Постанова № 32482247, 12.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року Справа № 2а/0370/1606/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О. К.,

за участю представника позивача Щербюка О. Ю.,

представника відповідача Березної Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» (далі - ПАТ «Електротермометрія») звернулося в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2012 року за № 0004402301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 115 683 грн. 50 коп., в том числі 115 140 грн. - основний платіж та 543 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція; та № 0004412301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 575 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту № 980/22-1/00225644 від 28 квітня 2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Електротермометрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року». Перевіркою встановлено нікчемність правочину № 01/03-11 від 1 березня 2011 року, укладеного ПАТ «Електротермометрія» з товариством з обмеженою відповідальністю «Акваметсервіс» (далі - ТзОВ «Акваметсервіс»), а саме, що вказаний контрагент має ознаки фіктивності.. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, зазначає, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений із ТзОВ «Акваметсервіс», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Акваметсервіс», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року по справі № 2а/0370/1606/12 в задоволенні позову ПАТ «Електротермометрія» до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2012 року № 0004402301 та № 0004412301 відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2012 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року по справі № 2а/0370/1606/12 та прийнято нову, якою позов ПАТ «Електротермометрія» до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 22 травня 2012 року № 0004402301 та № 0004412301.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2012 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснив, що транспортування товару від продавця здійснювалось самостійно власним транспортом. Також зазначив, що наданими суду копіями платіжних доручень підтверджується факт придбання ТзОВ «Акваметсервіс» товару у підприємця ОСОБА_3, який в подальшому був реалізований на ПАТ «Електротермометрія», що свідчить про реальність здійснення господарських операцій. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 22 травня 2012 року за № 0004402301 та № 0004412301.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 26 червня2013 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечила з наступних підстав.

Відповідно до договору поставки № 01/03-11 від 1 березня 2011 року ТзОВ «Акваметсервіс» несло обов'язок по транспортуванню товару на адресу ПАТ «Електротермометрія», а передача товару повинна була здійснюватись на підставі належним чином оформлених актів прийому-передачі продукції. Однак, в ході перевірки встановлено, що позивач не надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару, актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару у відповідній кількості та належній якості.

Крім того, відповідно до листів Управління Міністерства внутрішніх справи України у Волинській області № 1120 від 16 вересня 2011 року та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» № 8102 від 30 вересня 2011 року за ТзОВ «Акваметсервіс» право власності та транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно із даними Луцької ОДПІ Волинської області ДПС загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Акваметсервіс» станом на 1 червня 2011 року становить 2 людини, на 1 вересня 2011 року та 1 грудня 2011 року - 1 людина, яка одночасно є бухгалтером та директором підприємства.

Таким чином, актом перевірки встановлено неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у ТзОВ «Акваметсервіс», тому вважає, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ «Електротермометрія» та ТзОВ «Акваметсервіс» вчинено без наміру фактичного вчинення здійснення господарської діяльності.

Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 12 березня 2012 року по 6 квітня 2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Електротермометрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт за № 980/22-1/00225644 від 28 квітня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.6, 44.7статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 1 058 743 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - 661 793 грн., 2 - 4 квартал 2011 року - 1 058 743 грн.; порушення пунктів 198.1,198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 115 140 грн., в тому числі за березень 2011 року - 35 750 грн., квітень 2011 року - 48 620 грн., червень 2011 року - 28 600 грн., листопад 2011 року - 310 грн., грудень 2011 року - 1 860 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року за № 0004402301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 115 683 грн. 50 коп., в том числі 115 140 грн. - основний платіж та 543 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція; та № 0004412301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 575 700 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтями 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення). Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень підпункту 2.16 пункту 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими до матеріалів справи документами, 1 березня 2011 року між ПАТ «Електротермометрія» та ТзОВ «Акваметсервіс» було укладено договір поставки № 01/03-11, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

При цьому, порядок та умови поставки товару сторонами договору визначені розділом 4 вищевказаного договору. Постачальник своїми силами поставляє товар Покупцю, за адресою: АДРЕСА_1

На підтвердження факту придбання даного товару ПАТ «Електротермометрія» надало суду копії видаткових та податкових накладних

Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковій формі, що підтверджується прибутковими ордерами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, пункт 4.2 договору поставки № 01/03-11 від 1 березня 2011 року визначає порядок приймання продукції за якістю та кількістю у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Зазначеними Інструкціями передбачено обов'язковість складення акту прийому-передачі продукції та відповідного його оформлення.

Отже, відповідно до закріплених у договорі поставки № 01/03-11 від 1 березня 2011 року положень ТзОВ «Акваметсервіс» несло обов'язок по транспортуванню товару на адресу ПАТ «Електротермометрія», а передача товару повинна була здійснюватись на підставі належним чином оформлених актів прийому-передачі продукції.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач на надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару, актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості.

В той же час, в судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що поставка товару фактично відбулася. Придбаний у ТзОВ «Акваметсервіс» товар транспортувався останнім власними силами, при цьому, товар був отриманий на складі продавця, що знаходиться в м. Луцьку, при цьому товарно-транспортні накладні ТзОВ «Акваметсервіс» не надавало.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1-вантажовідправнику, 2-вантажоодержувачу, 3,4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлюється судом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реальної поставки товарів від ТзОВ «Акваметсервіс» до ПАТ «Електротермометрія» згідно із договором № 01/03-11 від 1 березня 2011 року, оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані товарно-транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, суд не бере до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні, оскільки вони є лише документами для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Крім того, у товарно-транспортних накладних відсутні будь-які дані про те, що вантаж був отриманий саме на складі ТзОВ «Акваметсервіс».

За таких обставин суд погоджується з висновком Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не спростовано висновки, викладені в акті перевірки щодо відсутності транспортування товару.

Зокрема, здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, що потребує належної оцінки доводам податкової інспекції щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки це свідчить про нездійснення самих господарських операцій.

Крім того, згідно із поданими ТзОВ «Акваметсервіс» податковими деклараціями у товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

Відповідно до даних Луцької ОДПІ Волинської області ДПС форми 1-ДФ загальна чисельність працюючих у ТзОВ «Акваметсервіс» станом на 1 червня 2011 року становить 2 людини, на 1 вересня 2011 року та 1 грудня 2011 року - 1 людина, яка одночасно є бухгалтером та директором підприємства.

Таким чином, пояснення представника позивача про те, що придбаний у ТзОВ «Акваметсервіс» товар був отриманий на складі продавця, що знаходиться у м. Луцьку, не підтверджуються будь-якими доказами. Крім того, матеріалами справи також не підтверджується та обставина, що завантаження вантажу, як це зазначено у товаро-транспортних накладних, могло здійснюватися технікою та працівниками ТзОВ «Акваметсервіс».

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ Волинської області ДПС, викладені в акті перевірки № 980/22-1/00225644 від 28 квітня 2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Акваметсервіс» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій по поставці товарів від ТзОВ «Акваметсервіс», а тому ПАТ «Електротермометрія» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаній господарській операції, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів, в зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А. Я. Ксензюк