Ухвала суду № 32474902, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. справа № 0870/4037/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Донченко О.М. дов. від 27.04.12 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 0870/4037/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Плюс"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Плюс" (далі - ТОВ "ТДС Плюс", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя (далі - ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя) № 0000722301 від 21.12.2011 р.

Позов обґрунтовано тим, що податковий кредит за операціями з придбання ТОВ «ТДС Плюс» товарів (послуг) у листопаді 2010 р. та грудні 2010 р. сформований у повній відповідності вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Витребувані податковим органом належним чином завірені копії відповідних податкових накладних за вказаними операціями позивач не мав можливості, оскільки вказані накладні вилучено 10.11.2011 р. працівниками слідчого відділу УСБУ у Луганській області згідно копії протоколу виїмки від 10.11.2011 р. Позивач також зазначає, що в акті перевірки відповідачем не наведено будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів ТОВ «ТДС Плюс» актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тож позивач вважає недоведеним факт нікчемності угод між ним та ФОП ОСОБА_3

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 0870/4037/12 (суддя Стрельнікова Н. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано порушеннями, допущеними відповідачем при проведенні перевірки та оформленні її результатів, зокрема, необізнаністю позивача про проведення перевірки, а також тим, що лише акт перевірки контрагента позивача не може бути підставою для визнання нікчемності правочинів позивача.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 0870/4037/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки, відсутності документів на підтвердження факту перевезення товару позивача.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надані заперечення на доводи апеляційної скарги.

На підставі наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТДС Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 за період листопад-грудень 2010 року та травень 2011 року (акт перевірки № 2073/23-023/34441199 від 25.11.2011 р., а. с.14-24), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.24а) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо наявності порушення порядку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки з боку відповідача, а також висновків останнього про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з ПДВ у листопаді та грудні 201 року, сплаченого в ціні придбання товарі та послуг згідно нікчемних правочинів, вчинених між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

За твердженням відповідача копія наказу № 1035 (а. с.109) та направлення на перевірку № 519 від 23.11.2011 р. (а. с.111) вручені фінансовому директору ТОВ «ТДС Плюс» Щербахі І. Г., але від підпису даного наказу та направлення останні відмовилась, повернувши їх, про що податковим органом складено відповідний акт (а. с.117) .

Проте, доказів дотримання податковим органом приписів п.79.2 ст.79 ПК України щодо вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, відповідачем суду не надано.

Крім того, не надано податковим органом і доказів дотримання приписів п.п.85.6, 85.7 ст.85 ПК України щодо складання акту відмови у довільній формі, який засвідчує факт відмови платника податків у наданні копій документів.

Враховуючи викладене, а також те, що акт документальної невиїзної перевірки від 25.11.2011 р. складений відповідачем наступного дня після дня прийняття наказу про проведення перевірки, тобто позивач був необізнаний про проведення відповідачем перевірки 25.11.2011 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення податковим органом порядку проведення документальної невиїзної перевірки та безпідставність посилання останнім в акті перевірки на факт ненадання ТОВ «ТДС Плюс» до перевірки підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3

Щодо суті виявленого порушення, то згідно висновків акту перевірки Товариством в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на загальну суму 331523,93 грн., а саме по періодах: у листопаді 2010 р. на суму ПДВ - 129150,30 грн., у грудні 2010 р. на суму ПДВ - 202373,63 грн., та завищено податок на додану вартість на загальну суму 125,32 грн. за квітень 2011р. у сумі, у зв'язку з тим, що формування податкового кредиту у зазначені періоди відбувалось за рахунок ПДВ в ціні товарів та послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_3 згідно нікчемних правочинів, вчинених з недодержання вимог ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Позиція податкового органу щодо нікчемності правочинів ґрунтується на даних акту документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 від 18.07.2011 р. №1182/17-2-22-2436713499, згідно висновків якого правочини між ФОП ОСОБА_3 з контрагентами, що мали місце протягом періодів квітень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2010 р., лютий, травень 2011 р., є нікчемними в силу закону, та на даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)», відповідно до яких ТОВ «ТДС Плюс» відносить за рахунок взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту за листопад 2010 р. - 129150,30 грн., за грудень 2010 р. - 202373,63 грн., до складу податкових зобов'язань за травень 2011р. - 125,32 грн.

Крім того, податковий орган посилається на те, що в ході перевірки ТОВ «ТДС Плюс» не надало підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3

Так, відповідач дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_3 з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту третіх осіб здійснював взаємовідносини з ТОВ «ТДС Плюс» без мети реального настання правових наслідків, оформлював документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах та відсутність мети створення правових наслідків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується позивачем, у періоді, що перевірявся ТОВ «ТСД Плюс» мало господарські відносини з ФОП ОСОБА_3 стосовно придбання товарів та послуг.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті виходячи6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Крім того, відповідно до ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Щодо ненадання позивачем податкових накладних у підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, то за приписами п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Проте, копіє протоколу виїмки від 10.11.2011р., складеного старшим слідчим 1-го відділення слідчого відділу УСБУ Луганської області Бондаревим І. В. підтверджується вилучення у Товариства правоохоронними органами податкових накладних, у т. ч. виписаних ФОП ОСОБА_3 за спірними операціями (а. с.75-88).

Відповідно до п.44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, ненадання позивачем первинних документів податковому органу відбулось з об'єктивних причин.

Наведене свідчить також про те, що всупереч приписів п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України перевірку не було проведено на підставі первинних документів, що також підтверджується відсутністю в акті перевірки від 25.11.2011 р. посилань на будь-які первинні документами за спірними операціями, що, в свою чергу, є порушенням п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПС України №984 від 22.12.2010 р.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємцем було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 331523, 93 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 82880,90 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0000722301 від 21.12.2011 р. , в зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано та закономірно скасував зазначені нарахування.

З огляду на вищевикладене , доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 0870/4037/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі № 0870/4037/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко