Рішення № 32473394, 08.07.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 415/3107/13-ц

провадження № 2/415/1069/13

08.07.2013 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій», звернувся з позовом, надісланим на адресу суду засобами поштового звязку 30 квітня 2013 року, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання у сумі після збільшення розміру позовних вимог 14 173 грн. 47 коп. (а.с. 38), у складі якої відповідно до структури грошового нарахування: 3887 грн. 28 коп. вартість обладнання; 5359 грн. 88 коп. фінансова комісія; 4841 грн. 98 коп. індексація місячних платежів; 84 грн. 33 грн. індексація простроченої заборгованості (а.с. 53).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у травні 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого він є, в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Сістемс» на підставі виданої йому довіреності, та відповідачем було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання побутової електронної техніки, загальна вартість якого становила 5702 грн. 00 коп.

У поданому позові, позивач вказував, що відповідно до цього договору відповідачу було передане обладнання на умовах, передбачених Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT (далі - Правила) та ОСОБА_2 LeaseІT, які є невід'ємною його частиною, проте відповідач своїх зобовязань зі сплати лізингових платежів та процентів за надання фінансування не виконав, у звязку з чим утворилася вищевказана сума заборгованості, за стягненням якої вимушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не зявився, позов підтримав, надав суду додаткові письмові пояснення та розяснення до структури грошових нарахувань (а.с. 44-53), справу просив розглядати в його відсутність, про що надав суду письмову заяву (а.с. 47).

Відповідач надав письмові заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на сплату всіх передбачених договором платежів, просив справу розглянути за його відсутності, про що подав суду письмову заяву (а.с. 60).

У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що позивач не є належним позивачем, оскільки договір укладався з іншою юридичною особою, яка мала іншу назву та яка згідно з договором була постачальником переданого йому обладнання.

Відповідач стверджував, що позивач просить стягнути з нього платежі, які не були передбачені договором, а Правила на отримання обладнання, на які посилається позивач, він не отримував та не підписував. Окрім цього відповідач вказував, що своєчасно сплачував платежі відповідно до умов договору на підставі виставлених йому рахунків, просив застосувати строк позовної давності (а.с. 61-66,60).

У судовому засіданні судом було встановлено наступні фактичні обставин правовідносин між сторонами спору. 05 травня 2008 року між відповідачем та ТОВ «Версія-Сістемс», яке діяло в інтересах ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі виданої останнім довіреності від 06 березня 2008 року № 08030601 (а.с. 19), було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ обладнання у системі LeaseІT № 20083962 шляхом приєднання відповідача до умов, викладених у Правилах отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT (далі - Правила) та ОСОБА_2 LeaseІT на отримання обладнання, які є невід'ємною частиною зазначеного договору (а.с. 5, 6-11,12).

Про ознайомлення відповідача з текстом договору та умовами Правил свідчить підпис, зроблений від іменні відповідача на типовому бланку договору у відповідності із п. 8.5. (а.с. 5). Тому суд знаходить такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами доводи позивача, що його не було ознайомлено з Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT.

З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу № 65 від 16 грудня 2011 року вбачається, що ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» було перейменовано у ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України та ч. 1 ст. 59 ГК України правонаступництво виникає у разі припинення юридичної особи шляхом передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

У 2011 році відбулася зміна назви позивача, з яким відповідач уклав договір, зокрема в частині зазначення, його організаційно-правової форми.

Тому в даному випадку було відсутнє правонаступництво, що також підтверджується й тим, що ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» мають однаковий ідентифікаційний номер у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 33149830.

Враховуючи наведене, суд знаходить такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доводи відповідача про те, що позивач не є належним позивачем у даній справі, з посиланням на те, що в укладеному договорі не було зазначено про ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», а обладнання було передане йому саме ТОВ «Версія-Сістемс».

Окрім цього вказані доводи відповідача спростовуються й тим, що ТОВ «Версія-Сістемс», укладаючи даний договір, діяло в інтересах ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі виданої йому довіреності, а передаючи у лізинг обладнання, діяло як постачальник у системі LeaseІT, вибір якого згідно із п. 5.3.1. договору є правом відповідача, а ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» відповідно до п.п. 1.1., 3.1. договору, п. 1 Правил та ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання виступало як оператор цієї системи, якому згідно із п.п. 3.1., 5.4.2. відповідач зобовязався сплачувати платежі, передбачені ОСОБА_2 LeaseІT (а.с. 5,12,13).

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі майна від 05 травня 2008 року, який є додатком до цього договору, вбачається, що постачальником обладнання ТОВ «Версія-Сістемс», було передано відповідачу побутову техніку: системний блок, монітор, акустичну систему, клавіатуру, маніпулятор та веб-камеру, всього на загальну суму 5702 грн. 00 коп.

Відповідно до обраного відповідачем ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання, вказана побутова техніка була передана йому на умовах фінансового лізингу з терміном виплати повної вартості через 2 роки шляхом сплати рівними частинами 24 періодичних платежів під 2 проценти за надання фінансування від первісної вартості обладнання за кожний місяць на строк до повної виплати вартості обладнання (а.с. 12).

Відповідно до п. 3.1. договору та п. 6.5. Правил відповідач зобовязався сплачувати щомісяця платежі, розмір яких визначається з урахуванням умов ОСОБА_2 LeaseІT, до 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, відсутність якого згідно із п.п. 6.4., 6.5. Правил не звільняє його від обовязку здійснювати самостійно відповідний розрахунок платежу та проводити його оплату (а.с. 5,8).

Розрахований відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання місячний платіж становить 237 грн. 58 коп. на компенсацію вартості наданого обладнання та 114 грн. 04 коп. на сплату 2 процентів за надання фінансування (лізинговий платіж), а всього 351 грн. 62 коп.

Таким чином всього на протязі 24 місяців (2 років) відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти на оплату вартості обладнання та лізингового платежу на загальну суму 8438 грн. 88 коп., за мови своєчасного внесення ним платежів.

Відповідно до змісту п. 3.1. договору (а.с. 5) перший із 24 платежів, передбачених умовами ОСОБА_2 LeaseІT, відповідач повинен був сплатити до 20 травня 2008 року, а останній до 20 квітня 2010 року.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку структури грошових нарахувань та надходжень (а.с. 39-40) вбачається, що відповідачем за період починаючи з 1 червня 2008 року з різною періодичністю сплачувалися місячні платежі у різному розмірі, всього таких платежів було сплачено на загальну суму 7210 грн. 48 коп., а останній платіж було зроблено 01 січня 2011 року, тобто до спливу трирічного строку позовної даності для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вказані платежі позивач зараховував у черговості, передбаченій ст. 534 ЦК України та п.п. 6.8., 6.9. Правил, зокрема у першу чергу на погашення нарахованих штрафів (пені), а потім на сплату місячного платежу (на компенсацію вартості наданого обладнання та на сплату процентів за надання фінансування).

Зокрема, на оплату відсотків, нарахованих позивачем до закінчення дворічного строку від дати укладення договору, ним було зараховано 2736 грн. 96 коп., а на погашення місячних платежів 4473 грн. 52 коп., при цьому з них: на погашення компенсації вартості обладнання 1814 грн. 72 коп.; на погашення лізингових платежів (відсотків за надання фінансування) 1482 грн. 52 коп.; на індексацію місячних платежів 1045 грн. 44 коп.; на індексацію простроченої заборгованості 107 грн. 75 коп.; на індексацію розрахункового періоду 23 грн. 09 коп.

Відповідно до розрахунку структури грошових нарахувань та надходжень (а.с. 39-40) станом на 29 травня 2013 року позивачем було нараховано сього платежів на суму 21383 грн. 93 коп., а саме: компенсація вартості обладнання 5702 грн. 00 коп.; лізингові платежі (проценти за надання фінансування) 6842 грн. 40 коп.; індексація місячних платежів 5887 грн. 42 коп.; індексація простроченої заборгованості 192 грн. 08 коп.; індексація розрахункового періоду 23 грн. 09 коп., з яких останні три платежі було нараховано на підставі п. 6.12 Правил.

З урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів та їх розподілу на погашення заборгованості відповідача позивач просить стягнути борг у сумі 14 173 грн. 47 коп., у складі якого: 3887 грн. 28 коп. вартість обладнання; 5359 грн. 88 коп. фінансова комісія; 4841 грн. 98 коп. індексація місячних платежів; 84 грн. 33 грн. індексація простроченої заборгованості (а.с. 53).

Ознайомившись із доводами сторін, викладеними у позовній заяві, запереченнях проти позову та у письмових поясненнях, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на ступні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 634 ЦК України договір може укладатися, шляхом приєднання сторони до умов, встановлених другою стороною у формулярах або інших стандартних формах (договір приєднання). Згідно із приписами ст.ст. 638, 640 ЦК України такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, яким може вважатися момент підписання сторонами стандартної письмової форми договору, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або законом.

Укладений між сторонами у справі договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ обладнання у системі LeaseІT № 20083962 від 05 травня 2008 року було укладено шляхом приєднання відповідача до цього договору на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання та Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT, викладених у стандартних письмових формах, які є невід'ємною його частиною (а.с. 5, 6-11).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, також застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своїм змістом укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу, оскільки передбачає всі істотні умови, встановленні ст. 806 ЦК України для договорів даного виду, зокрема: надання відповідачу обладнання, яким він має право користуватися (п. 5.4.1. договору) з можливістю набуття в подальшому права власності на нього за умови сплати його повної вартості (п. 4.1. договору), а також сплату позивачу лізингових платежів (відсотків за надання фінансування) за обладнання (п. 5.4.2. договору), передане йому постачальником, залученим позивачем до системи LeaseІT з метою надання товарів клієнтам цієї системи (п. 1.1. договору).

Постачальником ТОВ «Версія-Сістемс», залученим до цієї системи, відповідачу було передане обладнання, зазначене в акті приймання-передачі майна від 05 травня 2008 року, який є додатком до укладеного з відповідачем договору. Тому відповідач, отримавши вказане обладнання, зобовязаний був сплачувати платежі у розмірі та в строки, встановленні умовами договору, ОСОБА_2 LeaseІT та Правилами.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку структури грошових нарахувань вбачається, що частину щомісячних платежів, визначених відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT у розмірі 351 грн. 62 коп. без врахування нарахованої позивачем індексації (з яких: 237 грн. 58 коп. на компенсацію вартості наданого обладнання та 114 грн. 04 коп. на сплату 2 процентів за надання фінансування), відповідач сплачував з порушенням строків, встановлених для їх оплати, та в меншому розмірі.

Всього відповідачем було сплачено позивачу платежів на загальну суму 7210 грн. 48 коп., коли за мови своєчасного внесення ним цих платежів на протязі 24 місяців починаючи з травня 2008 року та закінчуючи квітнем 2010 року, він повинен був сплатити позивачу 8438 грн. 88 коп., з яких 2736 грн. 96 коп. на сплату лізингових платежів та 5702 грн. на компенсацію вартості обладнання.

Отже, позивач правильно нарахував відповідачу штрафні санкції, передбаченні п. 7.2. договору та п. 14. Правил, та правомірно розподілив сплаченні відповідачем щомісячні платежі в рахунок погашення у першу чергу нарахованих штрафів (пені), а потім на компенсацію вартості наданого обладнання та сплату процентів за надання фінансування, що передбачено п.п. 6.8., 6.9. Правил.

Таким чином на час внесення відповідачем останнього платежу 01 січня 2011 року він мав заборгованість зі сплати компенсації вартості наданого обладнання у сумі 3887 грн. 28 коп., а тому позивач правомірно нарахував відповідачу заборгованість зі сплати лізингових платежів за увесь період до звернення до суду з даним позовом станом на 29 травня 2013 року.

Враховуючи вищенаведене суд вважає переконливими та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, доводи позивача про заборгованість відповідача на вказану дату зі сплати компенсації вартості обладнання у сумі 3887 грн. 28 коп.

При цьому суд не приймає до уваги подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, оскільки після закінчення встановленого договором 24 місячного строку для оплати відповідачем передбачених договором платежів 20 квітня 2010 року, відповідачем 01 січня 2011 року було внесено платіж в розмірі 200 грн., що відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України потягло переривання строку позовної давності, перебіг якого відповідно до ч. 3 цієї статті почався заново, а тому загальний трирічний строк позовної давності для висунення вимог, заявлених у даному позові, не сплив на дату його подання до суду.

Разом з цим суд знаходить безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі п. 6.12 Правил: 4841 грн. 98 коп. індексації місячних платежів та 84 грн. 33 грн. індексації простроченої заборгованості, з огляду на наступні обставини.

Так, у п. 6.12. Правил зазначено, що позивач зберігає за собою право в односторонньому порядку збільшити платежі за надане обладнання у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового платежу.

При цьому ані п. 6.12 Правил, ані ОСОБА_2 LeaseІT, які є додатком до укладеного між сторонами договору, а також умовами цього договору, не передбачено порядку визначення платежу з урахуванням зміни курсів вказаних валют по відношенню до гривні, як і не визначено граничного розміру підвищення щомісячного платежу. Окрім цього вказаним положення Правил не передбачено проведення індексації щодо простроченої заборгованості.

З наданої позивачем структури нарахувань та доводів, викладених у позові та у письмових поясненнях (а.с. 52, 39-40), вбачається, що позивачем було використано право одностороннього збільшення платежу, а саме на підставі п. 6.12 Правил ним проводилася індексація місячних платежів та простроченої заборгованості, у звязку з чим додатково було нараховано індексацію на щомісячні платежі у сумі 5887 грн. 42 коп. та на заборгованість у сумі 192 грн. 08 коп.

Позивач не надав суду доказів про повідомлення відповідача про додатково нараховану індексацію щодо місячних платежів, шляхом зазначення цих сум у рахунках на оплату чергових платежів, які відповідно до п. 6.12 Правил повинен був надсилати відповідачу.

Зі змісту розрахунку структури заборгованості та інших матеріалів справи вбачається, що позивач не змінював встановлений ОСОБА_2 LeaseІT процент за надання фінансування (лізинговий платіж), а так само не змінював встановлений ним розмір місячного платежу на компенсацію вартості товару та його вартість, а нараховував лише індексацію на вказані платежі.

При цьому право змінювати розмір цих платежів в односторонньому порядку не передбачено укладеним між сторонами договором та додатками до нього, а сам п. 6.12 Правил містить лише правило, відповідно до якого визначається не розмір лізингового платежу, встановлений ОСОБА_2 LeaseІT, а розраховується додатковий платіж на його індексацію.

Тому суд не вбачає правових підстав розглядати вказані дії відповідача як такі, що були спрямованні на зміну умов укладеного з відповідачем договору, оскільки в розумінні змісту ст. 652 ЦК України зміною договору, в тому числі в односторонньому порядку, є зміна істотних умов, на яких договір було укладено.

Водночас передбачена п. 6.12. Правил індексація, яка нараховується на щомісячний платіж, не належить до лізингових платежів, визначених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки згідно із приписом цієї норми до таких належать: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Навпроти, обґрунтовуючи свій позов, позивач просить стягнути індексацію вказаних платежів як окремий платіж, який за своєю суттю є компенсацією за знецінення гривні, але при цьому визначає його на власний розсуд, посилаючись лише на п. 6.12 Правил, який не містить порядку обчислення розміру такої індексації. Тобто сторони, домовившись про право позивача в односторонньому порядку нараховувати індексацію на щомісячний платіж, не узгодили порядку її визначення, що є істотною умовою для її нарахування.

При цьому суд не вбачає правових підстав стягнення нарахованої позивачем індексації місячного платежу на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки за своєю суттю передбачена нею індексація інфляційних витрат є компенсацією за знецінення гривні та водночас мірою відповідальності за порушення грошового зобовязання, яка застосовується за вимогою кредитора до боржника, який прострочив його виконання. Проте позивач, посилаючись на п. 6.12 Правил, просить стягнути нараховану ним індексацію саме як окремий платіж, обчислений ним на власний розсуд, а не як інфляційні втрати у звязку із простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання.

В результаті нарахування позивачем цього платежу відповідно до формули, наведеної в розясненні до структури нарахувань (а.с. 51), та зарахування сплачених відповідачем щомісячних платежів в рахунок погашення індексації він в односторонньому порядку фактично збільшив викупну вартість переданого у лізинг обладнання та вартість послуг, що тягне переплату платежів, які передбачено умовами ОСОБА_2 LeaseІT (а.с. 12), в розмірі значно більшому ніж вартість переданого у лізинг обладнання.

Беручи наведені обставини до уваги суд доходить висновку, що включення п. 6.12. до Правил та реалізація передбаченого ним права є проявом нечесної підприємницької практики, оскільки вводить відповідача як споживача послуг, що надаються позивачем, в оману стосовно ціни укладеного між ними договору та способу розрахунку щомісячного платежу, що є порушенням ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин, вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним і його визнання судом недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків для його сторін, крім тих, що повязані з його недійсністю, а тому відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України наслідки недійсності нікчемного правочину застосовуються судом з власної ініціативи.

Отже, оскільки п. 6.12 Правил є нікчемним як такий, що вводить відповідача в оману стосовно ціни укладеного договору та способу розрахунку щомісячного платежу, позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість зі сплати індексаційних платежів, а саме: 4841 грн. 98 коп. індексації місячних платежів та 84 грн. 33 грн. індексації простроченої заборгованості, яку просить стягнути з відповідача, а також безпідставно здійснив зарахування сплачених відповідачем поточних платежів на погашення індексаційних нарахувань в сумі: 1045 грн. 44 коп. на індексацію місячних платежів; 107 грн. 75 коп. на індексацію простроченої заборгованості; 23 грн. 09 коп. на індексацію розрахункового періоду.

Тому позов в частині стягнення індексаційних платежів задоволенню не підлягає, а сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача як заборгованість за вказаним договором підлягає зменшенню на суму безпідставно зарахованих позивачем поточних платежів на погашення індексаційних нарахувань з урахування встановленої договором черговості погашення заборгованості, зокрема в першу чергу на погашення процентів за надання фінансування, а потім на компенсацію вартості предмета лізингу.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість у наступному розмірі: 3887 грн. 28 коп. компенсація вартості обладнання; 4183 грн. 60 коп. фінансова комісія, розмір якої зменшено на суму безпідставно зарахованих позивачем платежів на погашення індексації, а всього 8070 грн. 88 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеної частини вимог у розмірі 130 грн. 63 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» заборгованість за договором № 20083962 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ обладнання у системі LeaseІT від 05 травня 2008 року у загальній сумі 8070 (вісім тисяч сімдесят) грн. 88 коп. (у складі якої: 3887 грн. 28 коп. компенсація вартості обладнання; 4183 грн. 60 коп. ліцензійний платіж).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» витрати на сплату судового збору в розмірі 130 (стотридцять) грн. 63 коп.

У задоволенні позову в іншій частині розміру позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні, рішення може бути оскаржене в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: С.В. Томчишен