Ухвала суду № 32470685, 18.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5964/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадської організації «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року у справі за позовом громадської організації «аналітичний центр «Соціоконсалтинг» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0003802290.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача на підставі пп.79.1., 79.2., 79 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка господарської діяльності ГО «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Агентство Віасат» (код за ЄДРПОУ 36862548) та ТОВ «ТПК «Техномашностач» (код за ЄДРПОУ 36803875) за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

Результати перевірки відображено в акті від 22.02.2013р. № 533/22-90/26195254, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, п.п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, громадською організацією занижено суму податку на додану вартість в розмірі 67 329,00 грн.

На підставі акта перевірки від 22.02.2013р. № 533/22-90/26195254 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0003802290, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 77 673,00 грн., з них - 67 329,00 грн. основного платежу та 10 344,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0003802290 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Агентство Віасат» (код за ЄДРПОУ 36862548) та ТОВ «ТПК «Техномашностач» (код за ЄДРПОУ 36803875), за наслідками яких сформовано податкові зобов'язання з ПДВ в періоді, що перевірявся, не мали реального характеру.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори є таким, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також відповідність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, вимогам законодавства.

Перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Агентство Віасат» та ТОВ «ТПК «Техномашностач».

Як встановлено судом першої інстанції, між громадською організацією «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» (замовник) та ТОВ «Агенство «Віасат» (Виконавець) було укладено договір № 1л-11 від 01.07.2011р., відповідно до якого умов Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з проведення соціологічного опитування у межах дослідження «Вивчення чинників, що впливають на прояви насильства по відношенню до ЖСБ як фактор підвищеного ризику інфікування ВІЛ».

У рахунок оплати за надані послуги громадською організацією «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 54 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн.ТОВ «Агенство «Віасат», що підтверджується випискою банку.

Між громадською організацією «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» (Замовник), та ТОВ «Агенство «Віасат» (Виконавець), було укладено договір № Ів-11 від 12.09.2011р., відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з проведення соціологічного опитування у межах дослідження «Визначення рівня Знань, Ставлення, Практики та Поведінки з питань туберкульозу серед загального населення України та окремих груп».

Оплата по договору підтверджується виписками банку на загальну суму 194 230,00 грн. в т.ч. ПДВ 32 371,67 грн.

На підтвердження виконання зазначених договорів було надано акти приймання-здачі робіт, податкові накладні, технічні звіти про перебіг соціологічного опитування, бланки анкет, протоколи засідання експертних комісій, акти знищення анкет, звітів інтерв'юерів і супервайзерів.

З матеріалів справи вбачається, що між громадською організацією «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» (Замовник) та ТОВ «Торгово-Промислова Компанія «Техномашпостач» (Виконавець), укладено договір № 01/04/11 від 14.04.2011р., відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги у сфері інформаційних, аналітичних послуг.

Відповідно протоколу №1 від 14.04.2011 р. до договору № 01/04/11 від 14.04.2011 р. предметом договору є надання аналітичних послуг з проведення операційного дослідження «Оцінка впливу групових форм роботи в рамках проектів з профілактики ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ)».

Здійснення оплати по договору підтверджується виписками банку на загальну суму 48 984,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 164,00грн.

Відповідно до протоколу № 2 від 12.05.2011 р. до договору № 01/04/11 від 14.04.2011 р. предметом договору є надання аналітичних послуг з проведення операційного дослідження «Вивчення чинників, що впливають на прояви насильства по відношенню до ЖСБ як фактор підвищеного ризику інфікування ВІЛ».

У рахунок оплати за надані послуги громадською організацією «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» було здійснено перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «Торгово - Промислова Компанія «Техномашпостач», що підтверджується наданими виписками банку на загальну суму 42 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 000,00грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій зважаючи на те, що технічні та аналітичні звіти про перебіг соціологічного опитування, складені контрагентами позивача на підставі укладених договорів, не підписані уповноваженими посадовими особами ТОВ «Агенство «Віасат» та ТОВ «Торгово - Промислова Компанія «Техномашпостач», не скліплені печаткою цих підприємств, тобто на документах відсутні належні підтверджуючі відомості щодо їх ідентифікації.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, визначення податкових зобов'язань повинно здійснюватися за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між позивачем та контрагентами ТОВ «Агенство «Віасат» та ТОВ «Торгово - Промислова Компанія «Техномашпостач» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Агенство «Віасат» та ТОВ «Торгово - Промислова Компанія «Техномашпостач» не мали реального характеру.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агенство «Віасат» та ТОВ «Торгово - Промислова Компанія «Техномашпостач» у спірний період та подальшого використання наданих послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агенство «Віасат» та ТОВ «Торгово - Промислова Компанія «Техномашпостач», відповідає дійсним обставинам справи.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах та фактичне здійснення господарських операцій, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Одночасно суд звертає увагу, що наявність порушень податкового законодавства, що була встановлена відповідачем під час проведення перевірки, є приводом для застосування до позивача відповідальності, згідно з вимогами законодавства у сфері оподаткування, що і було зроблено податковим органом шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу громадської організації «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.