Рішення № 32475153, 12.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9554/13 12.07.13Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

про стягнення 199 605, 85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - юрисконсульт, Галков І.О. - юрисконсульт

від відповідача: Ніколаєв О.С. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - ТОВ "Ласка Лізинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірми "Т.М.М. - ТОВ") про стягнення 187 314, 04 грн. заборгованості, 9 771, 88 грн. - неустойки, 204, 89 грн. - інфляційних втрат, 2 315, 04 грн. - 3 % річних за договором фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007 (далі - Договір).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що:

· умови договору фінансового лізингу щодо грошового зобов'язання по виплаті лізингових платежів в частинах прив'язки до курсу іноземної валюти (п.п. 6.1.2., 6.2.) суперечать вимогам чинного законодавства, відтак, на думку відповідача, є нечинними;

· пункти договору що мають регулювати розмір лізингових платежів нечинні, як зазначає відповідач, отже відсутня ціна договору, що є істотною умовою;

· заявлений предмет спору не відповідає обставинам даної справи;

· складова частина лізингового платежу щодо відшкодування вартості предмету лізингу є завищеною, оскільки розрахована за Курсом2 згідно умов договору, з урахуванням курсових коливань, що суперечить умовам цього Договору.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача , суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та Фірмою "ТММ" - Товариством з обмеженою відповідальністю (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007 року.

За умовами пункту 1.1. Договору Лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність техніку (далі - майно) відповідно до встановленої Лізингоодержувачем специфікації (тип: спецтехніка; марка, модель: екскаватор-погрузчик 4 СХ SM (1 одиниця); № шасі: згідно акту передачі-прийому майна; рік випуску: 2007; специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 25.04.2007) і передати його без надання послуг по управлінню і технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти його на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3. Договору вартість майна, що передається Лізингодавцем Лізингоодержувачу, складає суму еквіваленту 88 118, 00 у.о., у тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 14 686, 33 у.о., виражена у гривнях України. Вартість майна (з урахуванням ПДВ), що передається Лізингодавцем Лізингоодержувачу, в гривнях складає суму Авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4. Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану у "Графі4" графіку внесення платежів (далі - додаток № 1 до договору) за "Курсом1" і викупну вартість, вказану у додатку № 1 до договору за "Курсом1".

Згідно пункту 6.1. Договору сторони домовились, що валютою Договору є умовна одиниця (далі - у.о.). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України і дорівнює одному Євро за курсом згідно пункту 6.1.1. Договору, відповідно до якого Курс1 - курс, установлений НБУ для одного Євро на дату 21.05.2007; Курс2 - курс, установлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1) до цього договору.

Відповідно до пункту 6.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, що підлягає виплаті в гривнях, розраховується як оплата суми лізингового платежу, вираженого в у.о. згідно "Графи 3" Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу2. При цьому до погашення вартості майна відноситься сума, виражена у гривнях і розрахована як сплата відповідної суми в у.о., вказаної в "Графі 4" Додатку № 1 і Курсу1. Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженого в гривнях і суми платежу, який відноситься до погашення вартості майна, вираженого в гривнях, вважається комісією Лізингодавця.

Згідно пункту 6.1.3. Договору штрафи і пеня, що підлягають виплаті згідно умов даного договору, сплачуються на підставі виставлених рахунків Лізингодавця і розраховуються на підставі курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що при проведенні платежів відповідно до умов Договору , Лізингоодержувач зобов'язується застосовувати порядок розрахунку платежів, вказаний у пункті 6.1. (підпунктах 6.1.1. - 6.1.4.) цього договору.

Відповідно до пункту 6.3. Договору загальна сума лізингових платежів, які підлягають сплаті Лізингоодержувачем Лізингодавцю складає: 112 373, 56 у.о., з урахуванням ПДВ в розмірі 20 % від суми, що відноситься до погашення вартості майна 14 436, 33 у.о.

Згідно пункту 6.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний у графіку внесення платежів (Додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що порядок внесення грошових сум щодо оплати лізингових платежів вказаний у графіку внесення платежів, що є невід'ємною частиною даного Договору.

В пункті 7.1. сторони Договору ввели поняття поточної заборгованості Лізингоодержувача. Поточна заборгованість на кожний період фінансового лізингу змінюється згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1 до договору), за умови внесення Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу в повному розмірі.

Пунктом 8.5. Договору сторони узгодили, що у випадку якщо Лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0, 25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочення 0, 5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

30.07.2009 сторонами було укладено додаткову угоду № 807/04/2007/R до Договору, відповідно до пункту 1 якої, при розрахунках сторін застосовується графік внесення платежів в новій редакції, який є додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Також сторони в додатковій угоді узгодили, що заборгованість Лізингоодержувача перед Лізингодавцем по лізинговим платежам на дату підписання додаткової угоди підлягає сплаті згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1 до договору). Платіж на погашення суми заборгованості вноситься одночасно з поточним лізинговим платежем (додатково). Платіж на погашення суми заборгованості, що підлягає виплаті в гривнях, розраховується як здійснення платежу на погашення суми заборгованості, вираженої в у.о. згідно "Графи7" Додатку № 1 до Договору на відповідну дату проведення лізингового платежу і "Курсу2"

Відтак, як свідчать матеріали справи, позивач придбав у власність майно (екскаватор-погрузчик 4 СХ SM) та передав його відповідачу в якості предмету лізингу за договором фінансового лізингу та додаткової угоди до договору в тимчасове володіння і користування за плату, а відповідач, в свою чергу, прийняв та зобов'язався вносити лізингові платежі за користування цим майном в порядку та розмірі вказаних у договорі, додатковій угоді та додатках до них.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом договору фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007, за умови попередньої оплати було передано Лізингоодержувачу, про що свідчить видаткова накладна № РН-0000295 від 31.07.2007 та довіреність серії НБВ № 689204 від 31.07.2007. Факт отримання предмету лізингу засвідчено підписом представника відповідача на вказаній накладній, довіреності, та самим відповідачем не заперечується.

Разом з цим Лізингоодержувач свої зобов'язання щодо внесення лізингових платежів на підставі Договору за 60 - 69 періоди (згідно Додатку № 1 до Договору) не виконував, у зв'язку з чим станом на 13.05.2013 (дата позову) утворилася заборгованість в сумі 199 605, 85 грн., яка складає: 187 314, 04 грн. - основного боргу по черговим лізинговим платежам, 9 771, 88 грн. - неустойки, 204, 89 грн. - інфляційних втрат, 2 315, 04 грн. - 3 % річних. Позивачем надано розрахунок суми заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів, проведений на підставі Договору, Додатку № 1 до Договору та додаткової угоди до Договору.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг" (далі - ЗУ "Про фінансовий лізинг").

Так, згідно приписів ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 частини другої ст. 11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (частина перша ст. 16 Закону).

Таким чином, оскільки відповідачем в порушення умов договору не виконувалось зобов'язання щодо внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу, враховуючи наведені вище положення норм права, позовні вимоги про стягнення з останнього боргу по сплаті чергових лізингових платежів в сумі 187 314, 04 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з цим позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5. Договору сторонами узгоджено, що у випадку якщо Лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0, 25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочення і 0, 5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, факт прострочення відповідачем внесення лізингових платежів підтверджено матеріалами справи. Позивачем при розрахунку неустойки враховано положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нараховано пеню за кожен день прострочення платежу, без перевищення подвійної облікової ставки НБУ, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9 771, 88 грн. за період з 28.06.2012 року по 13.05.2013 року згідно умов договору фінансового лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з цим частина друга ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

Таким чином, оскільки мало місце прострочення оплати лізингових платежів за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 204, 89 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 315, 04 грн., також обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі норм чинного законодавства та згідно розрахунку позивача.

Посилання відповідача на те, що умови договору в частині прив'язки лізингових платежів до курсу іноземної валюти не відповідають нормам чинного законодавства є таким, що не відповідає дійсності та спростовується наступним.

Згідно частини другої ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, разом з цим, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення прив'язки у грошовому зобов'язанні до змін курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що визначення лізингових платежів у іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 26.12.2011 зі справи № 16/23пд/2011; постанові від 04.07.2011 зі справи № 12/149; постанові від 16.05.2011 зі справи № 32/242-32/243-32/244-32/245, які відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є обов'язковими для всіх судів України.

Відтак, оскільки положення договору фінансового лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать йому, а при укладенні даного договору заперечень щодо його умов з боку Лізингоодержувача не було, наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів проведено на підставі вказаного вище договору, додатку до нього та додаткової угоди, яка також підписана відповідачем без заперечень, висновок відповідача про безпідставність позовних вимог є необґрунтованим. Тобто, відповідно до вимог статті 6 Закону України « Про фінансовий лізинг», ст.ст. 627, 638 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України договір вважається укладеним, так як сторонами досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов і відбулося його виконання.

Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором фінансового лізингу та наявну заборгованість.

При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами: договором, накладними, рахунками тощо. Надані первинні документи, а саме видаткова накладна № РН-0000295 від 31.07.2007 та довіреність серії НБВ № 689204 від 31.07.2007 підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором фінансового лізингу та виникнення дебіторської заборгованості у позивача.

Відтак, зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також, враховуючи, що позивачем доведено свої позовні вимоги, а відповідачем в установленому порядку їх не спростовано, належних доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем, не надано, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 199 605, 85 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Фірму "ТММ" - Товариство з обмеженою відповідальністю, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.07.2013 згідно частини другої ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 806, 625, 549, 599 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 194, 202, 231, п. 6 ст. 232, 292 ГК України,ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

2. Стягнути з Фірми "ТММ" - Товариства з обмеженою відповідальністю, 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543, основний борг в сумі 187 314, 04 грн., пеню в сумі 9 771, 88 грн., інфляційні втрати в сумі 204, 89 грн., три проценти річних в сумі 2 315, 04 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 992, 12 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 12.07.2013.

Суддя Ю.О. Підченко