Постанова № 32478524, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 р. (11:20) Справа №801/6083/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сімферопольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення,

за участю сторін:

представник позивача - Соломка Наталя Миколаївна, довіреність від 29.01.2013 року № 01-216, паспорт серії: НОМЕР_2;

відповідач - ОСОБА_1, паспорт серії: НОМЕР_3.

Суть спору: Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 4458,43грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а відповідач визнав позов.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивач є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Таким чином, позивач, реалізуючі свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами є органом виконавчої влади та, відповідно, суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись суб'єктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Судом встановлено, ОСОБА_1 відповідно до даних персональної картки НОМЕР_4 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення (а.с.4).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Матеріали справи свідчать про те, ОСОБА_1 14.07.2012 року подала заяву про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", також у заяві зазначила, що зобов'язується у разі працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру, трудової угоди та іншої трудової діяльності, що приносить дохід, негайно повідомити Сімферопольський міський центр зайнятості(а.с.5).

На підставі наданої заяви та документів, 14.07.2012 року ОСОБА_1 надано статус безробітної.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року №60/62, з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюється розслідування шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до п.4 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Матеріали справи свідчать, що 08.11.2012 року Сімферопольським міським центром зайнятості на підставі інформації від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітної особи, яка відрізняється від поданих нею відомостей, було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

За результатами розслідування позивачем складено акт від 08.11.2012 року №7(а.с.8).

На підставі акту було встановлено, що ОСОБА_1 в період знаходження на обліку в Сімферопольському міському центру зайнятості отримувала матеріальне забезпечення і одночасно працювала в ТОВ «Активзембуд» та отримувала дохід.

Факт знаходження ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з ТОВ «Активзембуд» підтверджується:

-договором підряду №050411 від 04.04.2011 року (а.с.10);

-договором підряду №050411 від 10.05.2011 року (а.с.12);

-договором підряду №050611 від 06.06.2011 року (а.с.14);

-договором підряду № 050712 від 09.07.2012 року (а.с.16);

-договором підряду № 050812 від 07.08.2012 року (а.с.18);

-договором підряду №050912 від 10.09.2012 року (а.с.20).

Факт отримання грошових коштів підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт, а саме:

-актом приймання - передачі виконаних робіт від 04.05.2011 року за договором підряду №050411 від 04.04.2011 року (а.с.11);

-актом приймання - передачі виконаних робіт від 31.05.2011року за договором підряду №050411 від 10.05.2011 року(а.с.13);

-актом приймання - передачі виконаних робіт від 04.07.2011року за договором підряду №050611 від 06.06.2011 року (а.с.15);

-актом приймання - передачі виконаних робіт від 30.07.2012 року за договором підряду № 050712 від 09.07.2012 року(а.с.17);

-актом приймання - передачі виконаних робіт від 29.08.2012 року за договором підряду №050812 від 07.08.2012 року(а.с.19);

-актом приймання - передачі виконаних робіт від 10.09.2012 року за договором підряду №050912 від 10.09.2012 року(а.с.21).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомив позивача про те, що він працював.

Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 15 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На підставі акту №7 від 08.11.2012 року "Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення", відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" винесено наказ №142 від 04.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 суми незаконно отриманих коштів як допомоги по безробіттю в розмірі 4458, 43грн.(а.с.24).

Відповідно до довідок від 23.11.2012 року, наданих до суду, за період з 14.04.2011 року по 15 червня 2011 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 1211,95грн.(а.с.22), за період з 14.07.2012 року по 07.11.2012 року - у розмірі 3246,48грн(а.с.23).

Тобто загальна сума заборгованості відповідача становить 4458,43грн.

Листом №09-2956 від 04.12.2012 року відповідача було повідомлено про необхідність повернення суми незаконно виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 4458,43грн. У зазначеному листі вказано, що у разі невідшкодування коштів протягом 15 робочих днів питання щодо їх повернення буде вирішуватись в судовому порядку (а.с.25).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги те, що сума у розмірі 4458,43грн. відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надані докази сплати заборгованості, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.06.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 01.07.2013 року.

Керуючись ст.ст.71, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконно виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 4458,43грн.(чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 43коп.) на р/р 37174130201100 в ГУ ДКСУ АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708706.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко