Рішення № 32470968, 15.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3057/13-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/3776/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.Категорія 52 15.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Мельника Я.С.

при секретарі Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Конярство України», філії «Київський племконецентр» про стягнення належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку ,-

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Державного підприємства «Конярство України» в особі філії «Київський племконецентр» про стягнення належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов мотивувала тим, що 29 травня 1968 року її прийняли на посаду лаборанта відділу племінної роботи у Центральну станцію штучного запліднення, що в подальшому перейменоване на філію «Київський племконецентр» ДП «Конярство України», де вона працювала до звільнення на посаді зоотехніка у виробничому відділі.

Наказом від 01 серпня 2012 року їх звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, при цьому не проведено виплату всіх належних сум, а саме вихідної допомоги в сумі 1102 грн. та матеріальної допомоги в розмірі 1102 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача з нею не було проведено остаточного розрахунку належних сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, ДП «Конярство України» повинно було виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає суму 9298 грн. 75 коп.

Враховуючи викладене, позивач просила суд стягнути із ДП «Конярство України» вихідну допомогу в сумі 1102 грн., матеріальну допомогу в розмірі 1102 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 9298 грн. 75 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2013 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто із державного підприємства «Конярство України» на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в сумі 1134 грн.

Стягнуто із державного підприємства «Конярство України» на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення суду в частині відмови їй у позові про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що сторони по даній справі перебували в трудових відносинах.

Наказом за № 48-к від 01.08.2012 року зоотехніка ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01 серпня 2012 року у зв»язку зі скороченням штату.

Із виписки по журналу вбачається, що наказ про звільнення з роботи позивачка отримала 01.08.2012 року, про що свідчить її особистий підпис.

Згідно з вимогами ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що на день звільнення ОСОБА_2 01.08.2012 року працювала у філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» на посаді зоотехніка спермобанку з посадовим окладом 1134 грн.

Виплата вихідної допомоги позивачці при звільненні здійснена не була, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог останньої в цій частині та стягнення суми 1134 грн., що становить розмір посадового окладу.

Рішення суду в цій частині сторони не оскаржили.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної допомоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до 8.2 Колективного договору, який набирає чинності з 1 вересня 2011 року, матеріальна допомога в розмірі середньомісячного заробітку надається при наявності чистого прибутку у зв'язку із щорічною відпусткою на оздоровлення. Проте, згідно відомостей про звіт за 9 місяців 2012 року, збиток філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України», становив 189 000 грн. Зазначений колективний договір, прийнятий на загальних зборах трудового колективу філії «Київський племконецентр» Державного підприємства «Конярство України», долучений апеляційним судом до матеріалів справи. Відповідно до довідки, виданої директором Державного підприємства «Конярство України», з моменту створення філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» іншого колективного договору не ухвалювалося.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки матеріальної допомоги. Доводи позивачки про існування іншого колективного договору, яким передбачалася виплата матеріальної допомоги, нічим не підтверджені.

Відмовляючи в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня вина відповідача у невиплаті позивачці належних при звільненні сум у строки, передбачені ст.. 116 КЗпП України та збитковість підприємства.

З такими висновками не може погодитися колегія суддів.

Статтею 117 КЗпП передбачено в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суми у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами визнається, що при звільненні позивачки за п. 1 ст. 40 КЗпП України позивачці не була виплачена вихідна допомога. Спору про її розмір не існує. Відповідач визнає, що вихідна допомога не була виплачена при звільненні.

Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду в цій частині необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, про задоволення позову.

На підставі викладеного з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Позивачка в позовній заяві просила стягнути середній заробіток за 173 робочих дні (а.с. 4). Відповідно до довідки про середньоденний заробіток позивачки, виданої відповідачем, він становить 51 грн. 54 коп. (а.с.36). Стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 916 грн. 42 коп. (173х51,54)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Конярство України», філії «Київський племконецентр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Конярство України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 916 грн. 42 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді