Рішення № 32485222, 18.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10035/13 18.07.13

За позовом фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича

до приватного підприємства "Агроспецпроект"

про стягнення 56 150,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Ярмак Г.М. (за довіреністю)

Від відповідача Петренко П.О. (дов. від 07.06.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на перевезення вантажів № 79 від 19.07.2007 у розмірі 56 150,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2013 порушено провадження у справі №910/10035/13 та призначено до розгляду на 18.06.2013.

В судовому засіданні 18.06.2013 судом оголошено перерву на 02.07.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 02.07.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 18.07.2013.

В судове засідання 18.07.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2007 між фізичною особою - підприємцем Чернишовим Геннадієм Олександровичем(далі позивач, перевізник) та приватним підприємством "Агроспецпроект"(далі відповідач, відправник вантажу) був укладений договір № 79 про перевезення вантажів автомобільним транспортом(далі договір). За умовами вказаного договору позивач зобов'язався систематично надавати транспортні послуги відповідачу по перевезенню продуктів харчування та іншого товару.

Відповідно до п.1.1. договору предметом даного договору є надання перевізником транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів відправнику вантажу згідно умов даного договору.

Згідно п. 1.3. договору обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення.

Також, сторони по вищевказаному договору узгоджували питання дати, часу, кількості рухомого складу та вартості перевезень у підписаних сторонами заявках на перевезення вантажив. Сторони погодили, що укладений договір є довгостроковим і діє до 31.12.2008 з пролонгуванням без додаткової згоди на той самий термін та на тих самих умовах у випадку продовження господарських відносин сторонами (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов'язань в період листопада-грудня 2012 року позивач виконав 12 узгоджених сторонами замовлень на перевезення вантажу відповідача, про що сторонами були складені у відповідності до договору замовлення, а позивачем у відповідності до вимог договору складені та підписані акти виконаних робіт, рахунки, податкові накладені, товарні накладні, товаросупровідні документи, які були відправлені відповідачу рекомендованими листами та були отримані останнім.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти отримання вказаних документів від позивача та зазначив, що у зв'язку з цим у нього не настав обов'язок оплатити послуги.

Суд зазначає, що згідно п.п. 1.4. Договору відправник вантажу надає заявку па перевезення по факсу не пізніше 12 годин до подачі автомашини для завантаження.

Згідно п. 1.5. Договору після одержання заявки Перевізник заповнює її належним чином (вказує державний номер автомобіля, держаний номер причепа, зазначає прізвище, ім'я, по батькові водія, підписує, завіряє підпис печаткою) і відправляє відправнику вантажу факсимільним зв 'язком не пізніше 15 год. дня, що передує дню перевезення.

У відповідності до п. п. 2.1.9. п. 2.9. Договору сторони дійшли до згоди про те, що перевізник зобов'язаний:

Повернути отримані від Вантажоодержувача документи відправнику вантажу, а саме: один екземпляр накладної, Товарно-транспортної накладної (яка одночасно є невід'ємною частиною акту про надання послуг), рахунок фактуру, акт про надання послуг, доручення вантажоодержувача, один екземпляр акту нестачі, ушкодження, пересортиці або браку вантажу (якщо таке мало місце), затверджений керівником та з відтиском печатки перевізника, відправивши їх рекомендованим листом з повідомленням не пізніше десяти днів після здачі вантажу Вантажоодержувачу.

Окрім того, в матеріалах справи містяться докази того, що відповідач направляв відповідачу зазначені документи, а саме описи вкладень, чеки поштових установ та повідомлення про вручення відповідачу відповідних листів за період з 20.12.2012 по 11.02.2013.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, навіть якщо брати останній рекомендований лист відповідача з документами на оплату, який був отриманий позивачем 11.02.2013, то обов"язок оплати у відповідача в будь-якому разі настав 19.02.2013.

Отже, матеріали справи містять достатні докази того, що відповідач отримав від позивача акти виконаних робіт, рахунки, податкові накладені, товарні накладні, товаросупровідні документи, а відтак твердження позивача не відповідають дійсності.

За період 2012 року позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу відповідача на загальну суму 172500, 00 грн., з яких відповідачем оплачено лише 120 550,00 грн. Залишок заборгованості станом на день розгляду справи складає 56 150,00 грн.

Сторони по договору дійшли до згоди про те, що розрахунок за надані послуги має здійснюватися не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання від перевізника (позивача по цій справі) таких документів на оплату: два примірника акту виконаних робіт, рахунка, податкової накладної) та документів на відвантаження (п. 6.3. Договору)

Також відповідач просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач має перед ним заборгованість у сумі 192 070,08 грн., яка підтверджується судовим рішенням.

Однак суд зазначає, що відповідач вже має судове рішення про стягнення з позивача заборгованості і цей факт ніяким чином не стосується предмету позову по даній справі, а отже заперечення відповідача є необґрунтованими.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 56 150,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Господарський суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до п.1 ст.307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено господарським судом в період 2012 року на виконання договору фізична особа - підприємець Чернишов Геннадій Олександрович надав приватному підприємству "Агроспецпроект" транспортні послуги на загальну суму 172 500,00 грн.

Приватне підприємство "Агроспецпроект" розрахувалось за надані послуги частково в сумі 120 550,00 грн.

Відповідно статті 47 Статуту автомобільного транспорту та розділу 1 Правилі перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 за № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарно-транспортні накладні. Товарно- транспортна накладна є основним транспортним документом, яким визначаються взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна виписується вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо, в чотирьох примірниках.

Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій та четвертий примірники, засвідчені підписами та печатками (штампами) вантажовідправника, передаються водієві.

Другий примірник товарно-транспортної накладної, який водій передає вантажоотримувачу, є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Третій та четвертий примірники, засвідчені підписами та печатками (штампами) вантажоотримувача, водій надає перевізнику. Третій примірник, який є підставою для розрахунків за надані транспортні послуги, перевізник надсилає замовнику автотранспорта для оплати послуг з перевезення.

Четвертий примірник додається до подорожнього листа та є підставою для обліку транспортних робіт та нарахування заробітної плати водієві.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні підписані позивачем та відповідачем.

Таким чином, суд вважає доведеним факт надання послуг позивачем відповідачу та прийняття даних послуг останнім.

У статтях 638 та 639 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначає стаття 181 ГК України. У частині 1 цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також підтвердження до виконання замовлення.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 56 150,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 2 000,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду видатковий касовий ордер від 17.06.2013 про сплату 2 000,00 грн. по договору про надання юридичних послуг № 3 від 17.06.2013.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агроспецпроект" (03022, м. Київ, Голосіївський район, провулок Жуковського, б. 17/25, код ЄДРПОУ 31352489) на користь фізичної особи - підприємця Чернишова Геннадія Олександровича (18018, м. Черкаси, вул. Десантників, 1, кв. 7, ідентифікаційний номер 1876721291) основний борг в розмірі 56 150(п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп., 2 000(дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, судовий збір в розмірі 1 720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.07.2013