Постанова № 32470594, 15.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа № 924/87/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2013 року у справі № 924/87/13-г (суддя Магера В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004",

до 1. Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод"

до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Полянська"

про визнання недійсним договору уступки права вимоги б/н від 01.11.2012 року, укладеного між ПрАТ "Тернопільський молокозавод" та ТзОВ "Агрофірма Полянська"

за участю представників:

позивача - Сапьолкіна Н.В., за довіреністю,

відповідача 1 - Редько В.О., за довіреністю,

відповідача 2 - Стецик А.Р., за довіреністю

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Філіпової Т.Л., Саврія В.А., змінено склад колегії суддів у справі № 924/87/13-г. Відповідно до затверджених складів колегій, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

В судовому засіданні 15.07.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2013 року у справі № 924/87/13-г у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" (далі - ПП "Аграрна компанія 2004", позивач, боржник) звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2013 року та прийняти нове, яким позов задоволити. При цьому, як на підставу для скасування судового рішення, позивач вказує на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Полянська" (далі - ТзОВ "Агрофірма Полянська", відповідач 2, первісний кредитор), Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" (далі - ПрАТ "Тернопільський молокозавод", відповідач 1, новий кредитор) надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких останні вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення у справі - без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, апеляційний господарський суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Аграрна компанія 2004" (покупець) та ТзОВ "Полянська" (продавець) укладені договори поставки а саме: № 7П від 26.09.2011 року на суму 21651,92 грн., № 7/1П від 26.09.2011 року на суму 420825,95 грн., № 9П від 03.10.2011 року на суму 409173,67 грн., № 10П від 04.10.2011 року на суму 383441,54 грн.; № 11П від 05.10.2011 року на суму 377628,04 грн., № 12П від 06.10.2011 року на суму 340841,21 грн., № 13П від 10.10.2011 року на суму 313470,00 грн., № 14П від 10.10.2011 року на суму 311135,24 грн.; № 15П від 11.10.2011 року на суму 188522,76 грн., № 16П від 12.10.2011 року на суму 178864,00 грн., № 17П від 14.11.2011 року на суму 134867,45 грн., № 18П від 15.11.2011 року на суму 114348,05 грн., № 19П від 17.11.2011 року на суму 84977,00 грн., № 20П від 18.11.2011 року на суму 35694,46 грн., № 21П від 28.11.2011 року на суму 33000,00 грн., на загальну суму 3348541,29 грн.

Позивачем здійснювались оплати згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, а саме: № 6865 від 01.02.2012 року на суму 1000000,00 грн. із призначенням платежу "за худобу згідно договору в т.ч. ПДВ 166666,67", № 22 від 20.01.2012 року на суму 500000,00 грн. із призначенням платежу "згідно договору у т.ч. ПДВ 20% 83333,33", № 174 від 29.02.2012 року на суму 1000000,00 грн. призначення платежу "за корма згідно договору у т.ч. ПДВ 20% 166666,67 грн.", № 35 від 31.01.2012 року на суму 500000,00 грн., призначення платежу "згідно договору у т.ч. ПДВ 20% 83333,33", № 6671 від 30.01.2012 року на суму 70000,00 грн., призначення платежу "згідно рах. № 22 від 07.11.2011 року в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.", № 5062 від 08.11.2011 року на суму 100000,00 грн., призначення платежу "згідно рах. № 22 від 07.11.2011 року в т.ч. ПДВ 16666,67", № 5562 від 28.11.2011 року на суму 100000,00 грн., призначення платежу "згідно рах. № 22 від 07.11.2011 року в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.", № 5336 від 18.11.2011 року на суму 100000,00 грн. призначення платежу "згідно рах. № 22 від 07.11.2011 року в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.", № 516 від 22.12.2011 року на суму 200000,00 грн., призначення платежу "згідно рах. № 22 від 07.11.2011 року у т.ч. ПДВ 20% 33333,33 грн.".

29.02.2012 року ПП "Аграрна компанія 2004" направило на адресу ТзОВ "Агрофірма "Полянська" повідомлення за вих. № 53 яким повідомило про зміну призначень платежів згідно договорів поставки за сплачений позивачем товар та про зарахування зустрічних однорідних вимог.

01.11.2012 року між ТзОВ "Агрофірма "Полянська" та ПрАТ "Тернопільський молокозавод" укладено договір б/н про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги грошового зобов'язання, термін якого наступив, що належить первісному кредитору, і стає кредитором ПП "Аграрна компанія 2004" на суму 3348541,29 грн. (п.п. 1.1 договору). Згідно п.п. 1.2. договору, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язання, яке виникло на підставі часткового невиконання зобов`язань по договору поставки № 7П від 26.09.2011 року на суму 21651,92 грн., а також повного невиконання зобов`язань по: договору поставки № 7/1П від 26.09.2011 року на суму 420825,95 грн., договору поставки № 9П від 03.10.2011 року на суму 409173,67 грн., договору поставки № 10П від 04.10.2011 року на суму 383441,54 грн.; договору поставки № 11П від 05.10.2011 року на суму 377628,04 грн., договору поставки № 12П від 06.10.2011 року на суму 340841,21 грн., договору поставки № 13П від 10.10.2011 року на суму 313470,00 грн., договору поставки № 14П від 10.10.2011 року на суму 311135,24 грн.; договору поставки № 15П від 11.10.2011 року на суму 188522,76 грн., договору поставки № 16П від 12.10.2011 року на суму 178864,00 грн., договору поставки № 17П від 14.11.2011 року на суму 134867,45 грн., договору поставки № 18П від 15.11.2011 року на суму 114348,05 грн., договору поставки № 19П від 17.11.2011 року на суму 84977,00 грн., договору поставки № 20П від 18.11.2011 року на суму 35694,46 грн., договору поставки № 21П від 28.11.2011 року на суму 33000,00 грн., на загальну суму 3348541,29 грн. Згідно п.п. 2.1, 2.2 новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 3348541,29 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати винагороди становить 3 роки з моменту підписання даного договору. Договором сторони передбачили, що первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у термін до 10.11.2012 року первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом поштового надсилання із повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або шляхом вручення особисто (п.п. 3.1, 3.2 договору).

15.11.2012 року ПрАТ "Тернопільський молокозавод" листом за вих. № 1645 повідомило позивача про припинення зобов'язання зарахуванням перед ТзОВ "Агрофірма Полянська" та про відступлення права вимоги згідно договору від 01.11.2012 року на суму 3348541,29 грн.

03.12.2012 року позивачем направлено письмові заперечення за вих. № 488 на адресу відповідача 1 та відповідача 2, якими позивач не погодився із відступленням права вимоги на суму 3348541,29 грн., посилаючись на відсутність боргу.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків та витягу із акта перевірки ТзОВ "Агрофірма Полянська" від 09.11.2012 року № 0920/22/0035927153, яка проведена Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією, за період з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року, у позивача перед відповідачем 2 наявна заборгованість в сумі 3348541,29 грн.

Так, оцінюючи надані докази та встановивши фактичні обставини справи, господарський суд першої інстанції, враховуючи відсутність визначених чинним законодавством підстав для визнання договору недійсним та наявність заборгованості, підтвердженої актом звірки взаєморозрахунків, дійшов висновків про необхідність відмови в позові.

Однак, господарський суд Хмельницької області в порушення вимог ст.ст.34, 43 ГПК України надав невірну оцінку доказам у справі на предмет їх належності та допустимості, відтак і здатності встановлювати чи підтверджувати наявність певних фактів та обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що виразилось у наступному.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно п. 1 ч. 1 до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз зазначеної статті свідчить про те, що на час укладання договору відступлення права вимоги необхідна наявність зобов'язання, права за яким переходять до нового кредитора.

Водночас, місцевий господарський суд не врахував, що листом від 29.02.2012 року № 53 позивач повідомив відповідача 2 про уточнення в платіжних дорученнях реквізиту "призначення платежу" та по зарахування зустрічних грошових вимог.

Стаття 601 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, на дату укладення спірного договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 року грошові зобов'язання ПП "Аграрна компанія 2004" перед ТзОВ "Агрофірма "Полянська" були погашені в повному обсязі.

Щодо наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків між ТзОВ "Агрофірма Полянська" та ПП "Аграрна компанія 2004" за період з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року, який підписали зі сторони ТзОВ "Агрофірма Полянська" директор Барановський С.С. та зі сторони ПП "Аграрна компанія 2004" головним бухгалтером Степанюк М.П., апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Таким чином, діючим законодавством на бухгалтера (головного бухгалтера) не покладений обов'язок вчинення дій, які б свідчили про визнання (невизнання) наявності на підприємстві заборгованості. Зазначена особа лише організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Проте, приписами діючого законодавства не заборонено надавати будь-які повноваження особі (головному бухгалтеру, бухгалтеру, працівнику підприємства тощо) для здійснення нею представницьких функцій від імені підприємства, у тому числі на визнання суми заборгованості. Відповідно до п. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Будь-яких доказів того, що зі сторони позивача головний бухгалтер, який підписав спірний акт звірки (головний бухгалтер позивача - Степанюк М.П.) має право на вчинення дій, які свідчать, що ПП "Аграрна компанія 2004" визнало себе зобов'язаною особою по відношенню до ТзОВ "Агрофірма Полянська", сторонами суду не надано. Крім того, у загальному розумінні звірка (звіряння) передбачає перевірку точності та відповідності чомусь, зіставлення чогось із чимось. Акт звірки складається не в результаті здійснення господарської операції, а з метою встановлення (підтвердження) реальних показників дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємства і його не можна вважати первинним документом. Отже, відсутність в зазначеному документі підпису керівника позивача або інших осіб, які в силу довіреності (доручення, договору тощо) мають право представляти інтереси позивача, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акту звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може служити підставою для відновлення факту наявності заборгованості в розрізі конкретного правочину. Таким чином, акт звірки розрахунків не є належним доказом заборгованості сторін правочину в розрізі конкретних правовідносин в разі виникнення судових спорів.

Щодо акту виїзної документальної перевірки ТзОВ "Агрофірма Полянська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року, в якому також здійснено посилання на вищезгаданий акт звірки взаєморозрахунків, то вказаний акт не є належним доказом його грошових зобов'язань, оскільки вказаний акт перевірки є службовим документом, яким оформлюються виключно результати перевірки, однак, відповідно до ст. 54 ПК України, він не може вважатися повідомленням-рішенням контролюючого органу.

Безспірних та беззаперечних доказів наявності на час укладення оспорюваного договору зобов'язань позивача перед відповідачем 2 відповідачами не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом.

Враховуючи те, що ТзОВ "Агрофірма "Полянська" відступило ПрАТ "Тернопільський молокозавод" по договору від 01.11.2012 року право вимоги, яке не існувало на час укладення договору відступлення права вимоги, то даний договір суперечить ст. 514 ЦК України, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватись лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на час переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що фактично зобов'язань, які передавались за оспорюваним договором на момент укладення останнього не існувало, відтак оспорюваний правочин суперечить нормам актів цивільного законодавства та порушує права та законні інтереси позивача у справі, відтак, в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України останній слід визнати недійсним.

Наведеним також спростовуються твердження відповідачів про те, що позивач не має права на оскарження договору, оскільки за оспорюваним договором передані зобов'язання позивача, які на момент укладення останнього не існували, відтак, позивач є заінтересованою особою згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, та має право на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2013 року у справі № 924/87/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги б/н від 01.11.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Полянська" та Приватним акціонерним товариством "Тернопільський молокозавод".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.