Ухвала суду № 32476888, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2853/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі №2а-155/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Макробуд» (надалі - ТОВ «Будівельна компанія Макробуд»)

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000521820/0 від 14.12.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000521820/0 від 14.12.2010р. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірка ТОВ «Будівельна компанія Макробуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., про що складено акт №7956/182/32870120 від 26.11.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», оскільки на думку контролюючого органу зазначені договори не спричинять реального настання правових наслідків, тобто, що правочини не відповідають вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення цих правочинів.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521820/0 від 14.12.2010р., згідно якого позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8172,00грн.

Так, судами встановлено, що в перевірений період між ТОВ «Будівельна компанія Макробуд» та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» укладено наступні угоди:

- від 05.07.2009р. було укладено Договір поставки №01/06 між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (продавець) та ТОВ «Будівельна компанія Макробуд» (покупець), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар на умовах даного договору;

- від 10.07.2009р. між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (субпідрядник) та ТОВ «Будівельна компанія Макробуд» (генпідрядник) було укладено Договір субпідряду №10/06, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується поставити, а генпідрядник зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору.

Під час судового розгляду справи судом досліджені податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договори, акти здачі - прийняття робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та товарно - транспортні накладні, акт приймання - передавання обладнання, виписки по рахунку, які в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та ТОВ «Будівельна компанія Макробуд» угоди, та як наслідок правомірність віднесення ТОВ «Будівельна компанія Макробуд» сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Отже, позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів використовував і документи бухгалтерського обліку, складені на виконання договорів із ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судами встановлено, що на момент укладення угод між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», а також на час виконання цих угод, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов