Ухвала суду № 32476839, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/834/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року

у справі № 2а-4663/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (позивач) до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042301/3 від 26 червня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 325 809,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 131 010,00 грн. Відшкодовано на користь ТОВ «Валки-Ільменіт» з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Валки-Ільменіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 4/5/23-07/31280048 від 21 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 28 січня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 461 474,00 грн. (329 251,00 грн. - основний платіж, 132 223,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/3 від 26 червня 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням витрат на виготовлення ільменітового концентрату, який в подальшому реалізовано нерезиденту А.С.І. Traiding Limited (Нікосія, Кіпр), до складу валових витрат з огляду на непов'язаність вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган посилався на те, що ціна реалізації ільменітового концентрату ТОВ «Валки-Ільменіт» нерезиденту є значно нижчою ніж ціна реалізації вказаного матеріалу на внутрішньому ринку України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому слід враховувати, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Як встановлено судами, основним напрямком підприємницької діяльності позивача є видобування та збагачення титанової руди, а виготовлення ільменітового концентрату безпосередньо пов'язане з його подальшою реалізацією, тобто використанням у власній господарській діяльності ТОВ «Валки-Ільменіт».

Так, в охоплений перевіркою період позивачем здійснено реалізацію продукції власного виробництва (ільменітового концентрату) нерезиденту А.С.І. Traiding Limited (Нікосія, Кіпр) за ціною 140 доларів США за одну тонну товару на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів № VІ 06 11 336 ІС від 08 листопада 2006 року та № 71 від 05 грудня 2007 року.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що ціна реалізації підприємством ільменітового концентрату на експорт є вищою, ніж середній рівень цін на вказаний матеріал одного з основних світових виробників ільменітового концентрату Австралії, що підтверджується дослідженою судовими інстанціями довідкою Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 7/670 від 06 серпня 2009 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ «Валки-Ільменіт» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 325 809,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 131 010,00 грн., що, з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для його скасування в зазначеній частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.