Рішення № 32477705, 19.07.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

19.07.2013

Справа № 227/2547/13-ц

2/227/1065/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

п\позивача ОСОБА_2

представника відповідача Козинець Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про відшкодування моральної шкоди, третя особа - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Красноармійську Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися з позовом до ТОВ "Краснолиманське" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем до 22.02.2013 року, працюючи в прохідником підземним 5 розряду. 11.06.2012 року, при виконанні трудових обов»язків, з ним трапився нещасний випадок, в зв'язку з чим він отримав травму у вигляді: травматичного відрива ногтевої фаланги І, ІІ, ІІІ пальців, відкритий перелом ногтевої фаланги 1У пальця зі сміщенням, відслойки ногтевої пластинки разможення м'яких тканин І, ІІ, ІІІ пальців лівої стопи. 15.06.2012 року з приводу даного нещасного випадку були складені акти за формою Н-1 та Н-5. Внаслідок отриманих травм він був змушений проходити тривалий курс лікування. Рішенням МСЕК від 29.10.2012 р. йому було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково. Після встановлення втрати професійної працездатності через розвинені внаслідок травми захворювання він змушений постійно лікуватися. Наявні захворювання створюють для нього постійні нервові навантаження, що мають свої наслідки також і в повсякденному житті. Він відчуває постійну фізичну біль. Його постійна біль дратує та виснажує. Він усвідомлюю, що вже ніколи не стане повноцінною людиною, так як його пальці на нозі були ампутовані. Таким чином, отримана травма заподіяла кардинальні зміни його здоров'я, відновити які ні він, ні лікарі не мають можливості, і вимушені порушення його звичайних життєвих зв'язків, постійну фізичну біль і психологічні страждання, неможливість продовження активного особистого життя. Все це негативно позначається на його нервовій системі, його поганий, пригнічений настрій позначається на його родині. Таким чином, у зв'язку з травмою на виробництві і негативними наслідками, які настали, йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.

Представник відповідача - Козинець Ю.С., діюча на підставі довіреності, позов не визнала. Вважає, що суду не надано належних медичних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань, перенесеного ним стресу. Крім цього вважає, що саме позивач винен в тому, що з ним трапився нещасний випадок внаслідок якого він отримав травму, так як він порушив вимог інструкції з охорони праці. Вважає, що вини відповідача, в тому, що з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок, не має, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, так як лише при наявності вини відповідача позивач може ставити питання про відшкодування моральної шкоди. Також вважає, що законодавством не передбачено обов»язку відповідача відшкодувати моральну шкоду позивачеві, так як ст..237-1 КЗоТ України не розповсюджується на застрахованих осіб. Просила відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився. Про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, про що в матеріалах справи мається відповідне поштове повідомлення про отримання судової повістки. Причини не явки суду невідомі.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював прохідником підземним 5 розряду в ТОВ "Краснолиманське". Даний факт підтверджується копією трудової книжки останнього (а.с.5). Даний факт представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.

Під час виконання трудових обов'язків, 11.06.2012 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 11.06.2012 року (а.с.3) та актом № 6 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.06.2012 року (а.с.6).

Висновком обласної МСЕК від 29.10.2012 року (а.с.33) позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 29.10.2012 року безстроково.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 11.06.2012 року (а.с.3) та актом № 6 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.06.2012 року (а.с.6), довідкою огляду МСЕК (а.с.33).

З акту розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві від 11.06.2012 року (а.с.3) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився внаслідок: невиконання вимог інструкції з охорони праці, прохідником дільниці підготовчих робіт №2 ТОВ "Краснолиманське", який допустив особисту необачність при виконанні смінного завдання, чим порушив п.п.1.11, 2.13.3 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінки в шахті прохідника», п.6.6.VII «Правил безпеки у вугільних шахтах» та внаслідок невиконання гірничим майстром дільниці підготовчих робіт №2 ТОВ "Краснолиманське" Воробьовим А.Г., який не забезпечив відповідний рівень трудової і виробничої дисципліни на дільниці підготовчих робіт, чим порушив п. 3.227 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці підготовчих робіт №2 ТОВ "Краснолиманське"», п.1.5.ІV «Правил безпеки у вугільних шахтах».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві та актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров'я.

Пошкодженням здоров'я внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я, що є підставою для задоволення його позову.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров'я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про відшкодування моральної шкоди, третя особа - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Красноармійську Донецької області - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", місцезнаходження якого: 85310, Україна, Донецька обл.., м.Родинське, ІНН 322815105166, р/р №26003619942626 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", місцезнаходження якого: 85310, Україна, Донецька обл.., м.Родинське, ІНН 322815105166, р/р №26003619942626 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 17 липня 2013 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 19 липня 2013 року

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця

17.07.2013