Рішення № 32475834, 16.05.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1203/13-ц

Провадження 2/206/373/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"16" травня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя:Сухоруков А.О.

при секретарі:Попов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

встановив:

22 лютого 2013 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 18 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №DNH4KP87090320, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5391,10 грн. строком до 18 лютого 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 річних. Прийняті на себе зобовязання відповідач не виконував, внаслідок чого станом на 01.02.2013 р. утворилась заборгованість у розмірі 51624,51 грн.

В позасудовому порядку врегулювати спір не вдалося, відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути суму кредиту, що слугує підставою для звернення із цим позовом до суду.

На підставі викладеного з урахуванням останніх уточнених позовних вимог позивач просить стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 51624,51 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.

Вислухавши доводи та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18 серпня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNH4KP87090320, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 5391,10 грн., із сплатою відсотків за користування кредиту у розмірі 25,08 річних. Відповідно до п.2.1. договору банк відкриває позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту (а.с.6-15).

Факт отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №DNH4KP87090320 від 18 серпня 2006 року, в якій ОСОБА_1 поставив свій підпис, засвідчивши факт отримання грошових коштів (а.с.7).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNH4KP87090320 ОСОБА_1 має заборгованість,у розмірі 51624,51 грн., яка складається з: 5391,10 грн. заборгованості за кредитом, 18574,38 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 24724,53 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 2434,50 грн. - штрафу (процентна складова) (а.с.4).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обовязок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, відповідач не виконав прийняті на себе відповідно до договору зобовязання, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 що особисто підписував кредитний договір, а також отримував грошові кошти в касі банку, що свідчить про те, що кредитний договір було укладено і зі сторони позивача належним чином виконано його умови.

Відповідач при укладенні кредитного договору усвідомлював значення своїх дій та настання цивільно-правових наслідків, у звязку цим її твердження про те, що вона не несе цивільно-правової відповідальності за кредитним договором, є безпідставними і надуманими.

Наразі кредитний договір №DNH4KP87090320 відповідачем не оскаржується, судовим порядком остання не просить визнати його недійним, нікчемність цього договору матеріалами справи не підтверджена, а тому він має законну силу і сторони повязані взаємними правами та обовязками щодо його виконання, а отже в неї виникли зобовязання перед позивачем з їх повернення в розумінні ст. 11, 14 та 1054 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобовязання по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав, у звязку з чим у банка виникло право вимагати повернення кредиту та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат обґрунтованим, та таким що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин.

Разом з тим, позивач зокрема просить суд стягнути із відповідача 500,00 грн. та 2434,50 грн. в якості штрафів за неналежне виконання зобовязання, заявляючи при цьому вимоги і про стягнення пені.

Змістом ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки штраф і пеня є видами неустойки, а тому їх одночасне застосування є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України.

У звязку з такими обставинами, вимоги позивача в частині стягнення штрафів задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 169, 209, 214, 215, 224-225 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 290928290033111, МФО №305299) заборгованість за кредитом у розмірі 49176,91 грн., яка складається з: 5391,10 грн. заборгованості за кредитом, 18574,38 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 24724,53 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 491,77 грн., загалом 49668 (сорок девять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 68 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяА.О. Сухоруков