Ухвала суду № 32476695, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К/9991/60687/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 рокуу справі№ 2а/2370/1510/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 2а/2370/1510/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 22.02.2012 року № 0001022301 про визначення ТОВ «Імпрес» грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1 936,73 грн., з них 252,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 13.4, 13.5 ст. 13, ст. ст. 103, 160, п. 161.7 ст. 161 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області виїзної позапланової перевірки ТОВ «Імпрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2009 року складено акт № 5/23-010/22800770 від 08.02.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено несвоєчасне утримання та перерахування до бюджету при виплаті доходу нерезиденту податку за 2 півріччя 2010 та 9 місяців 2011 року в сумі 1 684,35 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1 684,35 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 252,38 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (позичальник), резидент України та компанією «ІМ-Label GmbH» (позикодавець), резидент Німеччини, укладено договір позики № 11/2003 від 17.11.2003 року, за яким позикодавець надав позичальнику позику на господарські потреби в сумі 130 000,00 євро на строк 5 років під 5 відсотків річних.

В зазначеному договорі сторони передбачили застосування до договору позики Цивільного уложення Німеччини та застосування до податкових прав і обов'язків, які виникають при сплаті процентів позикодавцю, Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно.

Пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України закріплено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач як податковий агент компанії «ІМ-Label GmbH», в силу п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування при виплаті доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

В силу п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписано 03.07.1995 року в м. Бонні та ратифіковано Законом України від 22.11.1995 року 449/95-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 11 зазначеної Угоди, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Оскільки Компанія «ІМ-Label GmbH» є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та є платником податків в Німеччині, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже позивач не зобов'язаний обов'язково утримувати та сплачувати податок на прибуток іноземної юридичної особи за перераховані проценти, що виникли відповідно до договору позики № 11/2003 від 17.11.2003 року.

Враховуючи, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суди дійшли вірного висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, виходячи з обставин, встановлених у справі, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити Державну податкову інспекцію у Черкаському районі Черкаської області правонаступником Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року у справі № 2а/2370/1510/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак