Рішення № 32470187, 04.07.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/11313/12

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Довгалюк Д. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про припинення права власності на частку в спільному майні,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про припинення права власності на частку в спільному майні.

Свої вимоги мотивує тим, що 06 жовтня 2004 року він набув право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. В даному будинку було визначено дві квартири.

Зазначив, що у 2005 році даний будинок був розділений в натурі за рішенням Подільського районного суду м. Києва. Власником квартири № 1 та відповідної частини будинку стали ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а після її смерті спадкоємцем майна став ОСОБА_4 Співвласниками квартири № 2 є позивач та відповідачка. Частка ОСОБА_1 складає 7/8 частин квартири № 2 житлового будинку, а ОСОБА_2 1/8 частин квартири.

Посилаючись на те, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, оскільки відповідає площі в розмірі 7,95 кв.м, вважає, що відповідачка порушує його право на користування його частиною майна, створює конфліктні ситуації, не несе витрати по утриманню своєї частини майна, просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Пояснив, що позивач та відповідачка є співвласниками квартири № 2 житлового будинку АДРЕСА_1. Між сторонами існує конфліктна ситуація ще з 2006 року. Спірний будинок є єдиною власністю ОСОБА_1, де він постійно проживає зі своєю сім"єю. Частка співвласника ОСОБА_2 є незначною, оскільки вона має у власності 1/8 частину будинку. Вважає, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, оскільки остання постійно мешкає в Німеччині, а в Києві знаходиться незначний час.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні. Позивачка пояснила, що даний будинок був побудований ще її чоловіком, з 1992 року по теперішній час вона зареєстрована в спірному будинку. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2006 року за нею визнано право власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 що складає 16 кв.м. Пояснила що, те що вона є громадянином Німеччини - це не є підставою для припинення права власності у спільному майні. Зазначає, що вже протягом довгих років позбавлена можливості володіти та користуватися своєю власністю, оскільки саме ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у здійсненні нею права власності 1/8 частиною будинку, а іншим житлом в Україні вона не забезпечена.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини поважності неявки суду не повідомили. ОСОБА_3 в судовому засіданні 23.04.2013 року позов ОСОБА_1 підтримала.

Представник КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направили до суду пояснення, в яких просять розглядати справу у відсутність їх представника та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства (а.с. 60).

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 2004 року набув право власності на 1/2 частину будинку100-б по вул. Сирецькій в м. Києві (т. 1 а.с. 5).

Відповідно до листа Київського БТІ від 08.01.2013 року на праві власності за ОСОБА_1 зареєстровано 3/8 частини жилого будинку по вул. АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 210-211).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2006 року було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/8 частину жилого будинку АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_1 та на дану 1/8 частину будинку визнано право власності за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 101-106).

Відповідно до реєстраційного посвідчення № 032170 від 25 грудня 2007 року право власності на 1/8 частину жилого будинку АДРЕСА_1 зареєстровано в БТІ за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 107).

Згідно довідки КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" від 13.03.2013 року ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 з 03.09.1992 року по теперішній час (т.1 а.с. 232).

Згідно зі ст. 356 ЦК України, власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 не визнає право відповідачки на 1/8 частину будинку та він має особисте неприязне відношення до відповідачки.

Постановою Подільського РУГУ МВС України в м. Києві в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 було відмовлено (т.1 а.с. 8-9).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд враховує, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні нею права власності на 1/8 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.96-100).

Як пояснила відповідачка, що незважаючи на дане рішення ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, не впускає її до будинку, в зв'язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначили, що їм відомо, що між сторонами існує спір. Зазначили, що ОСОБА_1 проживає у новому будинку, а не у спірному будинку за цією ж адресою. ОСОБА_2 вони давно не бачили.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні неприязні стосунки існують саме з вини позивача та саме з вини позивача ОСОБА_2 позбавлена можливості користуватися своєю власністю.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача надав звіт про незалежну оцінку вартості від 22.04.2013 року садибного будинку літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оціночна вартість 1/8 частини даного будинку становить 43 317 грн. (т. 2 а.с.22-62).

Однак, зазначений звіт не може бути визнаний судом як належний доказ згідно зі ст. 57-59 ЦПК України, оскільки звіт був виготовлений 22 квітня 2013 року при розгляді справи - після внесення на депозитний рахунок суду коштів.

Відповідно до висновку наданого представником позивача № 1373 експертного будівельно-технічного дослідження від 22.04.2013 року виділ 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 за величиною площі, що припадає на цю частину, згідно існуючого об'ємно-планувального рішення житлового будинку у відповідності до вимог нормативної документації не можливий (т. 2 а.с. 17-21).

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Згідно із ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Порядок застосування зазначеної норми матеріального права роз'яснив Верховний Суд України у постанові від 16.01.2012 року по справі № 6-81цс-11, правовий висновок якого в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування у подібних правовідносинах.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду України, аналіз норми ч. 1 ст. 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідач у судовому засіданні зазначила, що позбавлення її права власності завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки вона не має іншого житла ні на території України, ні в Німеччині.

Суд критично ставиться до тверджень представника позивача, що відповідачка має в Німеччині своє житло, оскільки згідно довідок, ОСОБА_2 в Німеччині орендує квартиру (т. 2 а.с. 8-10). Даних про те, що ОСОБА_2 має інше житло в Україні, представник позивача у передбаченому ст. 60 ЦПК України порядку суду не надав.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не утримує будинок не може бути взято до уваги, оскільки відповідач не може користуватись та утримувати будинок з вини позивача.

Наявність неприязних стосунків між сторонами не є підставою для припинення частки одного з них у спільному майні та не може свідчити про неможливість спільного володіння та користування домоволодінням. Крім того, згідно показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_3 позивач зі своєю сім'єю у спірному будинку не проживає, а проживає у новому будинку, який знаходиться на цій ділянці.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вартість частки, розмір якої було внесено на депозит суду є незначною, враховуючи середній розмір вартості квадратного метра житла в м. Києві, що призведе до неможливості відповідачем придбати аналогічне помешкання для подальшого нормального існування.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не проживає у спірному будинку, неприязні стосунки не є підставою для припинення права власності, відповідач не забезпечена іншою житловою площею, тому позбавлення її права власності завдасть істотної шкоди її інтересам, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про припинення права власності на частку в спільному майні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 356, 365 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна