Постанова № 32477504, 16.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №5006/2/72пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л.суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.При секретарі судового засідання: Федоріщевій І.О. За участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача 1:Павленко Л.М. - представник за дов. від відповідача 2:не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від19 червня 2013р. у справі№ 5006/2/72пд/2012 (суддя Уханьова О.О.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецькдо відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-їнвестицїйний банк" м.Київ в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" м.Донецьк до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" м.Київ провизнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-617-07 від 26.02.2007р.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2013р. у справі № 5006/2/72пд/2012 (суддя Уханьова О.О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецьк до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-їнвестицїйний банк" м.Київ в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-617/07 від 26.02.2007р.

Судове рішення мотивоване тим, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-617/07 від 26.02.2007р. відповідає загальним умовам дійсності правочину, що встановлені ст.203 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини, за яких укладена кредитна угода може бути визнана недійсною з підстав, встановлених ст. 233 ЦК України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецьк, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не звернув увагу на той факт, що позивач був змушений звернутись до банку за укладенням кредитного договору у зв'язку з необхідністю грошових коштів для обслуговування будівель виробничого призначення, але внаслідок кризових явищ в економіці країни позивач опинився у скрутному становищі.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-їнвестицїйний банк" надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якому вважає судове рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню.

Другий відповідач відзив на скаргу не надав. Його представник у судове засідання не з'явився.

Представники заявника скарги також не з'явились у судове засідання, причин неявки суду не повідомили. Сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що позивач та другий відповідач не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для прийняття рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника банку, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-їнвестицїйний банк" м.Київ в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-617/07 від 26.02.2007р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення оспорюваного правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, що відповідно до ст.233 ЦК є підставою для визнання його недійсним.

При розгляді справи господарським судом встановлено, що 26.02.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі заступника голови правління Промінвестбанку - начальника філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області" Анненкова І.В. (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром" в особі директора Дорофєєва Олександра Миколайовича (Позичальник) укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-617/07 (договір).

Відповідно до п.1.1 договору, банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 15000000,00грн., на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20.03.2010р. включно або протягом 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення сум кредиту та сплати процентів у випадках, вказаних у п.3.3.4 кредитного договору (п.1.2).

Згідно з п.2.1 договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 16,2 процентів річних за кредитом, наданим у гривні.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 19% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.2.2 цього договору.

Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору. Позичальник гарантує, що на момент підписання цього договору не існує подій, про які він не повідомив банк та які створюють загрозу належному виконанню цього договору - судові справи (в т.ч. порушення справи про банкрутство), майнові вимоги третіх осіб тощо (п.5.4 договору).

Всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами договору (п.5.6 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецьк вважає, що вказаний кредитний договір протерічить діючому законодавству, тому він звернувся з позовом про визнання його недійсним. В задоволенні позову судом відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Частина 1 ст.215 ЦК України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст.203 вказаного кодексу:

1) Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Для визнання кредитного договору недійсним на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Як на підставу своїх вимог позивач посилався на той факт, що волевиявлення позичальника при укладанні кредитного договору не відповідало його внутрішній волі у зв'язку з укладенням оспорюваного договору під впливом тяжкої обставини, яка полягала у необхідності обслуговування виробничих приміщень, для чого здійснювалось кредитування, та на вкрай невигідних для позичальника умовах - відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 16,2% річних, що перевищує середні розміри відсоткових ставок на ринку кредитування в 2007р. згідно зі статистичними даними та усталеною практикою. Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Однак, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тобто, для кваліфікації правочину за ст. 233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Крайня невигідність умов є оціночним поняттям, водночас закон вимагає, щоб така невигідність була явною, втрата була неспіврозмірною з набутим за правочином. Для кваліфікації правочину за ст. 233 ЦК України доказуванню підлягає наявність причинно-наслідкового зв'язку між існуючою тяжкою обставиною та вчиненим на вкрай невигідних умовах правочином.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні в розумінні ст.36 ГПК України докази перебування ТОВ "Донспецпром" у вкрай ускладненому фінансовому становищі на момент укладення кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-617/07 від 26.02.2007р., докази крайньої невигідності для позичальника умов зазначеного договору, в тому числі розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, та відсутні докази того, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Крім того, вірним є висновок місцевого суду про те, що позивачем не визначено підстави порушення його права відповідачем 2- Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", який взагалі не є стороною оспорюваного кредитного договору, тому воно не може бути належним відповідачем у спорі.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду по даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2013р. у справі №5006/2/72пд/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2013р. у справі №5006/2/72пд/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 8 прим:

1 прим. - у справу; 1 прим. - позивачу

3 прим. - відповідачам; 2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСДО;