Ухвала суду № 32470962, 15.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1021/1089/12 Головуючий у І інстанції Литвин О.ВПровадження № 22-ц/780/3749/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.Категорія 26 15.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Мельника Я.С.

при секретарі Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики ,-

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивував тим, що 04 травня 2010 року між сторонами спору у простій письмовій формі був укладений договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу для купівлі автомобіля «Тоуоtа RAV 4» 327 600 грн. Відповідачка у свою чергу, зобов'язувалася повернути зазначену суму коштів у строк до 01 грудня 2010 року, але умов договору не виконала.

До початку розгляду спору по суті сторони подали до суду укладену ними мирову угоду.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2012 року визнано вказану мирову угоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказав, що зазначеною ухвалою вирішено питання про його права та обов'язки, просить суд скасувати ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2012 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2010 року між сторонами спору у простій письмовій формі був укладений договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу для купівлі автомобіля «Тоуоtа RAV 4» 327 600 грн. Відповідач у свою чергу, зобов'язалася повернути зазначену суму коштів у строк до 01 грудня 2010 року, але умов договору не виконала.

До початку розгляду спору по суті сторони подали до суду укладену ними мирову угоду, за якою сторони дійшли згоди, що 1/2 заборгованості відповідача перед позивачем на підставі договору позики від 04 травня 2010 року на момент укладання мирової угоди становить 163 800 грн. На виконання своїх зобов'язань зі сплати 1/2 заборгованості, що виникла із договору позики від 04 травня 2010 року, відповідач передає у власність позивача належну їй на праві приватної власності 1/2 квартири під АДРЕСА_1, житлова площа квартири в цілому становить 29.9 кв.м., а загальна площа 48,3 кв.м.

Визнаючи мирову угоду, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах сторін спору.

Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 175 ЦК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду, предметом цивільно-правового спору між сторонами були грошові кошти, а не нерухоме майно чи право власності відповідача на нерухоме майно - 1\2 частина квартири.

Крім того, при визнанні вищевказаної мирової угоди суд не з»ясував, чи не мало нерухоме майно, яке відповідно до мирової угоди передано позивачу в рахунок погашення боргу, обтяжень і чи не знаходилось воно під забороною.

Разом з ти, як убачається з апеляційної скарги та доданих до неї доказів, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2011 року було вжито заходів щодо забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу в загальному розмірі 201533 грн. 50 коп.

На підставі вищевказаної ухвали суду до Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна було внесено відомості про заборону відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_4 (витяг № 34139468).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року зазначений вище позов було задоволено і стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 201533 грн. 50 коп.

На підставі цього рішення суду було видано виконавчий лист, який ОСОБА_2 було пред'явлено до примусового виконання до відділу ДВС Рокитнянського РУЮ Київської області і 08 лютого 2013 року державним виконавцем ВДВС Рокитнянського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 201533 грн. 50 коп.

14 лютого 2013 року державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника ОСОБА_4

Визнаючи умови мирової угоди суд вказаних обставин не врахував.

Відповідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням викладеного та відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до того ж суду для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 23 травня 2012 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді