Постанова № 32476551, 15.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року Справа № 927/121/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ІВАНІВКА АГ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі№ 927/121/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ІВАНІВКА АГ"простягнення 189276,73 грн. за участю представників сторін:від позивача: Бонтлаб В.В. (довіреність б/н від 03.01.2013), від відповідача: не з'явились,

Відповідно до розпорядження в.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Черкащенка М.М. № 05-05/611 від 15.07.2013, у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 01.10.2012 № 45-р, сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 927/121/13-г,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" у січні 2013 року звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ІВАНІВКА АГ" про стягнення 108284,93 грн. 20% річних, 80991,80 грн. пені, 1500 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Позов обґрунтовано наявністю у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем, встановленої рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 у справі №5028/15/37/2012.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 у справі № 927/121/13-г (суддя Моцьор В.В.) позовні вимоги повністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ІВАНІВКА АГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" 108284,93 грн. 20% річних, 80991,80 грн. пені, 3800,00 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 927/121/13-г (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Сухового В.Г., Чорногуза М.Г.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 у справі № 927/121/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 927/121/13-г скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ІВАНІВКА АГ" 01.06.2011 укладено договір поставки № 200/11.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник, в терміни, визначені договором, зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно з умовами пункту 2.1 договору, асортимент, кількість, ціна товару визначаються додатками або накладними та або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами 01.06.2011 укладено додаток №1 до договору щодо поставки товару Тарзан в кількості 1000 л. на загальну суму 167000,00 грн., умовами якого сторонами погоджено, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 33400,00 грн. в строк до 10.06.2011, а залишок суми - 133600 грн., сплатити до 15.10.2011.

Між сторонами 22.06.2011 укладено додаток №2 до договору щодо поставки товару Тарзан в кількості 1000 л. на загальну суму 167000,00 грн., умовами якого сторонами погоджено, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 33400,00 грн. в строк до 30.06.2011, а залишок суми - 133600,00 грн., сплатити до 15.10.2011.

Між сторонами 13.07.2011 укладено додаток № 3 до договору щодо поставки товару Тарзан в кількості 250 л. на загальну суму 41750,00 грн., умовами якого сторонами погоджено, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 8350,00 грн. в строк до 20.07.2011, а залишок суми - 33400,00 грн., сплатити до 15.10.2011.

Між сторонами 08.08.2011 укладено додаток № 4 до договору щодо поставки товару Канонір 150 кг. та Атрікс 300 л. на загальну суму 132000,00 грн., умовами якого сторонами погоджено, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 26400,00 грн. в строк до 31.08.2011, а залишок суми - 105600,00 грн., сплатити до 15.10.2011.

Між сторонами 31.08.2011 укладено додаток № 5 до договору щодо поставки товару Ларимар в кількості 100 л. та Квантум СРКЗ 200 л. на загальну суму 33200,00 грн., умовами якого сторонами погоджено, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 6640,00 грн. в строк до 10.09.2011, а залишок суми - 26560,00 грн., сплатити до 15.10.2011.

Між сторонами 09.09.2011 укладено додаток № 6 до договору щодо поставки товару Річард в кількості 12500 л. на загальну суму 387500,00 грн., умовами якого сторонами погоджено, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 77500,00 грн. в строк до 10.09.2011, а залишок суми - 310000,00 грн., сплатити до 15.10.2011.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 928450,00 грн. згідно з видатковими накладними № 626 від 02.06.2011 на суму 167000,00 грн., № 779 від 23.06.2011 на суму 167000,00 грн., № 881 від 13.07.2011 на суму 41750,00 грн., № 939 від 08.08.2011 на суму 132000,00 грн., № 1054 від 02.09.2011 на суму 33200,00 грн. та № 1091 від 09.09.2011 на суму 332916,67 грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару на загальну суму 928450,00 грн. підтверджується підписами представників сторін та відтисками печаток підприємств сторін на зазначених вище видаткових накладних.

Крім цього, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за договором № 200/11 від 01.06.2011 за період з 01.01.2011 по 21.03.2012, згідно з яким сума боргу відповідача становить 835000,00 грн.

Відповідачем сплачено 108450,00 грн., тому сума боргу за договором поставки № 200/11 від 01.06.2011 станом на 30.10.2012 становила 820000,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 у справі №5028/15/37/2012.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар, як і доказів виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 у справі №5028/15/37/2012.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 7.7 договору, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлений відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 7.1.1 договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.8 договору, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли до правильного висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 108284,93 грн. 20% річних, 80991,80 грн. пені.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплати послуг адвоката.

Судами встановлено, що позивачем надано всі необхідні та достатні докази, а саме: договір про надання адвокатських (правових) послуг № 05/2013 від 03.01.2013, за яким Бонтлаб В.В. (виконавець) зобов'язався надати замовнику (позивачу) комплекс адвокатських правових послуг щодо правовідносин у даній справі; платіжне доручення № 92 від 10.01.2013 про сплату ФОП Бонтлаб В.В. 1500,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за надання адвокатських послуг, згідно з договором № 05/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013"; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 24.04.2008 № 3280 на ім'я Бонтлаб В.В; акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 15.01.2013.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позову - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ІВАНІВКА АГ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 927/121/13-г залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 927/121/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.