Постанова № 32481441, 16.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 910/6303/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Скрипки І.М.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача Пономаренко Є.В. (дов. б/н від 01.02.2013 р.)

від відповідача Мамонов Д.В. (дов. №13-11-16774 від 27.12.2012 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «Надра»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 30.05.2013 р. (суддя Пінчук В.І.)

у справі №910/6303/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Вента. ЛТД» (далі - ТОВ «Вента. ЛТД»)

до Публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «Надра»

(далі - ПАТ «Комерційний банк «Надра»)

про розірвання договору банківського

рахунку та стягнення 52 230,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.05.2013 р. у справі №910/6303/13 позов задоволено, розірвано договір банківського рахунку №10/2006/100011772 від 23.06.2006 р., укладений між ТОВ «Вента. ЛТД» та ПАТ «Комерційний банк «Надра», стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ТОВ «Вента. ЛТД» 46 132,77 грн. залишку коштів, що обліковуються на рахунку №26008003042001, номер якого змінено на 26007230999001, 1 853,44 грн. залишку коштів, що обліковуються на рахунку №26003003042501, номер якого змінено на 26002230999501, 4 244,21 грн. пені та 2 867,50 грн. судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що крім договору № 10/2006/100011772 банківського рахунку від 23.06.2006 р. (далі - Договір банківського рахунку) між ТОВ «Вента. ЛТД» та ПАТ «Комерційний банк «Надра» 28.03.2006 р. було укладено договір про надання банківської гарантії (далі - Договір гарантії), за умовами якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) за дорученням ТОВ «Вента. ЛТД» (далі - Клієнт) надав гарантію в забезпечення виконання зобов'язань Клієнта з оплати продукції. В зв'язку із настанням гарантійного випадку за Договором гарантії, в період з 08.04.2011 р. по 21.04.2011 р. Банком було проведено оплату заборгованості Клієнта його кредитору в розмірі 328 468,69 доларів США, відтак у відповідача виникло право зворотної вимоги до позивача на цю суму на підставі ст. 569 ЦК України, яким відповідач скористався згідно ст. 594 ЦК України, утримавши належні позивачу кошти. Крім цього, апелянт не погоджується із посиланням місцевого суду на ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа зобов'язана повернути безпідставно набуте майно, адже підстава утримання відповідачем майна позивача не відпала, оскільки Договір гарантії діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив взяти їх до уваги, апеляційну скаргу задовольнити за наведених в ній підстав, рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Вента. ЛТД» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про розірвання Договору банківського рахунку, стягнення з відповідача 46 132,77 грн., що обліковуються на рахунку №26008003042001, номер якого змінено на 26007230999001; стягнення 1 853,44 грн., що обліковуються на рахунку №26003003042501, номер якого змінено на 26002230999501 та стягнення пені в розмірі 4 244,21 грн. за порушення строків виконання платіжного доручення №4 від 20.12.2012 р., яка нарахована за період з 28.12.2012 р. по 29.03.2013 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач припустився порушень умов Договору банківського рахунку, які полягають в невиконанні заяви позивача про закриття поточного рахунку і розірвання Договору банківського рахунку та невиконанні його платіжних доручень тощо.

Оцінивши надані сторонами докази за внутрішнім переконанням на підставі повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин в їх сукупності, місцевий суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов місцевий суд посилався, зокрема, на положення ст. 1068 ЦК України, згідно якої банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачено договором банківського рахунка або законом; на приписи ст. 1075 ЦК України, відповідно до якої договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час, а залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами, а також на ст. 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала тощо.

Матеріалами справи встановлено, що 23.06.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського рахунку, на підставі якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок №26008003042001 в українській гривні та поточний рахунок №26003003042501 в доларах США для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів за умовами Договору банківського рахунку та законодавства України.

Договором банківського рахунку ( п. 9.1 ) сторони узгодили, що рахунок може бути закритий на підставі заяви клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою закриття банківського рахунку №26008003042001 в українській гривні позивачем на адресу відповідача 27.07.2012 р. було надіслано відповідну заяву (вих. №698), яку відповідачем 01.08.2012 р. отримано, що підтверджено відповідною відміткою на самій заяв. Цією заявою позивач просив відповідача закрити вищезгаданий банківський рахунок та перерахувати залишок коштів на ньому на рахунок позивача в ПАТ «ПУМБ», про що до виконання було надано відповідне платіжне доручення.

Згідно відповіді на цю заяву відповідача рахунок №26008003042001 було закрито 16.03.2012 р., а залишок коштів було перераховано на поточний рахунок №26007230999001, а тому платіжне доручення не може бути прийняте до виконання.

Заявою від 27.07.2012 р. (вих. №699) позивач просив відповідача закрити й поточний рахунок №26007230999001, а залишок коштів перерахувати на рахунок позивача в ПАТ «ПУМБ», про що також було надано до виконання відповідне платіжне доручення, натомість відповідач відповів на цю заяву, що кошти на поточному рахунку заблоковано Центральним офісом, заяву від 27.07.2012 р. № 699 про закриття поточного рахунку із платіжним дорученням направлено за належністю до Центрального офісу банку за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15.

З метою реалізації свого права на розірвання Договору банківського рахунку, закриття поточного рахунку та на розпорядження своїми коштами позивач знову звернувся до відповідача із заявою від 20.12.2012 р. №1097, заяву надіслано поштою рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком від 21.12.2012 р. №8068 і вручено відповідачу 24.12.2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на день подання позивачем позовної заяви до суду згадана заява та долучені до неї платіжні доручення виконано не було.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачено договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 ЦК України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК України ).

У відповідності до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку в цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) в цьому чи в іншому банку у встановлений законом або банківськими правилами строк, якщо інший строк не передбачено договором або звичаями ділового обороту.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (ст.8) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Цивільним законодавством (ст.ст. 525, 526 ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (ст. 1075 ЦК України). Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано умов Договору банківського рахунку та норм чинного законодавства, а відтак місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про розірвання Договору банківського рахунку та стягнення з відповідача залишку коштів, які обліковувалися на рахунках позивача.

Доводи апелянта з приводу наявного у відповідача права зворотної вимоги до позивача на підставі Договору гарантії, у зв'язку з чим й було притримано кошти позивача на підставі ст. 594 ЦК України, апеляційний суд вважає безпідставними, непідтвердженими апелянтом належними та допустимими доказами, не доведено й правового взаємозв'язку та не надано нормативного обґрунтування пов'язаності між собою Договору банківського рахунку та Договору гарантії, а правовідносини між позивачем та відповідачем за Договором гарантії не є предметом даного спору.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2013 р. у справі №910/6303/13 - без змін.

Матеріали справи №910/6303/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Скрипка І.М.