафу, 295 грн. 64 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. В частині стягнення 4224,01 грн. боргу провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов