Рішення № 32481294, 16.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/1919/13

За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО», м. Львів

про: внесення змін в договір оренди земельної ділянки,

Суддя О. Долінська

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

прокуратури: Телюк Г.В. - прокурор прокуратури м. Львова,

посвідчення №005502 видане 24.09.2012 р. дійсне до 24.09.2017 р.

позивач: Савка Ю.Г. - дов. № 1.7 вих.-3 від 02.01.2013 р.

відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО» про внесення змін в договір оренди земельної ділянки. Ухвалою від 22.05.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав з наведених у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 16.07.2013 р. прокурор з'явився, позов підтримав, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 16.07.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві позов просить задоволити.

В судове засідання 16.07.2013 р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимог ухвал суду не виконав, відзиву не подав. У визначеному законом порядку не заперечив проти позову.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора і представника позивача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

05.03.2004 року між Львівською міською радою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО» (надалі - відповідач, орендар) на підставі Положення «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки», затвердженого Ухвалою 3-ої сесії 4-го скликання Львівської міської ради від 21.11.2002 р. за № 123, Ухвали Львівської міської ради 8-ої сесії 4-го скликання від 23.12.2003 р. №949 «Про надання ТзОВ «НВП «ІМВО» земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 337 у м. Львові укладено договір оренди земельної ділянки №Ш-094 (надалі - Договір).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору оренди землі №Ш-094 від 05.03.2004 року станом на час розгляду справи прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Пунктом 2.1. вказаного Договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду терміном на 10 (Десять) років.

Згідно пункту 3.9 Договору грошова оцінка земельної ділянки площею 48174 кв.м., на підставі Даних земельного кадастру для розрахунку плати за землю на момент укладення цього Договору складає 5 826 645 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору орендна плата за землю вноситься орендарем відповідно до 59 економіко-планувальної зони м. Львова і складає 92 417,00 грн. вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №3321812800037 в Шевченківському районі Львівської області, УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389441, одержувач: місцевий бюджет Шевченківського району, код платежу 13050200 для Юридичних осіб - до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. в) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Відповідно до пп.1 п. а. частини першої статті 33 Земельного кодексу України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб землі, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках ,встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим .розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Пунктом 15.1. Ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 року №1675 "Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та у разі встановлення Верховною Радою України ставок земельного податку.

Згідно п.15.8 вказаної ухвали розмір орендної плати не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі і внесенням змін на підставі чинного законодавства України та інших нормативних документів.

18.06.2009 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова, яка містить схему оціночних районів міста, коефіцієнти нормативно грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон, коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Станом на момент розгляду справи по суті доказів визнання незаконною чи скасування ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року №2712 прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Згідно довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 09.09.2011 р. року №40/3/189, нормативно грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки станом на 09.09.2011 року складає 27 451 472,16 грн.

Згідно з проведеним департаментом містобудування Львівської міської ради розрахунком розміру орендної плати для ТзОВ «НВП «ІМВО», нормативна грошова оцінка орендованої ТзОВ «НВП «ІМВО» земельної ділянки станом на 09.09.2011 р. становить 27 451 472,16 грн., розмір орендної плати в рік ставить 823 544,16 грн.

З метою внесення змін до договору оренди землі від 05.03.2004 року №Ш-094 позивач Листом від 16.07.2012 року вих. №2403-вих.-598 звертався до відповідача із вимогою про підписання та повернення направленого вказаними листами проекту змін до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року №Ш-094 (належним чином завірена копія листа та доказ його скерування відповідач в матеріалах справи.)

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У визначених законом випадках застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до пункту 13 договору із внесеними змінами розмір орендної плати переглядається відповідно до закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до закону України «Про плату за землю» ст. 15 та 21 ЗУ «Про оренду землі» в редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 ЗУ «Про плату за землю» установлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Частинами 4 і 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про оплату за землю», та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Методику розрахунку ставок земельного податку визначено в ст. 7 Закону України «Про оплату за землю» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

А порядок проведення нормативної грошової оцінки земель не рідше ніж один раз на 5-7 років передбачений ст. 18 Закону України «Про оцінку земель».

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, та законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Львівська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Судом встановлено, що Львівською міською радою вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів досудового розв'язання спору і наявні всі підстави для внесення змін до договору щодо визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, що ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Личаківського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)", інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Неправомірні дії відповідача щодо ухилення від переоформлення орендної плати і невнесення змін до договору оренди земельної ділянки призводить до несвоєчасної та неповної сплати орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в користуванні відповідача.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований і підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" встановлено, що із позовних заяв немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою частини першої статті 8 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2013 рік" передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147,00 грн.

Таким чином суд вважає, що судові витрати у справі в розмірі 1 147,00 грн. слід покласти відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача та стягнути їх з нього в доход Державного Бюджету України, так як спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від внесення змін до договору оренди землі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО» (79000, м. Львів, вул. Ш.Руставелі, 30/8; код ЄДРПОУ 19177304) Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року №Ш-094, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 17.03.2004 року за №04.04.438.00212 шляхом викладення пункту 3.2. Договору у наступній редакції:

"п.3.2., Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 823 544,16 грн. (вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот сорок чотири гривні 16 копійок) в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33214812700007 ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007662, отримувач: міський бюджет Шевченківського району, код платежу 13050200 до 30-го числа місяця наступного за звітним».

3. Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО» (79000, м. Львів, вул. Ш.Руставелі, 30/8; код ЄДРПОУ 19177304) Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року №Ш-094, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 17.03.2004 року за №04.04.438.00212 шляхом викладення пункту 3.9. Договору у наступній редакції:

"п. 3.9. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27 451,16 грн. (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят один гривень 16 копійок)".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО» (79000, м. Львів, вул. Ш.Руставелі, 30/8; код ЄДРПОУ 19177304) в дохід Державного бюджету України 1 147, 00грн. судового збору.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.07.2013 р.

Суддя Долінська О.З.