Ухвала суду № 32476863, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року м. Київ К/9991/18541/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області (далі - ДПІ)

на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 25.10.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2-а-5/2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л. Петровського" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 25.10.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, уточнені позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.02.2008 № 0000181700/0, від 21.04.2008 № 0000191701/1, від 12.02.2008 № 0000181701/1, від 17.09.2008 № 0001221701/2 та від 18.09.2008 № 0001231701/3.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого неподаткового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007 (оформленої актом від 26.02.2008 № 2-2300/34559826) податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2008 № 0000181701/0, згідно з яким Товариству визначено 170 грн. штрафу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та податкове повідомлення-рішення від 12.02.2008 № 0000191701/0 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з названого податку в сумі 9100 грн. із застосуванням 4550 грн. штрафних санкцій.

У процедурі адміністративного оскарження позивачем зазначених актів індивідуальної дії ДПІ було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 21.04.2008 № 0000191701/1 про донарахування Товариству податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі 7326 грн. із застосуванням 3663 грн. штрафу; податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 № 0001221701/2 про визначення позивачеві 18,75 грн. цього податку та 170 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 18.09.2008 № 0001231701/3, за яким позивача зобов'язано сплатити 5344 грн. розглядуваного виду податку та 2227 грн. штрафних санкцій.

В основу оспорюваних донарахувань податковим органом було покладено висновок про відсутність у позивача статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, що виключає можливість застосування Товариством податкової пільги, передбаченої пунктом «г» статті 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Відхиляючи зазначені доводи податкового органу як неспроможні, попередні судові інстанції послалися на висновки Березанського районного суду Миколаївської області, викладені у постанові від 12.06.2009 у справі № 2-а-113 (яка набрала законної сили), в якій встановлено належність позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в силу наведеної норми Закону позивач звільнений від надання доказів на підтвердження належного набуття ним статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, позаяк відповідна обставина встановлена змістом судового рішення, що набрало законної сили.

Податковим органом, у свою чергу, не подано доказів, що можуть слугувати спростуванням зазначеної преюдиційної обставини та не були досліджені під час розгляду справи № 2-а-113.

Крім того, в основу висновку про обґрунтованість позовних вимог судами було покладено факт порушення податковим органом строку прийняття та надсилання платникові рішень, прийнятих у процедурі адміністративного оскарження за наслідками розгляду скарг платника, установленого підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ж з абзацом третім наведеної норми Закону якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Доказів дотримання податковим органом двадцятиденного строку від дня отримання скарги платника податків відповідачем надано не було, у зв'язку з чим суди цілком об'єктивно зазначили про обґрунтованість позовних вимог, скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Слід наголосити, що Березанський районний суд Миколаївської області, вирішивши даний спір, порушив правила предметної підсудності адміністративних справ, позаяк з огляду на вимоги статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір підсудний окружному адміністративному суду.

У той же час відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

А відтак з огляду на те, що ухвалені у справі судові рішення є правильними по суті, тобто законними, то підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області відхилити.

2. Постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 25.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2-а-5/2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак