Ухвала суду № 32476701, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К-41402/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Орбі»

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2а-4316/09/1470

за позовом Приватного малого підприємства «Орбі»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Орбі» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612300/0 від 30 квітня 2009 року та № 00006223/0 від 30 квітня 2009 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПМП «Орбі», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняти нове рішення про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612300/0 від 30 квітня 2009 року та № 00006223/0 від 30 квітня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПМП «Орбі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 671-23-00-19289486 від 13 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000612300/0 від 30 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 232,00 грн. (29 488,00 грн. - основний платіж, 14 744,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 00006223/0 від 30 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 123,00 грн. (21 415,00 грн. - основний платіж, 10 708,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невключення до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а саме - кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінгуляр» та Приватним підприємством «Манада», державну реєстрацію яких скасовано, а також неправомірне включення до складу валових витрат вартості будівельно-монтажних робіт, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солліс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростройтехнології», з підстав їх непов'язаності з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ПМП «Орбі», а також непідтвердження відповідними первинними документами.

Крім того, встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «Солліс» та ТОВ «Агростройтехнології» будівельно-монтажних робіт, з огляду на відсутність підтвердження пов'язаності отриманих робіт з господарською діяльністю ПМП «Орбі».

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаної норми вбачається, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи кредитора.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, станом на 31 грудня 2008 року у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сінгуляр» та ПП «Манада» в загальному розмірі 10 875,00 грн.

Поряд з цим ТОВ «Сінгуляр» 14 грудня 2007 року ліквідовано за рішенням суду, а ПП «Манада» ліквідовано за рішенням суду 14 жовтня 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Сінгуляр» та ПП «Манада» повинна бути включена до складу валових доходів як сума безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, спільним наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено типові форми первинних облікових документів будівництва, зокрема, акту приймання виконаних підрядних робіт № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3. Наведені типові форми розповсюджуються на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від джерел фінансування робіт.

Разом з тим, як встановлено судами, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи в судових інстанціях не надано актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, які б підтвердили зв'язок понесених ПМП «Орбі» витрат з його господарською діяльністю, а відтак є обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про безпідставність віднесення позивачем вартості будівельно-монтажних робіт, наданих ТОВ «Солліс» та ТОВ «Агростройтехнології», до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відсутність підтвердження зв'язку придбаних будівельно-монтажних робіт з власною господарською діяльністю позивача виключає, в свою чергу, можливість віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Орбі» відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.