Постанова № 32470526, 18.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №905/54/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.О., Стойки О.В. при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Остапенко В.М. - за дов. № 14-66 від 22.03.13 р.від відповідача:Гвоздарькова О.О. - за дов. № 63 від 01.02.13 р.розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід22.04.2013 рокуу справі№ 905/54/13-г (головуючий суддя Величко Н.В., судді Бокова Ю.В., Демідова П.В)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецькпростягнення 23 999 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк про стягнення 23 999 грн. 03 коп., з яких: 16 806 грн. 45 коп. - пеня за договором купівлі-продажу природного газу №14/2023/11 від 30.09.2011 р., 3 269 грн. 62 коп. - 3% річних, 3 922 грн. 97 коп. - сума інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м. Донецьк про стягнення 23 999 грн. 03 коп. були задоволені частково. Розмір стягнутої суми пені судом зменшено до 2 289 грн. 73 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 2 289 грн. 73 коп. - пені, 3 269 грн. 62 коп. - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.04.13 р. в частині, якою відмовлено у задоволенні позивних вимог щодо стягнення пені у розмірі 9 158 грн. 92 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 922 грн. 97 коп., скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення на користь позивача пені у сумі 9 158 грн. 92 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 922 грн. 97 коп., в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, та зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Донецькоблгаз» (Покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2023/11, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ для подальшої реалізації релігійними організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цьогоДоговору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

У відповідності до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

У п. 11.1 договору зазначено, що цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.11 р., 30.11.11 р., 31.12.11 р. 31.01.12 р., 29.02.12 р., 31.03.12 р., 30.04.12 р., 31.05.12 р., 30.06.12 р., 31.07.12 р., 31.08.12 р., 30.09.12 р. вбачається, що відповідач прийняв від позивача у листопаді 2011 р. - вересні 2012 р. природний газ власного видобутку та імпортований природний газ на підставі договору в обсязі 1 154,906 куб.м. на загальну суму у розмірі 1 914 390 грн. 94 коп. Зазначені Акти підписані обома сторонами без зауважень та заперечень і скріплені печатками підприємств сторін. Однак відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у жовтні 2011 р. - вересені 2012 р., у встановлений Договором термін не виконав, оплативши вартість газу з прострочками протягом вказаного періоду.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача на його користь 3 922 грн. 97 коп. втрат від інфляційних процесів, 16 806 грн. 45 коп. пені та 3 % річних у розмірі 3 269 грн. 62 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 7.2 Договору за загальний період прострочки з 10.11.11 р. по 10.10.12 р. у розмірі 16 806 грн. 45 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 11 448 грн. 65 коп., нарахованої на заборгованість: за листопад 2011 року - у сумі 3181 грн. 96 коп; за грудень 2011 року - у сумі 1966 грн. 11 коп.; за січень 2012 року - у сумі 1733 грн. 16 коп.; за лютий 2012 року - у сумі 2658 грн. 26 коп.; за березень 2012 року - у сумі 976 грн. 94 коп.; за квітень 2012 року - у сумі 530 грн. 33 коп.; за травень 2012 року - у сумі 40 грн. 75 коп.; за червень 2012 року - у сумі 59грн. 94 коп.; за липень 2012 року - у сумі 100 грн. 87 коп.; за серпень 2012 року - у сумі 81 грн. 71 коп.; за вересень 2012 року - у сумі 118 грн. 62 коп., та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за жовтень 2011 р. - повністю, а за листопад 2011 р. - до 27.12.2011 р. у зв»язку з пропуском позивачем згідно норм ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 260, ст. 261 Цивільного кодексу України спеціального річного строку позовної давності для нарахування пені, про який заявлено відповідачем у клопотанні від 25.03.2013 р. Крім того, судом першої інстанції правомірно зауважено щодо помилковості наданого позивачем розрахунку пені у зв»язку з тим, що положення пункту 7.2 договору про нарахування постачальником пені за шість місяців, які передували моменту звернення з претензією, позовом, суперечать вимогам ч. 6 ст 232 Господарського кодексу України. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 11.12.2012 р. у справі № 10/065-11.

В той же час, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума пені надмірно велика та не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, а розмір основного боргу погашений до звернення позивача до суду і прострочення грошових зобов»язань за кожною місячною поставкою не є значним, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами, то судом першої інстанції правомірно частково задоволене клопотання відповідача про зменшення розміру пені, внаслідок чого розмір пені зменшено на 80%, та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2 289 грн. 73 коп. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 10.11.11 р. по 10.10.12 р. у розмірі 3 269 грн. 62 коп. та інфляційні за загальний період з 10.11.11 р. по 10.10.12 р. у розмірі 3 922 грн. 97 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року у розмірі 3 269 грн. 62 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Також судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3 922 грн. 97 коп., нарахованих на заборгованість за газ, поставлений у жовтні 2011 р. - вересні 2012 р., оскільки позивач нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом кожного місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 2 289 грн. 73 коп. пені та 3 269 грн. 62 коп. 3% річних із відмовою у задоволенні позову в частині нарахування інфляційних та частково пені.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи позивача щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені з посиланням на судову практику, оскільки в даному випадку судовою колегією викладені причини задоволення такого клопотання, і це не тільки з причини важкого матеріального становища відповідача, а відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції скористався своїм суб»єктивним правом, яке надано йому чинним процесуальним законодавством України і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення в цій частині за нормами ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013 р. у справі № 905/54/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013 р. у справі № 905/54/13-г залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013 р. у справі № 905/54/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Гриньова О.В.