Рішення № 32470318, 17.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/62/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 Справа № 908/2055/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Іванчик О.М., довіреність № 4110/27 від 18.06.2013 р.; від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/2055/13,

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району, м. Запоріжжя (скорочено Концерн «МТМ»);

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (скорочено ФОП ОСОБА_2);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 13.06.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/62/13, справу до розгляду в засіданні призначено на 03.07.2013 р. та в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 17.07.2013 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

Концерн «МТМ» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №214 від 01.10.2004 р. в сумі 3592,45 грн., пені в сумі 134,32 грн. та 3% річних в сумі 26,86 грн., всього на суму 3753,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. отримав від позивача теплової енергії на загальну суму3592,45 грн., за яку не розрахувався.

В обґрунтування вимог позивач посилається на ст. ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГП України, ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. №2633-ІV, Правила користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМ України від 03.10.2007 р. за №1198, Закон України «Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умови договору №214 від 01.10.2004 р.

Представник позивача у судовому засідання наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові.

ФОП ОСОБА_2, відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали господарського суду від 13.06.2013 р. та від 03.07.2013 р. було надіслано за адресою відповідача, що вказана у позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідає вимогам статті 64 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2004 року між Концерном «МТМ» (Енергопостачальна організація, позивач у справі) та ПП ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі), був укладений договір №214 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі Договір №214), за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору 214).

Відповідно до п. 1.3 Договору №214, Енергопостачальна організація постачає Споживачу в період з 01.10.2004 р. по 30.09.2009 р. теплову енергію в гарячій воді в межах 4,5 Гкал з максимальним тепловим навантаженням 0,002326 Гкал/год, з них на опалення організації - 0,002326 Гкал/год з опалювальною площею 34,2 кв. м.

Пунктом 1.4 Договору №214 визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталах по плановим розрахункам.

За приписами п. 1.9 Договору №214, тарифи для розрахунків між Енергопостачальною організацією та Споживачем встановлюються відповідними органами влади згідно діючого законодавства. Вартість теплової енергії на момент укладання договору, згідно розпорядження голови обладміністрації №372 від 21.11.2003 р. становить з ПДВ 79,98 грн. за 1 Гкал. для підприємств, установ та організацій (опалення та підігрів).

Згідно до п. 2.2 Договору №214, теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору №214 Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом IV.

Пунктом 5.1 Договору №214 сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.5 Договору №214, Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.10.2004 р. по 30.09.2009 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання (п. 10.1 Договору №214).

Враховуючи відсутність заперечень сторін проти продовження дії договору, договір є чинним на час розгляду справи судом.

Згідно актів приймання - передачі (а. 24- 30 с.) позивачем з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. за Договором №214 відповідачу було поставлено теплової енергії на загальну суму 3592,45 грн., за яку останній не розрахувався.

Стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3592,45 грн., пені в сумі 134,32 грн., 3% річних в сумі 26,86 грн. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Сторони в договорі №214 встановили наступний порядок розрахунків.

Відповідно до п. 6.2 Договору №214, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Енергопостачальна організація після 7 - го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації (п. 6.3 Договору №214).

Відповідно до п. 6.5 Договору №214, Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Надання позивачем теплової енергії у період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. за Договором №214 на суму 3592,45 грн. підтверджується актами приймання - передачі (а. 24 - 30 с.).

Зазначені акти приймання - передачі та рахунки (а. 18 - 23 с.) позивач замовною кореспонденцією направляв на адресу відповідача, що підтверджується копіями наданих реєстрів (а. 31- 37 с.).

Відповідачем вищеперелічені акти не підписано, будь - яких зауважень щодо недостовірності їх нарахувань не надано, тому вони вважаються погодженими, та є підставою для стягнення остаточних розрахунків.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Неналежне виконання взятих відповідачем зобов'язань щодо оплати за теплову енергію згідно Договору №214 підтверджено актами приймання - передачі та рахунками, оформленими у встановленому порядку, які є належними доказами на підтвердження факту наявності заборгованості.

Направлена рекомендованим листом на адресу відповідача претензія №59/с від 12.01.2013 р. залишена останнім без задоволення.

За таких обставин та з огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3592,45 грн. за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. підлягає задоволенню.

Позивачем окрім стягнення основного боргу заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26,86 грн. та пені в сумі 134,32 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення з нього 3% річних за період з 26.11.2012 р. по 24.05.2013 р. в сумі 26,86 грн. заявлено позивачем обґрунтовано, розмір пораховано вірно, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2.3 Договору №214 сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що пеня за період з 26.11.200012 р. по 24.05.2013 р. порахована вірно, а тому підлягає задоволенню в сумі 134,32 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (69059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951, Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДР 32121458) заборгованість в сумі 3592 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 45 коп., 3% річних в сумі 26 (двадцять шість) грн. 86 коп., пеню в сумі 134 (сто тридцять чотири) грн. 42 коп. та судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17.07.2013 р.

Суддя В.М. Хуторной