Постанова № 32469100, 14.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року Справа № 811/1739/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Гуцола Р.В.,

відповідача - Крижановського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватної фірми "Альсан-Агро" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 08 травня 2013 року №0000612240 та №0000622240.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до витрат та податкового кредиту суми ПДВ по операціям з його контрагентами, в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Також зазначав, що відсутні рішення суду щодо визнання недійсними укладених ПФ "Альсан-Агро" з контрагентами договорів. Крім того, посилався на те, що позивач не повинен відповідати за порушення, які можливо допускали його контрагенти.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, договори, укладені позивачем з ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" без наміру створення правових наслідків. Також зазначав, що позивачем порушено вимоги п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80498 грн., а також п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 89450 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватна фірма "Альсан-Агро" зареєстрована як юридична особа 18.09.1996р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (т.1 а.с.13) та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС як платник податків.

На підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №802 від 10.04.2013 року (т.1 а.с.8), у відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПэФ "Альсан-Агро" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ „Баярд-К" за липень, жовтень 2011р., ТОВ „Асторойл" за жовтень 2011р., ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг" за листопад 2011р., ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж" за листопад 2011р., ТОВ „Арагон Торг" червень 2012р., ТОВ „Аквалон М" за вересень 2012р., про що складено відповідний акт від 24.04.2013р. №74/22-4/20653520.

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом..

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадовим особам податкового органу надано право розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку після надіслання платнику податків копії наказу або його вручення під розписку.

В судовому засіданні встановлено, що наказ, повідомлення про проведення перевірки було надіслано ПэФ "Альсан-Агро" рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 12.04.2103 року.

До того ж, наказ про проведення позапланової перевірки є, перш за все, посвідченням дій посадових осіб від імені державного органу.

Крім того, суд зазначає, що порушення вчинені під час перевірки, за результатами якої складено акт, не є безумовною підставою для скасування рішень, винесених на підставі даного акту.

Так само, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для скасування винесених на підставі цього акту податкових повідомлень -рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання позивача на порушення, допущені під час здійснення перевірки.

Відповідно до висновків акту від 24.04.2013р. №74/22-4/20653520, перевіркою встановлено, порушення позивачем:

відомості, викладені у поданих до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС податкових деклараціях за вищевказаний період щодо придбання та товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" на суму 402490 грн. та суму ПДВ 80498 не відповідають дійсності;

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80498 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 7442 грн., жовтень 2011р. - 27828 грн., листопад 2011р. - 13997 грн., червень 2012р. - 22842 грн., вересень 2012р. - 8389 грн.;

п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 89450 грн., в тому числі за 3 квартал 2011р. в сумі 8423 грн., 4 квартал 2011р. - 48235 грн., 2 квартал 2012р. - 23687 грн., 3 квартал 2012р. - 9105 грн. (т.1 а.с.14-65).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року:

№0000612240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 120747 грн., в т.ч. за основним платежем - 80498 грн. та 40249 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.9);

№0000622240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97648 грн., у т.ч. за основним платежем - 89450 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8198 грн. (т.1 а.с.10).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М".

Так, позивачем укладено з ТОВ „Баярд-К" договір на постачання електроматеріалів №1014 від 01.07.2011р., згідно якого ПэФ "Альсан-Агро" (Замовник) доручає, а ТОВ „Баярд-К" (Постачальник) зобов'язується поставити згідно умов цього договору електроматеріали. (т.1 а.с.100-101)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Баярд-К" вищезазначеного товару, згідно договору, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.102, 108, 113), видатковими накладними (т.1 а.с.103, 107, 112), рахунками-фактурами (т.1 а.с.104, 106, 111).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 7442 грн. та жовтень 2011р. - 13333,33 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПэФ "Альсан-Агро" та про що свідчать копії декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстри отриманих та виданих податкових накладних. (т.2 а.с.2-6, 12-16)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Баярд-К" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по рахунку з банку позивача (т.1 а.с.105, 109, 110)

Витрати, понесені ПэФ "Альсан-Агро" на придбання електроматеріалів у ТОВ „Баярд-К" позивачем віднесено до складу витрат у загальній сумі 103877 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011р. - 37210 грн., 4 квартал 2011р. - 66667 грн.. (т.2 а.с.21-24, 25-28, 29-32)

Позивачем укладено з ТОВ „Асторойл" договір на постачання електроматеріалів №14/10 від 14.10.2011р., згідно якого ТОВ „Асторойл" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити (передати у власність) ПэФ "Альсан-Агро" (Покупець) електроматеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар. (т.1 а.с.114)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Асторойл" вищезазначеного товару, згідно договору, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.115, 119, 123), видатковими накладними (т.1 а.с.116, 120, 124), рахунками-фактурами (т.1 а.с.117, 121, 125).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року у розмірі 14495 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПэФ "Альсан-Агро" та про що свідчать копія декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.2 а.с.2-6)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Асторойл" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.118, 122, 126)

Витрати, понесені ПэФ "Альсан-Агро" на придбання електроматеріалів у ТОВ „Асторойл" позивачем віднесено до складу витрат за 4 квартал 2011р. у загальній сумі 72475 грн. (т.2 а.с.21-24, 29-32)

Позивачем укладено з ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж" договір на виконання транспортно-експедиційних послуг №17/11 від 17.11.2011р.. Предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають під час транспортного обслуговування вантажів, які пред'являються Виконавцю (ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж") Замовником (ПэФ "Альсан-Агро") для міжнародного чи внутрішнього транспортування. (т.1 а.с.127-128)

Крім того, ПэФ "Альсан-Агро" укладено з ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж" договір поставки №263 від 21.11.2011р., згідно якого ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж" (Постачальник) зобов'язується постачати товар (передавати у власність ) Покупця (ПэФ "Альсан-Агро"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар. (т.1 а.с.133-134)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж" вищезазначених послуг та товару, згідно договорів, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.129, 135), актом №262 від 17.11.2011р. здачі-прийняття послуг (т.1 а.с.130), видатковою накладною (т.1 а.с.136), рахунками-фактурами (т.1 а.с.131, 137).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року у розмірі 4662 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПэФ "Альсан-Агро" та про що свідчать копія декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.242-246)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж" вартість отриманих послуг та товару, що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.132, 138)

Витрати, понесені ПэФ "Альсан-Агро" на придбання послуг та товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 4 квартал 2011р. у загальній сумі 23308 грн. (т.2 а.с.21-24, 29-32)

Позивачем укладено з ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг" договір на постачання електроматеріалів №22/11 від 22.11.2011р. та договір №29/11 від 29.11.2011р. на постачання будматеріалів та спецодягу, згідно яких ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорах, поставити (передати у власність) ПэФ "Альсан-Агро" (Покупець) товар згідно рахунку, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар. (т.1 а.с.139, 143)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг" вищезазначених товарів, згідно договорів, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.140, 146, 150), видатковими накладними (т.1 а.с.141, 145, 149), рахунками-фактурами (т.1 а.с.144, 148).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року у розмірі 9336 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПэФ "Альсан-Агро" та про що свідчать копія декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.242-246)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.142, 147, 151)

Витрати, понесені ПэФ "Альсан-Агро" на придбання електроматеріалів, будматеріалів та спецодягу у ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг" позивачем віднесено до складу витрат 4 кварталу 2011р. у загальній сумі 46678 грн. (т.2 а.с.21-24, 29-32)

Позивачем укладено з ТОВ „Арагон Торг" договір на постачання електроматеріалів №1296/06 від 19.06.2012р. та договір поставки №1318 від 26.06.2012р., згідно яких ТОВ „Арагон Торг" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорах, поставити (передати у власність) ПэФ "Альсан-Агро" (Покупець) товар згідно рахунку, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар. (т.1 а.с.152, 161-162)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Арагон Торг" товарів, згідно договорів, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.153, 159, 163, 169), видатковими накладними (т.1 а.с.155, 158, 165, 168), рахунками-фактурами (т.1 а.с.154, 157, 164, 167).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2012 року у розмірі 22842 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПэФ "Альсан-Агро" та про що свідчать копія декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.2 а.с.7-11)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Арагон Торг" вартість отриманих товарів, що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.156, 160, 166, 170)

Витрати, понесені ПэФ "Альсан-Агро" на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 2 квартал 2012р. у загальній сумі 114209 грн. (т.2 а.с.19-20)

Позивачем укладено з ТОВ „Аквалон М" договір на постачання електроматеріалів №38/09 від 26.09.2012р, згідно якого ТОВ „Аквалон М" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити (передати у власність) ПэФ "Альсан-Агро" (Покупець) електроматеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар. Транспортні витрати по цьому договору покладаються на Покупця. (т.1 а.с.171)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Аквалон М" вищезазначеного товару, згідно договору, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковою накладною (т.1 а.с.174), видатковою накладною (т.1 а.с.173), рахунком-фактурою (т.1 а.с.172).

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2012 року у розмірі 8389 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПэФ "Альсан-Агро" та про що свідчать копія декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.247-250, т.2 а.с.1)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Аквалон М" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням. (т.1 а.с.175)

Витрати, понесені ПэФ "Альсан-Агро" на придбання електроматеріалів у ТОВ „Аквалон М" позивачем віднесено до складу витрат за 3 квартал 2012р. у загальній сумі 41943 грн. (т.2 а.с.17-18)

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" є компенсацією за отримані товари (послуги), а також наявність документального підтвердження виконання операцій між позивачем та даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання товарів (послуг), суми нарахованих (сплачених) витрат за отримані від вказаних контрагентів товарів (послуг). Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 89450 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 8198 грн..

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з вказаними контрагентами вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, на підтвердження використання отриманих товарів від ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даних товарів, та які містяться в матеріалах справи. (т.1 а.с.176-241, т.2 а.с.33-35, 86-89)

Згідно довідки АА №804724 з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД, зокрема 43.21 електромонтажні роботи, тобто отримання від ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" товарів та їх використання, здійснено позивачем в межах його господарської діяльності (т.1 а.с.12)

Крім того, частина отриманих товарів знаходиться на складі у позивача, про що свідчить інвентаризаційний опис (т.2 а.с.87-89) та договір оренди нежитлового приміщення від 22.11.2011р. (т.2 а.с.90-91)

Також, на підтвердження реальності даних господарських операцій з контрагентами, та перевезення отриманого товару, позивачем надано суду копії договору оренди транспортного засобу №1/5 від 11.05.2011р., акту приймання-передачі транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (т.2 а.с.92-94, 95, 96)

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та виникненням податкових зобов'язань.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" товару згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у загальному розмірі 80498 грн. у липні, жовтні, листопаді 2011р. та у червні, вересні 2012 року до податкового кредиту.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що договори між позивачем та ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (т.2 а.с.45-79) та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в актах перевірки контрагентів позивача.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податок на прибуток та податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами якого є позивач та ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Асторойл", ТОВ „Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ „Логістичний центр „Укравтовантаж", ТОВ „Арагон Торг", ТОВ „Аквалон М", укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2013 року №0000612240 та №0000622240.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2183,95 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПФ "Альсан-Агро".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08 травня 2013 року №0000612240 та №0000622240.

Присудити Приватній фірмі "Альсан-Агро" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2183,95 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 19.06.2013р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина