Ухвала суду № 32478601, 18.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2214/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кергет В.П., Чуприна В.В.,

від відповідача: Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2012 року № 0000792250 та № 0000802250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського» з питань дотримання вимог податкового, валютною та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 30.06.12 р.

Результати перевірки відображено в акті від 24.09.2012р. № 3112/22-520-36861591, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств за II квартал 2012 року на загальну суму 162 960 грн.; та п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість на загальну суму 442 621 грн., а саме за серпень 2011 року на суму 24 360 грн., за вересень 2011 року па суму 210 158 грн., за жовтень 2011 року на суму 18 611 грн.. за грудень 2011 року на суму 189 492 грн.

На підставі акта перевірки від 24.09.2012р. № 3112/22-520-36861591 17 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000792250, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 553 277,00 грн. з них 442 621,00 грн. основного платежу та 110 656,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000802250, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 203 700,00 грн., з них 162 960,00 грн. основного платежу та 40 740,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами в періоді, що перевірявся, є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та послуги, які придбавалися позивачем, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентами ПП «Обрій», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Тетрабудсервіс» ТОВ «Укрбудсфера» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської цими суб'єктами господарської діяльності.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів перевірки податковими інспекціями контрагентів ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського», а саме: довідки про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Обрій» від 08.12.2011р., акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл Хоукс» від 04.07.2012р., акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» від 07.03.2012р. та акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрбудсфера», згідно з якими зазначені підприємства мають ознаки фіктивності.

На підставі вказаних актів перевірки податковим органом встановлено, що ПП «Обрій» відсутній за юридичною адресою, відсутні трудові та виробничі ресурси тощо; у ТОВ «Стіл Хоукс» - відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності; Щодо ТОВ «Тетрабудсервіс» встановлено, що ГВПМ ДПІ у Печерському р-ні м. Києва відібрано пояснення гр. ОСОБА_6, який на момент створення товариства був засновником ТОВ «Тетрабудсервіс», згідно з якими він зареєстрував товариство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово - господарської діяльності та в липні 2011 року переоформив ТОВ «Тетрабудсервіс» на іншу особу. Щодо ТОВ «Укрбудсфера» в ході досудового слідства встановлено, що службові особи «РД Банку» за попередньою змовою з невстановленими особами створили фінансовий механізм «конвертаційного центру», до якого входить також ТОВ «Укрбудсфера».

Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності вищевказаних контрагентів позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Обрій», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Укрбудсфера».

Судом першої інстанції встановлено, що в серпні - жовтні 2011 року між позивачем в особі директора Одеського комплексного відділення та ПП «Обрій» були укладені договори на поставку металоконструкцій та виконання геодезичних робіт від 25.08.2011 року та від12.09.2011 року.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами прийому-передачі робіт, що містяться в матеріалах справи (а.с. 127, 135 том 1).

Оплата за договорами підтверджується платіжними дорученнями (а.с 130, 137) та виписками по особовому рахунку позивача.

Крім цього, в період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Стіл Хоукс».

Так, між ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського» та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено наступні договори:

- про надання послуг №4/06 від 15.06.2011 року по встановленню металопластикових вікон у структурних підрозділах підприємства;

- про надання послуг №1/07 від 04.07.201 року по проведенню комплексних заходів по підготовці споруд та будівель до осінньо-зимового періоду 2011-2012 років;

- про падання послуг №05/07 від 15.07.2011 року по встановленню віконних систем; на виконання ремонтних робіт №06/07 від 21.07.2011 року 12-ти гаражних боксів.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актами про надання послуг від 22.09.2011 року, від 29.09.2011 року, від 08.12.2011 р., від 20.12.2011 року (а.с. 152, 162, 174, 186 том 1).

В підтвердження оплати по зазначеним договорам в матеріалах справи наявні виписки з рахунку позивача№ 3771, виписки з особового рахунку, платіжні доручення (а.с. 164-167, 190-192, том 1).

10.10.2011 року між позивачем в особі директора Одеського комплексного відділення та ТОВ «Тетрабудсервіс» був заключний договір субпідряду №100102 па доставку та монтаж металоконструкцій.

Виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт за жовтень 2011р. за № 271005.

Оплата виконаних робіт за договором підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а. с. 208).

03.08.2011 року між позивачем та ТОВ «Укрбудсфера» був укладений договір за № 308/11 на виконання послуг по захисту покрівлі 3-х поверхової будівлі від протікання.

Виконання робіт підтверджується актом здачі-приймання виконаних послуг від 27 вересня 2011 року.

Оплата за надані послуги проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 220-225, том 1).

На суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з поставкою товару та наданням послуг, позивач отримав від ПП «Обрій», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Укрбудсфера» виписані останніми податкові накладні, які містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України

Враховуючи те, що надання послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ПП «Обрій», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Укрбудсфера» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «Обрій», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Укрбудсфера» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Обрій», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Укрбудсфера» не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо висновків стосовно віднесення до валових доходів кредиторську заборгованість перед «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД», колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно з регістрами бухгалтерського обліку рахується кредиторська заборгованість позивача по бухгалтерському рахунку 3771 за поставлені товари перед ПП «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД» (код ЄДРПОУ 34867062) у сумі 776 000 грн. Таким чином, виходячи з позиції відповідача, позивач, в порушення пп. 135.5.4 и.135.5 ст. 135 розділу ПІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-V1 не включив до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості за безоплатно отримані товари у розмірі 776 000 грн., що призвело до заниження доходу, за II квартал 2012 р.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД» (виконавець) був укладений договір про надання послуг за № 24/02-11 від 11.02.2011 р., за яким Виконавець надає послуги по встановленню віконних систем за адресою м. Київ вул. В.І Шимановського, 2/1.

Відповідно до п. 4.2. вказаного Договору оплата буде здійснюватись поетапно після проведення випробувань надійності віконних систем протягом зимових сезонів 2011-2013 років. В п. 4.4. вказано, що авансова оплата за ним Договором не передбачена.

Виконання договору підтверджується актом 21.07.2011 р. № 97 про надання послуг, відповідно до п. 4 якого підлягає перерахування Замовником загальної вартості наданих послуг, яка разом з податком па додану вартість складає 576 000 грн.

23 лютого 2011 р між позивачем та ПП «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД» був укладений договір на виконання ремонтних робіт за № 8, за яким Виконавець повинен провести ремонтні роботи у підвальних приміщеннях, даху трьох поверхового корпусу Замовника, прилеглих територіях та гаражних боксів за адресою м. Київ. вул. В. Шимановського, 2/1.

Згідно п. 3.4. Договору кінцевий термін виконання робіт за Договором становить 27.07.2012 р.

27.05.2011 р. між сторонами був підписаний акт виконаних робіт за № 3, відповідно до п. 4 якого підлягає до перерахування Замовником загальної вартості виконаних робіт, яка разом з податком на додану вартість складає 751 528 грн. 46 коп.

В п. 5 Акту вказано, що в усьому іншому сторони керуються положеннями Договору за № 8 від 23.02.201 1 р.

Згідно з п. 4.2 вказаного договору, оплата буде проводитись після підписання сторонами додаткової угоди, де будуть встановлені терміни оплати.

30.12.2011 р. позивачем був отриманий лист за № 65 від 28.12.2011 p., в якому ПП «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД» зазначив, що знаходиться в стадії реорганізації і тимчасово не проводить господарської діяльності, тому звертається з проханням не перераховувати на їхню користь заборгованість по договорах: № 8 від 23.02.2011 р. в сумі 300 000 грн. та № 24/02-11 від 11.02.2011 р. в сумі 476 000 грн.

Як на підставу заниження податку на прибуток підприємств за II квартал 2012 року на загальну суму 162 960 грн. податковий орган посилається на ту обставину, що заборгованість позивача перед ПП «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД» є безнадійною, оскільки ПП «ЖИТЛО-ІНВЕСТ-БУД» визнано банкрутом та 23.02.2012 року знято з обліку, а товари на загальну суму 776 000 грн. позивач отримав безоплатно та не включив до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості.

Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Даною нормою прямо зазначено, з якого моменту (дати) визнається дохід суб'єкта господарювання. Разом з цим, зазначена стаття не визначає дату, з якої визнається дохід у разі наявності у суб'єкта господарювання саме кредиторської заборгованості. Проте п. 137.16 ст. 137 ПКУ передбачено, що датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 року за N 860/4153, встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, правильність відображення визнання доходу як у бухгалтерському, так і в податковому обліку платника податків може бути забезпечена у разі виконання наступних умов у їх сукупності: вірно визначена дата визнання доходу; вірно визначена сума визнаного доходу; забезпечене документальне підтвердження операції з визнання доходу.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості. До такої віднесено: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісти відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Проаналізувавши наведену норму, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем невірно визначено ознаку безнадійної заборгованості згідно з абз. "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ стосовно позивача, оскільки ця норма відноситься до тих суб'єктів господарювання, які оголошені банкрутами, а не до тих, які мали відносини з такими платниками податків, яких оголосили банкрутами. Отже, ознака безнадійної заборгованості, що визначена абз. "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відноситься до наявної дебіторської заборгованості у суб'єкта господарювання, а не кредиторської.

Виходячи з цього, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств за II квартал 2012 року на загальну суму 162 960 грн., не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 22.07.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.