ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/10142/13 05.07.13
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до відповідача Військової частини А 0351 Міністерства оборони України
про стягнення 6 844,80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Курилкін О.С. - юрисконсульт
від відповідача: Павлова В.М. - помічник командира з правової роботи
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Військової частини А 0351 Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за несплату орендної плати в сумі 6 339,38 грн., пені в сумі 421,18 грн., трьох процентів річних у сумі 84,24 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору оренди майна товариства №38-4-42 від 03.01.2006 року.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що договір було укладено у 2006 році, але Військова частина А 0351 є бюджетною організацією та бюджетні зобов'язання можуть бути взяті на один бюджетний рік, але через специфіку діяльності відповідач не може в добровільному порядку відмовитися від отримання послуг та розірвати договір.
До прийняття рішення у справі відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, обґрунтовуючи його тим, що штрафна відповідальність має передусім караючу, а не компенсаційну функцію і Військова частина А 0351 не сплатила рахунки за договором через брак фінансування з Державного бюджету.
Суд дослідивши питання не виконання відповідачем зобов'язань дійшов до наступного висновку, зокрема:
· стаття 531 ЦК України та ст. 233 ГК України дійсно передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій;
· однак вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення;
· відповідачем не доведено, що даний випадок є винятковим та мають місце обставин, які мають істотне значення, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій слід відмовити.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 03.01.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", далі Орендодавець, та Військовою частиною А 0351, далі Орендар, укладений договір оренди майна товариства №38-4-42, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення Лінійно - апаратного залу Центру технічної експлуатації №1 площею 7,37 кв.м, розташоване в м. Києві по вул. Толстого 16/18, для встановлення обладнання відповідача.
Згідно п. 2.1 Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами Договору. На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 03.01.2006.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата встановлюється Орендарем на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від 04.10.1995 року № 786 та Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" від 19.01.2000 року № 75 і перераховується Орендарем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1. Договору, згідно з рахунками Орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, Орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками Орендодавця пропорційно орендованій площі (п. 3.4 Договору). Пунктом 3.5. Договору передбачено, що Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до п. 3.6. Договору у разі закінчення строку дії цього Договору орендна плата вноситься Орендарем до дня фактичної передачі Орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого майна.
Пунктом 12.1. Договору передбачено, що договір діє з 01.01.2006 до 31.12.2006. Під час дії Договору Сторони підписували додаткові угоди, а саме додаткову угоду № 1 від 23.08.2006, додаткову угоду № 2 від 27.12.2006, додаткову угоду № 118-2-24 від 01.01.2008, додаткову угоду № 4/21-2-24 від 30.07.2009, додаткову угоду № 5 від 17.12.2009, додаткову угоду № 8 від 31.12.2012, якими було продовжено дію Договору до 31.12.2012. Згідно Акту приймання-передавання майна від 31.12.2012 року Орендар повернув орендоване майно Орендодавцю.
З метою виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати та платежів по відшкодуванню витрат на електроенергію та комунальні послуги позивачем було виставлено відповідачеві відповідні рахунки: рахунок № 263 від 31.10.2012 року на суму 2 130,92 грн.; рахунок № 288 від 30.11.2012 року на суму 2 077,92 грн. та рахунок № 315 від 07.12.2012 року на суму 2 130,54 грн. Листами № 747 від 07.11.2012, № 813 від 10.12.2012, № 30 від 23.01.2013, № 110 від 11.03.2013, № 157 від 01.04.2013 на адресу відповідача були направлені претензії про сплату заборгованості.
Свої зобов'язання за Договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, за фактичне користування орендованим майном, утворилася заборгованість за несплату орендної плати в сумі 6 339,38 грн., яку позивач і намагається стягнути.
Позивач стверджує, що відповідно до п. 8.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інші витрати за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 421,18 грн. за період з 11.11.2012 року по 21.05.2013 року.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три процента річних у сумі 84,24 грн.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, і між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638, 759 ЦК України.
Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).
В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В процесі розгляду справи сторонами не виконано вимог ухвал суду щодо проведення між ними звірки розрахунків. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати за користування майном та утворення основного боргу в сумі 6 339,38 грн. за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, тому дана вимога обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договором. Суд за власною ініціативою здійснив перерахунок пені та відповідно до ст. 232 ГК України підлягає стягненню пеня в сумі 410,11 грн.
Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вказаній статті, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 84,24 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.
В частині стягнення пені в сумі 11,07 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.
Суд звертає увагу на те, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення повинно здійснюватись господарським судом з юридичної особи або на її користь, оскільки в розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб'єктами господарювання, за винятком повноважень зазначених в їх статутах та положеннях тощо. Тому по даній справі стягнення здійснюється на користь юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 05.07.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 638, 759, 760, 762 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 232, 233, 283, 284 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Військової частини А 0351 Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 0351 Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 09965650, на користь:
- Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766,) в особі філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 49-А, код ЄДРПОУ 26549551), заборгованості за несплату орендної плати в сумі 6 339,38 грн., пеню в сумі 410,11 грн., три процента річних у розмірі 84,24 грн. та судовий збір у розмірі 1 707,74 грн., видавши наказ.
3. У частині стягнення пені в сумі 11,07 грн. відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 10.07.2013 року
Суддя Ю.О.Підченко
Судове рішення № 32475441, Господарський суд м. Києва було прийнято 05.07.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/10142/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: