Рішення № 32481324, 10.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2013 р.Справа № 921/547/13-г/14Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" вул. Чорновола, 155/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000

до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. О. Кульчицької, 8,Тернопіль,46001

про cтягнення заборгованості в сумі 5000.00 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: Кульчицька Л.О., довіреність №06-4/23 від 04.01.2013р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - ДП "Тернопільський облавтодор" про стягнення заборгованості в сумі 5000.00 грн.

Обґрунтовуючи позов в судовому засіданні, повноважний представник позивача посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару згідно довіреностей №121 від 01.08.2012р., №163 від 25.09.2012р. та №170 від 01.10.2012р. на підставі накладних №08423 від 03.08.2012р., №09551 від 25.08.2012р., №11008 від 25.09.2012р., №11260 від 01.10.2012р., №11453 від 04.10.2012р. та №11475 від 04.10.2012р., внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 5000.00 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Водночас в судовому засіданні його представник щодо заявлених вимог заперечив, хоча документів , які б спростовували доводи господарського товариства не подав.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Із наявних у справі письмових доказів слідує, що на підставі накладних №08423 від 03.08.2012р., №09551 від 25.08.2012р., №11008 від 25.09.2012р., №11260 від 01.10.2012р., №11453 від 04.10.2012р. та №11475 від 04.10.2012р., через представника Спіцак П.В., позивачем своєму контрагенту - філії "Збаразький райавтодор" дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" поставлялась неодноразово продукція в асортименті.

За даними перелічених вище первинних документів бухгалтерського обліку, загальна вартість поставленого відповідачу товару становить 13994,96 грн.

Натомість, за твердженням позивача, його контрагентом було сплачено за отримані матеріальні цінності лише 8636,16 грн. та по накладній №11260 від 01.10.2012р. відбулося часткове повернення товару на суму 358,80 грн.

Таким чином, сума невиконаного відповідачем зобов'язання на час вирішення спору становить 5000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою даної статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У тексті видаткових накладних, по яких проводилась поставка, не визначено строку оплати отриманої продукції.

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у п. 1 листа від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Таким чином, підписання покупцем накладних , які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам статті 9 названого нормативного акту та фіксують як факт здійснення господарських операцій так і встановлення договірних відносин між контрагентами, є підставою для виникнення обов'язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із спірних накладних, продукція відповідачем отримана та прийнята відповідно 03.08.2012р., 25.08.2012р., 25.09.2012р., 01.10.2012р. та 04.10.2012р.Таким чином, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, розпочався з наступного дня після прийняття товару.

Приписами ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Покликання відповідача на те, що посадовими особами його структурного підрозділу вчинялись господарські операції без відома дочірнього товариства матеріалами справи не підтверджуються.

Більше того, із наданої на вимоги суду довідки відповідача від 10.07.2013 року слідує, що господарські операції із ТОВ "Агро-Союз-Хмельницький" відображені у податковому та бухгалтерському обліку дочірнього підприємства, суми податку на додану вартість за ними включені до складу податкового кредиту ДП " Тернопільський облавтодор".

З наведеного, та зважаючи на часткову оплату вартості отриманого товару, суд констатує, що правочин укладений філією отримав схвалення від юридичної особи , а відтак відповідач повинен нести відповідальність за зобов'язаннями його структурного підрозділу з моменту їх виникнення (ст.241 ЦК України).

Приймаючи до уваги викладене в сукупності суд констатує, що позивачем належним чином та у встановленому процесуальним законодавством порядку обґрунтовано заявлену до стягнення суму заборгованості. Натомість, відповідач жодних доказів сплати 5000.00 грн. боргу не надав, позовні вимоги належним чином не спростував, а тому позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль ідентифікаційний код 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (вул. Чорновола, 155/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, ідентифікаційний код 36505840) - 5000 (п'ять тисяч) грн. основної заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

підписано 15.07.2013 р.