Рішення № 32470305, 09.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/3350/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма "Стандарт ЛТД", м. Маріуполь, Донецька область

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа Васютіна Валентина Дмитрівна, м. Маріуполь, Донецької області

про зобов'язання відповідача спростувати поширену ним недостовірну та таку, що порочить ділову репутацію позивача інформацію

за участю представників сторін:

від позивача : Білоусов А.Ю., за довіреністю № 3869/26 від 17.12.2012

від відповідача: Кривцун М.В., за довіреністю б/н від 05.06.2013

Васютін С.Д. - директор, приказ № 1 від 01.03.1995

від третьої особи: Кривцун М.В., за довіреністю б/н від 15.02.2013

У судовому засіданні 04.07.2013р. оголошено перерву до 09.07.2013р. для надання сторонами додаткових документів

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма "Стандарт ЛТД", м. Маріуполь, Донецька область про зобов'язання відповідача спростувати поширену ним недостовірну та таку, що порочить ділову репутацію позивача інформацію наступного змісту: «ОСТАНОВИСЬ.ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ ОСТОРОЖНО-АХА-СТРАХОВАНИЕ из официального пресс-релиза СК «АХА-страхування»: «У компании АХА-страхування свыше 500 тысяч клиентов в Украине. Довольны качеством обслуживания - 96,2%» ЭТО ЗНАЧИТ: ОКОЛО 19 тысяч КЛИЕНТОВ (3,8%) НЕДОВОЛЬНЫ КАЧЕСТВОМ ОБСЛУЖИВАНИЯ ПРИ УРЕГУЛИРОВАНИИ УБЫТКОВ ИСПЫТАНО НА СЕБЕ тел.063 753 70 28», наступним чином: Замовити, оплатити, виготовити та розпочати розміщення не пізніше 7 календарних днів з моменту набранням рішенням суду у даній справі законної сили, на тих же об'єктах зовнішньої реклами (або на аналогічних об'єктах, розміщеннях поряд): в місті Маріуполь в районі Центрального ринку, поблизу перехрестя вул.К.Лібкнехта та вул.Казанцева; в місті Маріуполь навпроти будинку №9 на проспекті Ілліча, в такому ж порядку, в якому була розміщена недостовірна інформація та протягом 128 календарних днів, з текстом наступного змісту: «ОПРОВЕРЖЕНИЕ НЕДОСТОВЕРНОЙ И ПОРОЧАЩЕЙ ДЕЛОВУЮ РЕПУТАЦИЮ АТ «СК АХА СТРАХОВАНИЕ» ИФОРМАЦИИ. Уважаемые потребители! ООО «ПФ «Стандарт ЛТД» опровергает распространённую им недостоверную и негативную информацию относительно качества услуг АТ «СК «АХА Страхование», и подтверждает, что: «У КОМПАНИИ АТ «СК «АХА СТРАХОВАНИЕ» КЛИЕНТЫ ДОВОЛЬНЫ КАЧЕСТВОМ ОБСЛУЖИВАНИЯ»; при здійсненні спростування інформації об'єкти з недостовірною інформацією, яка спростовується, повинні бути демонтовані та текст спростування повинен бути надрукований заголовними літерами та відповідати розміру та кольору шрифту словосполучення «ОСТАНОВИСЬ. ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ», який був на об'єктах розміщення недостовірної інформації. Колір фону, на якому необхідно розмістити текст спростування, повинен відповідати кольору фону, на якому було розміщене словосполучення «ОСТАНОВИСЬ. ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ», на тексті стендів з інформацією, яка підлягає спростуванню.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору про розміщення зовнішньої реклами №15/2012 від 29.10.2012р. з додатками, копію акту огляду місця розташування рекламного щита, копії фотознімків,

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2013р. залучено до справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичну особу Васютіну Валентину Дмитрівну, м.Маріуполь, Донецька область.

04.06.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на необхідність застування Закону України «Про рекламу» та на те, що позовні вимоги базуються на невідповідності саме змісту інформації, надрукованої на стендах, що є відповідальністю рекламодавця.

04.07.2013р. третьою особою було надано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки саме через неналежне виконання позивачем своїх обов'язків змушена була звернутися до відповідача та укласти угоду на розміщення інформації. Також у відзиві було зазначено про необхідність застосування положень Закону України «Про рекламу» та те, що реклама є правдивою та добросовісною.

Розгляд справи відкладався.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

29.10.2012р. між ТОВ Виробнича фірма "Стандарт ЛТД" м. Маріуполь Донецької області та Васютіною Валентиною Дмитрівною укладено договір на розміщення зовнішньої реклами, відповідно до якого Васютіна В.Д. є замовником, а ТОВ Виробнича фірма "Стандарт ЛТД" виконавцем.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець у відповідності з заявкою замовника приймає на себе обов'язок проводити рекламні компанії в інтересах замовника на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця.

Господарський суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Отже, інформація, що розміщена на об'єктах зовнішньої реклами за характером не є оціночними судженнями відповідача, які за законом не підлягають спростуванню, оскільки містять фактичні данні, відповідність дійсності яких може бути перевірена та підтверджена, а відтак, вказана інформація про нього є недостовірною, шкодить його діловій репутації та формує у читачів негативне до нього ставлення.

Даний факт встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2013р. по справі №905/133/13-г, яке в цій частині залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2013р.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до частини третьої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Тобто цією нормою встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990р. №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (далі -Постанова №7) визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач її достовірність.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦК України, суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію (ст. 6 Закону).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, юридичним складом правопорушення є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім"ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі. Згідно з ст. 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до частини першої ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині. Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007року №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається наступне: чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "АХА Страхування", м. Київ є юридичною особою.

За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007р. №01-8/184).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.35 Господарського процесуального кодексу України (рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2013р. по справі №905/133/13-г, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2013р.), господарський суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено факт поширення саме відповідачем відомостей, які позивач вважає недостовірними, шляхом розміщення на об'єктах зовнішньої реклами у м. Маріуполі Донецької області інформації наступного змісту: «ОСТАНОВИСЬ.ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ ОСТОРОЖНО-АХА-СТРАХОВАНИЕ из официального пресс-релиза СК «АХА-страхування»: «У компании АХА-страхування свыше 500 тысяч клиентов в Украине. Довольны качеством обслуживания - 96,2%» ЭТО ЗНАЧИТ: ОКОЛО 19 тысяч КЛИЕНТОВ (3,8%) НЕДОВОЛЬНЫ КАЧЕСТВОМ ОБСЛУЖИВАНИЯ ПРИ УРЕГУЛИРОВАНИИ УБЫТКОВ ИСПЫТАНО НА СЕБЕ тел.063 753 70 28».

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 24-25 Постанови №1, якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на необхідність застосування при розгляді даної справи норм Закону України «Про рекламу» судом до уваги не приймається, оскільки дія вказаного закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов'язані з підприємницькою діяльністю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі №6/305/05 від 02.10.2007р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що замовником на розміщення даної інформації є фізична особа Васютіна В.Д. і це оголошення непов'язане з підприємницькою діяльністю.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст.32,34 Конституції України, Законів України "Про рекламу", "Про інформацію", ст.ст.22,23,91,94,201,277 Цивільного кодексу України, керуючись Законом України "Про судовий збір", ст.ст.27, 33, 35, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ задовольнити повністю.

Зобов'язати відповідача спростувати поширену ним недостовірну та таку, що порочить ділову репутацію позивача інформацію наступного змісту: «ОСТАНОВИСЬ.ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ ОСТОРОЖНО-АХА-СТРАХОВАНИЕ из официального пресс-релиза СК «АХА-страхування»: «У компании АХА-страхування свыше 500 тысяч клиентов в Украине. Довольны качеством обслуживания - 96,2%» ЭТО ЗНАЧИТ: ОКОЛО 19 тысяч КЛИЕНТОВ (3,8%) НЕДОВОЛЬНЫ КАЧЕСТВОМ ОБСЛУЖИВАНИЯ ПРИ УРЕГУЛИРОВАНИИ УБЫТКОВ ИСПЫТАНО НА СЕБЕ тел.063 753 70 28», наступним чином: замовити, оплатити, виготовити та розпочати розміщення не пізніше 7 календарних днів з моменту набранням рішенням суду у даній справі законної сили, на тих же об'єктах зовнішньої реклами (або на аналогічних об'єктах, розміщеннях поряд): в місті Маріуполь в районі Центрального ринку, поблизу перехрестя вул.К.Лібкнехта та вул.Казанцева; в місті Маріуполь навпроти будинку №9 на проспекті Ілліча, в такому ж порядку, в якому була розміщена недостовірна інформація та протягом 128 календарних днів, з текстом наступного змісту: «ОПРОВЕРЖЕНИЕ НЕДОСТОВЕРНОЙ И ПОРОЧАЩЕЙ ДЕЛОВУЮ РЕПУТАЦИЮ АТ «СК АХА СТРАХОВАНИЕ» ИФОРМАЦИИ. Уважаемые потребители! ООО «ПФ «Стандарт ЛТД» опровергает распространённую им недостоверную и негативную информацию относительно качества услуг АТ «СК «АХА Страхование», и подтверждает, что: «У КОМПАНИИ АТ «СК «АХА СТРАХОВАНИЕ» КЛИЕНТЫ ДОВОЛЬНЫ КАЧЕСТВОМ ОБСЛУЖИВАНИЯ».

При здійсненні спростування інформації об'єкти з недостовірною інформацією, яка спростовується, повинні бути демонтовані та текст спростування повинен бути надрукований заголовними літерами та відповідати розміру та кольору шрифту словосполучення «ОСТАНОВИСЬ. ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ», який був на об'єктах розміщення недостовірної інформації. Колір фону, на якому необхідно розмістити текст спростування, повинен відповідати кольору фону, на якому було розміщене словосполучення «ОСТАНОВИСЬ. ПРОЧИТАЙ.ПОДУМАЙ», на тексті стендів з інформацією, яка підлягає спростуванню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма "Стандарт ЛТД", м. Маріуполь, Донецька область на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ: 1147,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.07.2013 р.

Повне рішення складено 10.07.2013 р.

Суддя М.Ю Мальцев

Надруковано 3 примірника:

1 - позивачу;

1- відповідачу;

1- у справу

Вик. Лізенко ГВ.