Рішення № 32481360, 15.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р.Справа № 922/1371/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Лавренюк Т.А.

судді: Жиляєв Є.М. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік - Агро" м. Харків про стягнення 229 986,00грн. за участю представників сторін:

позивача - Родич С.В., дов. № 07/01 від 01.07.13р.;

відповідача - Богдашевський Т.С., дов. б/н від 09.07.13р.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 229 986,00грн. за невиконання зобов'язання за договором поставки № 1ВУ-12 від 03.01.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача 09.07.13р. надав до суду пояснення, в яких зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 211 246,80грн., покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору та повернути позивачу з держбюджету України надлишок судового збору в розмірі 372,78грн. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог. Дані пояснення долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.07.13р., в порядку ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 15.07.13р. для надання часу відповідачу підготувати свою правову позицію стосовно позову та можливості узгодження суми заборгованості між сторонами.

Після перерви, позивач в судовому засіданні 15.07.13р. надав до суду заяву, в якій просить суд не розглядати клопотання про зменшення розміру позовних вимог та стягнути суму основного боргу в розмірі 229 986,00грн., яка була заявлена позивачем до стягнення під час звернення з позовом до суду.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, ці дії відповідають чинному законодавству та не порушують процесуальні права сторін, суд приймає заяву відповідача про уточнення позовних вимог від 15.07.13р. та розглядає справу в межах первісно заявлених позовних вимог.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність в договорі умов щодо здійснення передплати та просить припинити провадження у справі, посилаючись на наявність рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.01.12р. між Публічним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро" (відповідач) було укладено договір поставки № 1ВУ-12 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у встановлений строк у власність позивача товар, згідно специфікацій, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору товар поставляється партіями. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, у кожній партії що поставляється згідно договору, зазначаються у специфікаціях до нього, які вступають в силу з моменту підписання обома сторонами і є його невід'ємною частиною.

За умовами договору (розділ 4) строк поставки кожної партії товару обумовлюється окремо та зазначається у специфікаціях, відпуск якого здійснюється зі складу відповідача на умовах СРТ ПАТ "Київський маргариновий завод". Одночасно з товаром відповідач зобов'язався передати позивачу наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, свідоцтво якості та висновок санітарно-епідеміологічної експертизи. Підставою для поставки товару є підписана між сторонами специфікація.

Умови оплати визначаються в специфікаціях (п.3.2 договору). Так, згідно п.7, укладених та підписаних між сторонами специфікацій №№ 1, 2, 3, 3/01, 4, 5, 6, 7, сторони погодили умови оплати згідно рахунку відповідача в термін одного банківського дня з моменту приймання товару на складі позивача, а також строки поставки кожної партії товару за кожною специфікацією (п.3 специфікації).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.12р., однак в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 4 195 031,30грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, рахунками-фактур, наявними у справі.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, товар поставив частково на загальну суму 3 965 045,30грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними у справі.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товар на загальну суму 229 986,00грн.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем було здійснено попередню оплату, тоді як умовами договору це не передбачено, тому вважає, що у позивача відсутнє право вимагати повернення грошових коштів в розмірі 229 986,00грн., сплачених за договором в якості передплати за товар.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, сторони передбачили умови оплати за договором згідно виставленого відповідачем рахунку протягом одного банківського дня з моменту отримання товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналогічна норма закріплена у ч. 5 ст. 193 ГК України, відповідно до якої зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно - правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Суд звертає увагу, що саме відповідачем виставлялись для сплати рахунки - фактури за договором, на підставі яких позивач і здійснював оплату, а відповідач приймав цю сплату. Ніяких заперечень з боку відповідача щодо неможливості прийняти достроково оплату за договором не було, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає зазначені дії відповідача його погодженням на дострокове виконання позивачем свого обов'язку за договором.

Окрім того, із суті зобов'язання сплатити кошти за товар не випливає неможливість його дострокового виконання. Не міститься такої заборони ані в договорі, ані в діючому законодавстві України.

Тому суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що договір не містить умов щодо передплати за товар, а тому, на думку відповідача, в нього відсутній обов'язок з повернення отриманих за договором коштів.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 229 986,00грн., що дає суду підставу вважати, що відповідач своїми конклюдентними діями погодився на отримання суми попередньої оплати, тим самим прийнявши від позивача дострокове виконання зобов'язання щодо оплати товару.

Загальними нормами Цивільного кодексу України про купівлю-продаж товару, зокрема, ст.662 встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Окрім того, ст.663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З огляду на надані сторонами докази, суд встановив, що відповідно до п. 3 специфікацій, укладених між позивачем та відповідачем до договору поставки № 1ВУ-12 від 03.01.12р., відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар у наступні строки:

- за специфікацією № 1 від 11.01.12р. - по 23.01.12р. включно;

- за специфікацією № 2 від 19.01.12р. - по 31.01.12р. включно;

- за специфікацією № 3 від 27.01.12р. - по 04.02.12р. включно;

- за специфікацією № 3/01 від 27.01.12р. - по 04.02.12р. включно;

- за специфікацією № 4 від 03.02.12р. - по 07.02.12р. включно;

- за специфікацією № 5 від 09.02.12р. - по 16.02.12р. включно;

- за специфікацією № 6 від 14.02.12р. - по 26.02.12р. включно;

- за специфікацією № 7 від 14.03.12р. - по 19.03.12р. включно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк поставки товару за договором настав. Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, товар, за який отримав передплату, поставив не у повному обсязі.

За приписами п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.11.11р. по справі № 43/308-10, прийнятій за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду з підстав неоднакового застосування судами норм матеріального права.

За приписами ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими та законними.

Безпідставними суд вважає і доводи відповідача щодо наявності рішення господарського суду по справі № 5023/3977/12 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що, на думку відповідача, є підставою для припинення провадження у даній справі.

Судовою колегією було досліджено матеріали справи № 5023/3977/12 та встановлено, що предмет та підстави позову у справі що розглядається, не співпадають з предметом та підставою позову у справі № 5023/3977/12.

Предмет позову - це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення.

Предметом позову у справі № 5023/3977/12 є стягнення суми заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 230 459,50. В той час, як предметом позову у справі № 922/1371/13 є стягнення суми боргу за договором у сумі 229 986,00грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки.

Підставою позову у справі № 5023/3977/12 є стягнення суми заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань за специфікацією № 6 за договором. В той час, як підставою позову у справі № 922/1371/13 є стягнення суми боргу за договором з врахуванням всіх погоджених специфікацій до нього.

На підставі викладеного, суд вважає що не має підстав для припинення провадження у справі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар, за який отримав передплату, у повному обсязі не поставив.

На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги цілком законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.509, 526, 531, 662, 693, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85, 111-28 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро", код ЄДРПОУ 24126065 (61098, м. Харків, вул. Старокримська, 9, п/р 2600901303604 в АТ "БМ Банк" м. Харків, МФО 380913) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", код ЄДРПОУ 00333581 (03039, м. Київ, пр. Науки,3, п/р 26001009137 в КРД Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 322904) - 229 986,00грн. заборгованості, 4 599,72грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Лавренюк Т.А. Жиляєв Є.М. Макаренко О.В.