Рішення № 32475075, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11632/13 17.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича

про стягнення 32 713, 35 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хомяков С.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича про стягнення заборгованості за договором поставки № 006370 від 30.07.2012 р. у розмірі 26 093, 92 грн., а також 6 471, 09 грн. - неустойки, 122, 25 грн. - 3 % річних та 26, 09 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10959/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог ухвали суду від 21.06.2013 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

В той же час суд відзначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/10959/13 отримана Галстяном Ашотом Вардановичем 27.06.2013 р. за адресою, вказаною в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 7, кв. 6, що підтверджується відповідним підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Жодних клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи від Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича не надходило, а відтак - суд вважає за можливе вирішити спір по суті у даному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" та Фізичною особою - підприємцем Галстяном Ашотом Вардановичем укладено договір поставки № 006370, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.9. договору відповідач зобов'язаний оплатити кожну придбану за договором партію товару не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Згідно з п. 4.1. договору у разі недотримання термінів оплати продукції, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, відповідач зобов?язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Договір, відповідно до п. 7.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. термін договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії договору жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

Оскільки сторонами не надано відповідних доказів щодо припинення дії договору в порядку п. 71., суд приходить до висновку, що дія спірного договору була автоматично продовжена на один рік.

Як вбачаться з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставлено Фізичній особі - підприємцю Галстяну Ашоту Вардановичу товар на загальну суму 95 458, 50 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати товару на загальну суму 69 364, 58 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 006370 від 30.07.2012 р. в частині оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 26 093, 92 грн., яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 006370 від 30.07.2012 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" поставки товару за договором № 006370 від 30.07.2012 р., а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів оплати отриманої продукції, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 26 093, 92 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 471, 09 грн. - неустойки, з яких: 611, 24 грн. - пеня та 5 859, 85 грн. - штраф, 122, 25 грн. - 3 % річних та 26, 09 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці її нарахування.

Так, згідно розрахунку суду, здійсненого відповідно до вимог чинного законодавства України, розмір пені за визначений позивачем період - з 16.04.2013 р. до 11.06.2013 р. становить 609, 81 грн.

При цьому, суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначене узгоджується з позицію Верховного Суду України, що викладено у постановах від 30.05.2011 р. № 42/252, від 09.04.2012 р. № 20/246-08 та позицією Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 12.06.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Тож, вимогу позивача про стягнення штрафу за прострочення оплати поставленого товару у розмірі 5 859, 85 грн. визнається судом обґрунтованою.

При цьому, позивачем вірно розраховано 3 % річних від простроченої суми, що становить 122, 25 грн. та інфляційні втрати - 26, 09 грн. за позивачем період - з 16.04.2013 р. до 11.06.2013 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 26 093, 92 грн. - основного боргу, 609, 81 грн. - пені, 5 859, 85 грн. - штрафу, 122, 25 грн. - 3 % річних та інфляційні втрати у сумі 26, 09 грн.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 7, кв. 6, ідентифікаційний номер 3297519317), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19, код ЄДРПОУ 36499654) заборгованість у розмірі 26 093, 92 (двадцять шість тисяч дев'яносто три грн. 92 коп.) грн., 609, 81 (шістсот дев'ять грн. 81 коп.) грн. - пені, 5 859, 85 (поять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 85 коп.) грн. - штрафу, 122, 25 (сто двадцять дві грн. 25 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у сумі 26, 09 (двадцять шість грн. 09 коп.) грн. та 1 720, 42 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 42 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.