Рішення № 32470445, 16.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа №917/871/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", вул. Каботажний спуск, 1,Миколаїв,54002; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б

до Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", провул. Пирятинський, 52,Гребінка,Гребінківський район, Полтавська область,37400

про стягнення грошових коштів в сумі 9 307,25 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 16.07.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 9307,25 грн. боргу за договором складського зберігання зерна № 13 від 16.08.2007 року.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

24.05.2013 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач прохав суд розглянути справу за відсутності представника позивача, так як представник позивача не має можливості прибути в судове засідання. Також в клопотанні позивач підтримував позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Суд клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності задовольнив, оскільки позивачем було виконано всі вимоги ухвали суду від 13.05.2013 року про порушення провадження у справі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 13.05.2013 року про порушення провадження у справі та від 28.05.2013 року, які направлялася відповідачу за адресою: пров. Пирятинський, 52, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область, 37400, повернулися до суду 18.05.13р. з відміткою "не існує". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.05.2013 року місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" є: 37400, Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, провулок Пирятинський, будинок 52.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН" були укладені договори складського зберігання зерна № 13 від 16.08.2007 року та № 5 від 09.07.2008 року ( арк. справи 20-30 ), на підставі яких поклажодавцем було передано зерновому складу на зберігання зерно ячменю 3 класу в загальній кількості 3704580 кг, з яких 2004580 кг за договором № 13 від 16.08.2007 року та 1700000 кг за договором № 5 від 09.07.2008 року, що підтверджується наявними у справі копіями складських квитанцій № 434 від 06.05.2008 року та № 464 від 02.09.2008 року ( арк. справи 31-34).

Право власності поклажодавця на передане на зберігання зерно підтверджується договорами поставки № 955/2007 від 14.08.2007 року та № 784/2008 від 01.09.2008 року ( арк. справи 37-43).

04.08.2008 року та 02.09.2008 року позивач, керуючись приписами Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та положеннями договорів складського зберігання зерна, з метою відвантаження 3704580 кг ячменю 3 класу передав відповідачеві згідно актів приймання-передачі складські квитанції № 434 від 06.05.2008 року та № 464 від 02.09.2008 року.

В результаті тривалого листування між сторонами, про що свідчать копії відповідних заявок на відвантаження № 4890/01-47 від 30.06.2008 року, № 5896/1-4-7 від 31.07.2008 року, № 6870/1-4-7 від 02.09.2008 року, № 1925/1-4-7 від 16.03.2009 року, № 6042/34 від 14.07.2009 року, 6840/34 від 30.07.2009 року та № 8100/34 від 03.09.2009 року , в період з 09.08.2008 року по 17.09.2009 року відповідачем було відвантажено 1725450 кг ячменю 3 класу власності позивача, що підтверджується наявними у справі копіями залізничних накладних. Залишок неповернутого ячменю 3 класу, що є власністю позивача, склав 1979130 кг.

Позивач стверджує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відвантаження залізничним транспортом ячменю у кількості 1979,13 тон, однак відповідач вимог позивача не виконав, ячмінь не повернув. Разом із тим, листами № 15/07-1 від 15.07.2010 року та № 18/08-1 від 18.08.2010 року відповідач підтвердив наявність у нього на зберіганні 1979130 кг ячменю 3 класу, що є власністю позивача.

Листом за № 7659/02-34 від 01.07.2010 року позивач звернувся до Полтавської обласної державної хлібної інспекції щодо проведення перевірки для підтвердження наявності у відповідача переданого йому на зберігання позивачем ячменю 3 класу.

Листом № 01-18/750 від 09.08.2010 року Полтавська обласна державна хлібна інспекція повідомила про результати перевірки, зазначивши, що рішенням № 3 від 06.05.2009 року Полтавської обласної державної хлібної інспекції було анульовано сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна № 2135 від 28.08.2008 року, документи кількісно-якісного обліку хлібопродуктів вилучені протоколом виїмки від 18.05.2009 року, станом на 04.08.2010 року на підприємстві, окрім 200 тон ячменю 2010 року власних ресурсів відповідача, інший ячмінь не зберігається.

Господарським судом Полтавської області розглянуто справу № 18/2215/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" до Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" про стягнення3562434 грн. збитків, завданих втратою зерна. Судом встановлено, що відповідачем було втрачено 1979130 кг зерна ячменю 3 класу, який є власністю позивача, переданого йому на складське зберігання на підставі відповідних договорів. Рішенням суду від 29.09.2011 року у справі № 18/2215/11 визнано обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3562434,00 грн. збитків, позов задоволено повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідно до рахунку фактури №174 від 08.08.2008 року (арк. справи 179), платіжними дорученнями №27972 від 12.08.2008р. та №28377 від 14.08.2008р. (арк. справи 179-180) разом з оплатою послуг по зберіганню ячменю ТОВ СП «НІБУЛОН» були оплачені послуги по відвантаженню ячменю у кількості 2000т. за ціною 28,25 грн./т. без ПДВ на суму 56500грн. без ПДВ, всього було оплачено послуг по відвантаженню на загальну суму 67 800 грн.

Таким чином позивач зазначає, що ВАТ «Гребінківський МКЗ» не було надано оплачених ТОВ СП «НІБУЛОН» послуг по відвантаженню 274,550т. ячменю, що відповідно складає 9307,25грн. з ПДВ, виходячи з наступного розрахунку:

2000000кг. - 1725450кг. = 274550кг. = 274,550т. х 28,25грн./т без ПДВ = 7756, 04грн. без ПДВ х 1,2 = 9307,25грн. з ПДВ,

де:

- 2000000 кг - кількість ячменю послуги по відвантаженню яких були оплачені ТОВ СП «НІБУЛОН»;

- 1725450 кг - кількість ячменю, який був відвантажений ВАТ «Гребінківський МКЗ»;

- 274550 кг - різниця між кількістю оплаченого і відвантаженого та оплаченого, але не відвантаженого ячменю;

- 28,25 грн./т - вартість послуги по відвантаженню однієї тони ячменю без ПДВ;

- 7756,04 грн.- вартість ненаданих але оплачених послуг по відвантаженню ячменю без ПДВ;

- 1,2 - коефіцієнт ПДВ;

- 9307,25грн. - вартість оплачених, але не наданих послуг по відвантаженню ячменю з ПДВ.

В зв'язку з цим ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулось до ВАТ «Гребінківський МКЗ» з вимогою від 14.03.2013 року № 2537/12-27 про повернення грошових коштів у розмірі 9307,25грн., яка позивачем залишена без задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Таким чином позивач з посиланням на Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», ст. ст. 11, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Згідно зі статтею 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та іншими актами цивільного законодавства. За приписами статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Згідно зі статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 614 названого Кодексу унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов’язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, факт порушення відповідачем його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

Як вказано вище позивач просить суд стягнути з відповідача 9 307,25 грн. – вартість оплачених, але не наданих відповідачем послуг ТОВ СП «НІБУЛОН» по відвантаженню 274,550т. ячменю.

Судом враховано рішення суду від 29.09.2011 року у справі № 18/2215/11 (арк. справи 175-178).

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 18/2215/11 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів ( з огляду на положення ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом встановлено, що позивачем доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки відповідача (втрата зерна, переданого позивачем відповідачу, в той час, як відповідач відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства зобов’язаний забезпечити якісний склад зерна упродовж періоду зберігання та повернути поклажодавцеві відповідну кількість речей такої самої якості), збитків (витрати позивача у вигляді оплати послуг по відвантаженню 274,550т. ячменю, які не були надані відповідачем ), а також існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачеві збитками (збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, через невиконання умов договору). Відповідачем не доведено відсутності його вини у незабезпеченні якісного складу зерна, переданого на зберігання, а навпаки вина полягає у порушенні умов договору.

Судом перевірено розрахунок збитків, наданий позивачем.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи матеріали справи суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Сплата судового збору покладається на відповідача у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, 75,82-85 ГПК України, суд –

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод» (37400, Полтавська обл., м. Гребінка, пров. Пирятинський, 52, код ЄДРПОУ 00687244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 9 307,25 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією