Постанова № 32475420, 10.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3500/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" (надалі - ТОВ "Сіб-Агро", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2013 року № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 606380,00 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 135.1, п. 135.2, п. 135.5.4 ст. 135, а також п. 185.1 ст.185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із приватним підприємством "Сворог" (надалі - ПП "Сворог"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказаний контрагент на момент здійснення господарської операції був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари, що в подальшому використані у господарській діяльності, а також було здійснено повну оплату за отриманий товар. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою ДПІ у м. Полтаві встановлено порушення позивачем п. 135.1, п. 135.2, п. 135.5.4 ст. 135, а також п. 185.1 ст.185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ПП "Сворог". Відповідач посилався на Акт № 157/152/33248577 від 28.01.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Сворог" (контрагента позивача). Вказував, що ПП "Сворог" за серпень-жовтень 2012 року не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах із ТОВ "Сіб-Агро", оплата за товар не проведена, а надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції, зокрема не було надано товарно-транспортні документи, які б підтверджували факт транспортування товару від ПП "Сворог" до позивача. Зазначав, що у спірного контрагента, по відносинам з яким сформовано податковий кредит, відсутні виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, а також трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності. А тому податковим органом правомірно констатовано завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість (р.24), який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду та занижено податок на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.12.2002 року, ідентифікаційний код 32257135. Зареєстроване платником податку на додану вартість з 14 березня 2003 року (а.с. 19-22, т.1).

В період з 15.02.2013 року по 07.03.2013 року на підставі направлень від 15.02.2013 року № 248, № 250, від 01.03.2013 року № 368, від 04.03.2013 року № 376 та відповідно до наказів від 14.02.2013 року № 440 та від 27.02.2013 року № 614 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2013 року № 1476/22.2-18/32257135 (надалі - акт перевірки) (а.с. 25-57, т.1), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 135.1, п. 135.2, п. 135.5.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 485104 грн, у тому числі за: ІІІ квартал 2012 року в сумі 347966 грн, ІV квартал 2012 року в сумі 137138 грн;

- п. 185.1 ст.185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість (р.24), який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 року:

- № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 606380,00 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 73, т.1);

- № 0000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн. (а.с. 75, т. 1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 28.03.2013 року № 0000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Пункт 200.1 ст 200 ПК України встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ПП "Сворог" (по тексту договору - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 21.08.2012 року № 21/08 (а.с. 90-91, т.1), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити сою (надалі - товар). Поставка товару здійснюється партіями в узгоджені сторонами терміни на умовах СРТ Україна, Полтавська область, Полтавський район, с. Божково, вул. Заводська 7, склад ТОВ "Божківський комбікормовий завод", згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року. Сплата за Товар здійснюється покупцем в розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 90 банківських днів з моменту передачі товару покупцю у повному обсязі даної партії товару (а.с.117, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладні на товар за період серпень-жовтень 2012 року (а.с. 92-136, т.1);

- витяг з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар (а.с. 30-34, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані податкові накладні на кожну окрему партію товару за період з серпня по жовтень 2012 року (а.с. 137-158, т.1).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ПП "Сворог", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

На підтвердження оплати отриманого товару від ПП "Сворог" позивачем надано платіжні доручення, належним чином засвідченні копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 181-185, 230-234, т.1).

Згідно пояснень представника позивача товар, який придбавався позивачем у ПП "Сворог" відповідно до умов договору передавався на складі ТОВ "Божківський комбікормовий завод", оскільки на момент його купівлі позивачем він вже знаходився там, на підтвердження чого ним було надано листи ПП "Сворог", адресовані ТОВ "Божківський комбікормовий завод" про підтвердження переходу права власності на товар до нового власника - ТОВ "Сіб-Агро", які ним направлялися після купівлі позивачем кожної окремої партії товару (а.с. 159-180, 235-250 т.1; а.с. 1-29, т.2).

Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність в межах своєї статутної діяльності. Основним видом діяльності позивача є (46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Судом встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме передавався по договору підряду на виконання робіт по виготовленню продукції № 30/12Б від 20.12.2011 року, який укладений між позивачем та ТОВ "Божківський комбікормовий завод" (підрядник) (а.с. 186-189, т.1). Відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати роботи по виготовленню комбікорму та екструдату соєвого по завданню замовника (позивача) із сировини (компонентів), наданих підрядником та/або замовником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену підрядником продукцію і оплатити роботи по її виготовленню.

На виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду надано для залучення до матеріалів справи належним чином засвідченні копії Актів прийняття-передачі, згідно яких позивач передав, а ТОВ "Божківський комбікормовий завод" прийняв у відповідності до договору № 30/12Б від 30.12.2011 року в переробку сировину: сою, а саме за вересень 2012 року (а.с. 35-61, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 145-153, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 181-211, т.2) та Акти прийняття-передачі, згідно яких позивач передав, а ТОВ "Божківський комбікормовий завод" прийняв у відповідності до договору № 30/12Б від 30.12.2011 року в переробку сировину: компоненти для виготовлення комбікорму, а саме за вересень 2012 року (а.с. 89-116, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 163-171, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 243-250, т.2; а.с. 1-21, 53-54, т.3).

Суд, проаналізувавши надані первинні документи, встановив, що вони складені та оформлені належним чином у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інших нормативно-правових документів.

Після виконання умов договору та виготовлення продукції ТОВ "Божківський комбікормовий завод" згідно актів прийняття-передачі було передано позивачу, а останнім прийнято екструдат соєвий за вересень 2012 року (а.с. 62-88, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 154-162, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 212-242, т.2) та комбікорм за вересень 2012 року (а.с. 117-144, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 172-180, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 22-52, т.3).

В подальшому отриманий позивачем комбікорм позивачем в межах основних видів свої господарської діяльності реалізовувався іншим контрагентам на підставі договорів поставки з ПП "Амарант-агро" № 30/12К від 30.12.2011 року (а.с. 195-197, т.1); з ТОВ "Авіс-Україна" № 1008/12 від 10.08.2012 року (а.с. 198-200, т.1); з ПАТ "Агро-союз" № 30/07 від 30.07.2012 року (а.с. 201-204, т.1); з ТОВ "ТД "Богодухівська птахофабрика" № 12/11 від 01.12.2011 року (а.с. 205-207, т.1); з ТОВ "Бєлгранкорм-Полтавщина" № 120712 від 12.07.2012 року (а.с. 208-213, т.1).

Як вбачається з акту перевірки від 14.03.2013 року № 1476/22.2-18/23-20/32257135, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Сворог", не проводилась інвентаризація основних фондів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, зокрема відповідачем не надано оцінку первинним документам, складених у ході та за результатами його фінансово-господарської діяльності, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Крім цього суд зазначає, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не може бути самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Суд вважає необґрунтованою підставу, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ПП "Сворог" у зв'язку із тим, що згідно пояснень відповідача ПП "Сворог" не задекларувало власні зобов'язання з ПДВ, оскільки це обов'язок ПП "Сворог" декларувати власні зобов'язання, в тому числі з ПДВ. Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідачем не надано доказів про те, що зазначеним в акті перевірки продавцем товару не задекларовано за спірними господарськими операціями податкове зобов'язання по податку на додану вартість або задекларовано в сумі меншій, ніж включено позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних, а матеріали справи не містять в собі доказів визначення ПП "Сворог" податкового зобов'язання за серпень-жовтень 2012 року.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, суд встановивши зв'язок між статутною діяльністю товариства та фактом придбання товарів, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, відчуження товарів, понесення інших виробничих витрат і господарською діяльністю платника податку, приходить до висновку, що господарська діяльність позивача спрямована на отримання майнової вигоди від її здійснення, а отже мала характер реального здійснення господарської діяльності.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП "Сворог" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак суд, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого у ціні придбання сої податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 00000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 606380 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що ДПІ у м. Полтаві дійшла висновку про отримання позивачем від спірного контрагенту безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "Сіб-агро" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ПП "Сворог", що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Сворог", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи, а договори, на підставі яких поставлялись товари та виконувались роботи є діючими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договору поставки, виконання якого мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Доводи відповідача стосовно того, що у контрагента ТОВ "Сіб-Агро" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у спірного контрагента власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту з метою переробки та виготовлення іншої продукції (комбікорму та екструдату соєвого) з метою подальшої реалізації, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, ДПІ у м. Полтаві дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 485104 грн за перевіряємий період.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 606380 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ПП "Сворог".

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірного контрагента є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 років №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 років № 2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 28.03.2013 року № 0000392301 та № 0000402301.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський