Рішення № 32475434, 05.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7864/13 05.07.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 88 654,74 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Харитонова О.Д. - прокурор

від першого позивача: Мордалевич І.І. - юрисконсульт

від другого позивача: Федорчук О.В. - юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_6 - юрисконсульт

Громадянин України: ОСОБА_7

За клопотанням відповідача, з метою надання додаткових пояснень по справі та з метою звірки розрахунків, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про, зокрема:

· стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 88 654,74 грн. заборгованості по орендній платі та комунальним платежам;

· зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити займане приміщення площею 366,54 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Прокурор наполягав на заявлених позовних вимогах, просить позов задовольнити. 29.05.2013 року в. о. прокурора Голосіївського району м. Києва надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що відповідно до договору № 181-09 від 11.11.2009 року у відповідача перед Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації існує заборгованість з орендної плати в сумі 88 654,74 грн. Дана заява відповідає вимогам статті 22 ГПК України і не порушує процесуальні права учасників судового процесу.

Перший відповідач у справі - Київська міська рада підтримує позовні вимоги прокурора та просить позов задовольнити.

Відповідач у справі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, надала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково в сумі 48 035,35 грн., зазначає, що дана заборгованість утворилась до 09.10.2011 року. В решті суму заборгованості не визнає мотивуючи свої заперечення тим, що починаючи з 07.10.2011 року відповідач не використовував надане приміщення за цільовим призначенням та не вів будь-яку господарську діяльність тому, що головним державним санітарним лікарем Голосіївського району м. Києва була винесена постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів, а саме було заборонено відповідачу діяльність в орендованому приміщені, приміщення було опечатано та закрито.

Відповідач у справі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надала суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що у провадженні Господарського суду м. Києва вже є справа № 5011-36/15162-2012, суддя Трофименко Т.Ю., з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У відповідності до пункту 2 частини першої ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, зокрема копії ухвали про порушення провадження у справі № 5011-36/15162-2012 від 31.10.2012 року, відкрито провадження у справі між тими сторонами, але предмет спору інший, а саме стягнення 269 829,40 грн. Безпосередньо у судовому засідання 26.06.2013 року було з'ясовано, що період нарахування заборгованості у справі № 5011-36/15162-2012 та у справі № 910/7864/13 відрізняється. За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідач у справі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить суд застосувати приписи пункту 1 частини першої ст. 83 ГПК України у даному спорі та визнати договір оренди недійсним з моменту його укладення, як такий, що суперечить законодавству.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Під час укладення спірного Договору сторони були вільні у виборі контрагенту, застосували приписи Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо їх розумності, справедливості на підтвердження свободи договору, що відповідає вимогам ст. ст. 627, 628 ЦК України, тому суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні даного клопотання.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.11.2009 року між Голосіївською районною у місті Києві ради, далі Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, далі Орендар, укладений договір оренди нежитлового приміщення № 181-09, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Орендодавець на підставі розпорядження Голосіївської районної у м. Києві ради від 16.10.2009 року № 126 п.2.1 та ордеру № 211-09 від 11.11.2009 року передає, а Орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 366,54 кв.м. та використовується для розміщення їдальні, буфету та кафе без реалізації тютюнових та горілчаних виробів. Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 11.11.2009 року було передано орендоване приміщення Орендарю.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати за перший календарний місяць згідно з рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 20.03.2008 № 21/12, від 10.04.2008 № 22/05 та від 19.06.2008 № 23/09 становить 8 277,48 грн., згідно розрахунку зазначеного у Додатку 1 до Договору. Розмір орендної плати за кожний наступний календарний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно в повному обсязі, незалежно від наслідків господарсько-фінансової чи іншої діяльності до 15 числа поточного місяця та перераховується на відповідний розрахунковий рахунок.

В пункті 5.1 Договору зазначено, що термін дії договору встановлюється з 11.11.2009 року до 11.11.2011 року.

Оскільки Орендар не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, не сплачував орендну плату протягом 2012 та 2013 років, то на таких підставах, прокурор намагається стягнути з відповідача орендну плату в сумі 88 654,74 грн.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити займане приміщення площею 366,54 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Частиною 3 статті 18 Закону передбачено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім того, відповідно до вимог статті 19 вказаного Закону, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші платежі незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов'язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни. Режими навчання та виховання, навчально-трудове навантаження дітей і підлітків підлягають обов'язковому погодженню з відповідними органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДсанПін 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року № 63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Дані правила поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I - II, I - III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Пунктом 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, наприклад щодо використання орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням. Зокрема, у п. 2.14 Договору визначено, що Орендар повинен використовувати приміщення тільки за призначенням, обумовленим у п. 1.1 Договору (тобто, для розміщення їдальні, буфету та кафе без реалізації тютюнових та горілчаних виробів).

07 жовтня 2011 року головним державним санітарним лікарем Голосіївського району м. Києва Келебердою Л.В. була винесена постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів, в якій було зазначено, що діяльність, яка здійснюється ФОП ОСОБА_2 в орендованому нежитловому приміщенні дошкільного навчального закладу (ДГЗ) НОМЕР_1 м. Києва не пов'язана з навчально-виховним процесом та постановив заборонити відповідачу діяльність в орендованому приміщені. Починаючи з 07.10.2011 року відповідач не використовував дане приміщення за цільовим призначенням та не вів господарську діяльність, про що було відомо Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. 01.12.2011 року Орендодавець повідомив Орендаря про закінчення строку дії Договору оренди.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, відповідно до вимоги зазначеної статті та ст. 291 ГК України договір оренди нежитлового приміщення № 181-09 припинено, оскільки строк, на який його було укладено закінчився.

За приписами ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Прокурор намагається стягнути з відповідача орендну плату за період 2012 -2013 років, тобто коли приміщення, передане в оренду не використовувалося відповідачем за цільовим призначенням у зв'язку з застосуванням адміністративно-запобіжних заходів за порушення відповідачем санітарного законодавства.

За такими обставинами у задоволенні позовних вимог прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про, зокрема: стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 88 654,74 грн. заборгованості по орендній платі та комунальним платежам та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити займане приміщення площею 366,54 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити повністю, як необґрунтовано заявлених.

Питання розподілу судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.07.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 20, 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст.ст. 203, 215, 526, 638, 759, 760, 762 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 283, 284 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 49, 69, 81, 83, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, зокрема:

· стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 88 654,74 грн. заборгованості по орендній платі та комунальним платежам - відмовити;

· зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити займане приміщення площею 366,54 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 10.07.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко