Ухвала суду № 32476456, 15.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"15" липня 2013 р.Справа № 916/16/13-г

За заявою: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк"

До боржника: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

про визнання банкрутом

Суддя Найфлейш В. Д.

Представники сторін:

Від заявника: Коваль К.П. (довіреність).

Ліквідатор: арбітражний керуючий Ковальчук О.М. (постанова, ліцензія).

Суть спору: про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2013 року порушено провадження у справі № 916/16/13-г за заявою Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2. банкрутом.

Постановою господарського суду Одеської області від 28.01.2013 року визнано банкрутом Фізичну особу -підприємця ОСОБА_2, відкрито відносно Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковальчука О.М.

18.01.2013 р. набрав чинності Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ в новій редакції від 22.12.2011 р. за № 4212-VI.

Пунктом 1-1 ч. 1 розділу 10 прикінцевих та перехідних положеннь встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що постанова про визнання фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 банкрутом прийнята 28.01.2013 року тобто після набрання чинності Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за N 4212-VI, провадження у справі № 916/16/13-г здійснюється в межах Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за № 4212-VI в редакції, що діє з 18.01.2013 року.

18.03.2013 року до господарського суду Одеської області від ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука О.М. надійшла заява про визнання в межах провадження у справі про банкрутство правочину щодо передачі у власність ОСОБА_5 транспортного засобу Mercedes-benz O 350, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, фіолетового кольору, кузов № НОМЕР_3, вчинений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про витребування вказаного майна від його набувача ОСОБА_5, а також про зобов'язання відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи 2 Державтоінспекції Одеської області зняти з обліку цей транспортний засіб. Вимоги заяви обґрунтовані посиланням на положення ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на факт незаконного набуття ОСОБА_5 вищезазначеного транспортного засобу за правочином, вчиненим із ОСОБА_6, який, в свою чергу, неправомірно набув право власності на цей засіб, що встановлено судовими рішеннями.

Згідно із заявою від 15.07.2013р. ліквідатором банкрута було наведено суду додаткові правові обґрунтування раніше поданої в порядку ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви про визначення недійсним правочину та спростування майнової дії банкрута.

15.07.2013 року представник ПАТ „ВіАйБі Банк" подав до суду заяву, відповідно до якої підтримує заяви ліквідатора фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 в повному обсязі.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 викликались до суду неодноразово, але не з'являлись без поважних причин. Сторони повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм ухвал господарського суду від 22.05.2013 року, 03.06.2013 року, 17.06.2013 року, 01.07.2013 року. Крім того, ОСОБА_5 двічі звертався до суду із клопотаннями від 03.06.2013 року та 15.07.2013 року про відкладення розгляду справи, що також свідчить про те, що він повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних для розгляду заяви ліквідатора, поданої в порядку ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", документів і належне повідомлення всіх учасників провадження у справі про банкрутство про час та місце розгляду цієї заяви, господарський суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, відповідне клопотання ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Розглянувши заяву ліквідатора про визнання недійсним правочину та спростування майнової дії банкрута, заслухавши доводи та пояснення учасників провадження у справі про банкрутство, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зокрема у випадку, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено у рішенні господарського суду Одеської області від 16.01.2009р. справи № 6/148-08-4374, яке набрало законної сили та відповідно до положень ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення для даної справи, 18.12.2006р. між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 37/06ю, відповідно до умов якого банкруту було надано кредит в сумі 250 000 доларів США зі сплатою 13% річних із остаточним строком повернення отриманої суми кредиту не пізніше 17.12.2009р.

Також, 18.12.2006р. між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" (Заставодержатель) та ОСОБА_2 (Заставодавець) було укладено договір застави автомобіля, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № Д-150. За умовами даного договору, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 37/06ю від 18.12.2012р., за яким у власність ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 250 000 доларів США, Заставодавцем було передано Заставодержателю в заставу автомобіль марки Mercedes-benz O 350, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, фіолетового кольору, кузов № НОМЕР_3. Вказаний транспортний засіб належав Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8, виданого та зареєстрованого 11.12.2006р. органами ДАІ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2009р. справи № 6/148-08-4374, яке набрало законної сили, було солідарно стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства „Лимекс-Транс" на користь Відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість в сумі 245042 долара США 78 центів боргу по кредиту, 21437,49долара США боргу по відсоткам, 3531долара США 68 центів пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2323 доларів США 36 центів пені за несвоєчасне повернення процентів, 13769гривень 13коп. держмита та 118 гривень витрат на ІТЗ судового процесу. Підставою для ухвалення такого судового рішення стало неналежне виконання ОСОБА_2 власних зобов'язань за кредитним договором № 37/06ю від 18.12.2006р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, згідно із наданою Відділом реєстраційно - екзаменаційної роботи ДАІ м. Одеси № 1 інформацією, станом на 25.04.2013 року щодо автомобіля Mersedes -Benz О 350, 1998 року виг., д/н НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов № НОМЕР_3, який належав на праві власності банкруту та був обтяжений заставою, були проведені наступні реєстраційні дії:

- 11.12.2006 року вищевказаний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2, 16.09.1982 р. н., адреса: АДРЕСА_2 та 07.12.2011 року знято з обліку для реалізації;

- 08.12.2011 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району Одеської області даний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_4. На автомобіль були видані державні номерні знаки НОМЕР_6. 27.12.2012 року автомобіль було знято з обліку для реалізації у тому ж ВРЕР ДАІ;

- 28.12.2012 року автомобіль Mersedes -Benz О 350, 1998 року виг., фіолетового кольору, кузов № НОМЕР_3 зареєстровано у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Одеси № 2 на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_3. На автомобіль видано державні номерні знаки НОМЕР_6. Станом на 25.04.2013 рік автомобіль значиться на обліку.

Відповідно до п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (з наступними змінами та доповненнями) державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції.

Таким чином, на момент розгляду даної заяви ліквідатора, транспортний засіб Mersedes -Benz О 350, 1998 року виг., фіолетового кольору, чинні номерні знаки НОМЕР_6, який раніше належав ОСОБА_2, мав номерні знаки НОМЕР_4 та був обтяжений заставою на користь ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк", зареєстрований за ОСОБА_5 як за власником цього майна. При цьому, попередньою особою - власником цього транспортного засобу за даними Державтоінспекції значився ОСОБА_6.

В свою чергу, 17.12.2012 року рішенням Київського районним суду м. Одеси позов ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" до ОСОБА_2 і ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та звернення стягнення заборгованості за договором кредиту на предмет застави задоволено частково. Визнано недійсним договір відчуження автомобіля марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_6. Зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 автомобіль марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3. Звернено стягнення за кредитним договором №37/06ю від 18.12.2006 року в сумі 272335,31 дол.США на предмет застави - автомобіль марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом надання ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" судові витрати у сумі 3433 грн.

09.04.2013 року рішенням Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2012 року змінено, викладено його резолютивну частину у новій редакції. Позов ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" задоволено частково. Визнано недійсним договір відчуження автомобіля марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 Звернуто стягнення за кредитним договором №37/06ю від 18.12.2006 року в сумі 272335,31 доларів США на предмет застави - автомобіль марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, що належав на праві власності ОСОБА_2 шляхом надання ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, названими судовими рішеннями було встановлено факт неправомірності вибуття із власності ОСОБА_2 транспортного засобу марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, оскільки ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу" здійснив відчуження зазначеного автомобіля без згоди заставодержателя - ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк", у зв'язку з чим, відповідний правочин був визнаний недійсним. Даний факт в силу приписів ч. 4 ст. 35 ГПК України носить преюдиціальний характер для даної справи.

Проте, незважаючи на наведені висновки суду та визнання недійсним правочину із передачі банкрутом спірного транспортного засобу у власність ОСОБА_6, останнім було вчинено правочин із передачі цього майна у власність ОСОБА_5, в результаті чого останній зареєстрований як власник транспортного засобу марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, який первісно належав саме банкруту.

Згідно зі ст.ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Так, реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Таким чином, на особу, яка не брала участь в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з чим, неправомірними є вимоги, направлені на визнання недійсним наступних право чинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом пред'явлення позовів відповідно до статей 387-380 або глави 83 ЦК України, зокрема від добросовісного набувача.

Така правова позиція підтверджується судовою практикою, що знайшло своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судовий практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснии", а також у обов'язковій для місцевих судів постанові Верхового Суду України № 56/68 від 11.12.2012р., ухваленій з приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст.ст. 216, 388 ЦК України.

Господарський суд зазначає, що в даному випадку вирішальним є встановлення факту неправомірності вибуття із власності ОСОБА_2 транспортного засобу марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, та недійсності угоди банкрута з цього приводу із ОСОБА_6, оскільки встановлення цього факту презюмує відсутність у наступних осіб - титульних власників права власності на це майно при здійсненні можливих численних переєстрацій.

Саме тому, при вирішенні цього спору слід застосувати положення ч. 3 ст. 388 ЦК України та витребувати у ОСОБА_5 зазначений транспортний засіб, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплатного придбання ОСОБА_5 цього майна, що законодавчо робить можливим витребування транспортного засобу незалежно від дослідження обставин добросовісності або недобросовісності його придбання.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Однією із форм реалізації цих заходів є звернення ліквідатора до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, із заявою про спростування майнової дії боржника/укладеного ним правочину.

Приймаючи до уваги встановлення господарським судом наявності правових підстав для витребування в передбаченому ч. 3 ст. 388 ЦК України порядку від ОСОБА_5 на користь банкрута транспортного засобу марки Mersedes - Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 (колишній реєстраційний номерний знак НОМЕР_4), фіолетового кольору, кузов НОМЕР_3, а також враховуючи, що таке витребування є способом спростування раніше вчиненої банкрутом майнової дії, керуючись ст.ст. 20, 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_5 обов'язку передати цей транспортний засіб банкруту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука О.М. У зв'язку з викладеним, вимоги ліквідатора у названій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ліквідатора банкрута про визнання недійсним правочину між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо відчуження вищезазначеного транспортного засобу, господарський суд не вбачає правових підстав для їх задоволення з обставин, які наведені вище по тексту ухвали, оскільки захист майнових прав особи на майно не може бути здійснений шляхом визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, стороною у яких заінтересована особа не виступає, про що наголошено зокрема у вищенаведених прикладах правозастосування вищих судових інстанцій України. Більш того, унеможливлює розгляд даних вимог в межах справи про банкрутство і той факт, що визнання цього правочину недійсним не є способом спростування правочину або майнової дії боржника.

Також, суд відмовляє у задоволенні вимог ліквідатора про зобов'язання відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи №2 Державтоінспекції Одеської області зняти з обліку вищезазначений транспортний засіб у зв'язку з відсутністю доказів, підтверджуючих відмову відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи №2 Державтоінспекції Одеської області від вчинення вказаних дій.

Відносно клопотання ОСОБА_5 про визначення процесуального статусу, в якому його залучено до розгляду справи, господарський суд роз'яснює, що вказана особа відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є учасником у справі про банкрутство через пред'явлення до нього вимог щодо повернення майна в порядку ст. 20 цього Закону. При цьому, здійснення судом процесуальних дій щодо визначення правового статусу такої особи, відмінного від учасника у справі про банкрутство, законом не передбачено.

Клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука О.М. про звільнення від сплати судового збору від 18.03.2013 року господарським судом відхиляється, у зв'язку з відсутністю необхідності його розгляду, оскільки ліквідатором сплачено судовий збір у сумі 1147,00 грн., про що свідчить квитанція № 61 від 15.07.2013 року.

Керуючись ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст.77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича про визнання правочину недійсним та витребування майна - задовольнити частково.

2. Зобов'язати ОСОБА_5 /АДРЕСА_3/ передати транспортний засіб Mersedes -Benz О 350, 1998 року виг., фіолетового кольору, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 (колишній реєстраційний номерний знак НОМЕР_4), фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ в особі його ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича /АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_7, ліцензія на право провадження господарської діяльності арбітражного керуючого серії НОМЕР_9, видана 19.02.2010р. Державним департаментом з питань банкрутства/.

3. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

4. Відкласти розгляд справи на "19" серпня 2013 р. о 15:00 год.

Засідання суду відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, тел. 307-990, зал судових засідань № 3.

5. Зобов'язати надати:

ліквідатора: звіт про проведену роботу в ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", докази здійснення своїх повноважень згідно ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

6. Копію ухвали надіслати: сторонам, ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4).

Суддя В.Д. Найфлейш